Постанова 4856 № 240/179/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/179/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 09 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними, скасування рішення, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач 05.01.2021 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив: Визнати протиправними дії (бездіяльнсть) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі №806/1959/16 про повернення виконавчого документа; Скасувати рішення від 21.12.2020 про повернення виконавчого документа державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Атабєгова М. І. від 21.12.2020 про повернення виконавчого документа. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 відмовлено у задоволенні позову повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи в з того, що примусове виконання рішень, на території міста Києва не здійснюється відповідачем, а здійснюється саме управлінням забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, окрім приватних виконавців цього виконавчого округу, а тому оскаржуване позивачем рішення (повідомлення) відповідача про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідає вимогам чинного законодавства. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Судом не враховано, що на Управління в особі Атабєгова М. І. покладено функції з виконання рішення суду, які поширюються на Київську область, тому безпідставно відповідач відмовився виконувати рішення суду де боржником є Головне управління Національної поліції в Київській області. Також вказує на те, що відповідач безпідставно не направив виконавчий документ до відповідного органу державної виконавчої служби. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.04.2021 09:30 год. Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Позивач подав до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчий лист №2515, виданий 18.05.2020 Житомирським окружним адміністративним судом на виконання судового рішення, що набрало законної сили 30.03.2020. Як зазначено в даному виконавчому листі, судом визнано неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Київській області, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, в частині ненадання інформації (публічної інформації) на запит від 27.09.2016. За результатами розгляду державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідач у справі, 21.12.2020 прийняв рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Вказане повідомлення позивач отримав 30.12.2020. Не погоджуючись із зазначеним рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання позивач звернувся до суду з даним позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Частиною першої статті 24 Закону № 1404-VIII вказано, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Як зазначалось вище, позивач подав до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчий лист №2515, виданий 18.05.2020 Житомирським окружним адміністративним судом на виконання судового рішення, що набрало законної сили 30.03.2020. Згідно вказаного виконавчого листа, судом визнано неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Київській області, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, в частині ненадання інформації (публічної інформації) на запит від 27.09.2016. На підставі ч.1ст.24 Закону № 1404-VIII державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 21.12.2020 прийняв рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. В той же час колегія суддів звертає увагу на те, що у виконавчому листі прямо зазначено, що боржник Головне управління Національної поліції в Київській області, знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Володимирська, будинок

15. Тобто, боржник знаходиться в місті Києві, а не на території Київської області. Відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) органами державної виконавчої служби, серед інших, є управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві). Отже, судом першої інстанції вірно вказано, що примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону № 1404-VIII, на території міста Києва не здійснюється відповідачем, а здійснюється саме управлінням забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, окрім приватних виконавців цього виконавчого округу. Таким чином, оскаржуване позивачем рішення (повідомлення) відповідача про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідає вимогам чинного законодавства. Стосовно доводів позивача про те, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу суд зазначає, що відповідач - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції не може вчиняти дії щодо виконання виконавчого листа №2515, виданого 18.05.2020 Житомирським окружним адміністративним судом, на території міста Києва (за місцем знаходження боржника), оскільки його функції поширюються на територію Київської області. Відносно того, що на Управління в особі Атабєгова М. І. покладено функції з виконання рішення суду, які поширюються на Київську область, тому безпідставно відповідач відмовився виконувати рішення суду де боржником є Головне управління Національної поліції в Київській області колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Суд звертає увагу позивача на те, що Головне управління Національної поліції в Київській області є територіальним органом поліції, юрисдикція якого поширюється на територію Київської області, проте, його місцезнаходженням є м. Київ. Отже, відповідач, повноваження якого поширюються на Київську область, не може проводити виконавчих дій за виконавчим листом №2515, виданим 18.05.2020 Житомирським окружним адміністративним судом за яким боржником є Головне управління Національної поліції в Київській області, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Володимирська, будинок

15. Щодо тверджень позивача про те, що відповідач безпідставно не направив виконавчий документ до відповідного органу державної виконавчої служби необхідно вказати таке. Згідно п.7 розділу III. Інструкції № 512/5 до відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ за заявою стягувача може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (крім виконавчих документів, визначених частиною другою статті 5 Закону). У разі відводу (самовідводу) державного виконавця виконавчий документ передається іншому державному виконавцеві, а у разі відводу, самовідводу начальника органу державної виконавчої служби або всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби - іншому органу державної виконавчої служби. У випадку самовідводу приватного виконавця виконавчий документ повертається стягувачу або передається за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. При цьому позивачем не надано жодних доказів щодо його звернень із відповідними заявами про передачу виконавчого документу від одного органу державної виконавчої служби до іншого та про наявність підстав, передбачених законом для такої передачі. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають. Разом з тим судом першої інстанції вірно роз`яснено позивачу, що оскаржуване рішення відповідача не перешкоджає подачі вказаного виконавчого документу в межах строку пред`явлення до органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця на території міста Києва, на яку поширюються їхні функції. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, 328, 329 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.