Постанова 4852 № 160/576/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 160/576/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Промважмаш" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року (м. Дніпро, суддя Неклеса О.М.) у справі № 160/576/21 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Закритого акціонерного товариства "Промважмаш" про стягнення заборгованості, - встановив: 15 січня 2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути із ЗАТ ПРОМВАЖМАШ (код ЄДРПОУ 33971703) на користь держави податковий борг в сумі 170562,56 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують платника податків. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області, звертаючись позовом 15 січня 2021 року порушило строки звернення до адміністративного суду (1095 днів) в частині стягнення податкового боргу в сумі 1939,18 грн. відповідно до податкових повідомлень-рішень №9117442413 від 28.06.2020, №0046311213 від 14.11.2017, №0041661213 від 07.11.2017. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь держави коштів з рахунків у банках, що обслуговують платника податків, в сумі 168 623,38 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. На час подання позову в інтегрованих картках ЗАТ «Промважмаш» обліковувався податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 170562,56 грн., а на час подання відзиву на апеляційну скаргу - 217646,46 грн. На підставі 59 ПК України податковим органом сформовано податкову вимогу від 29.05.2017 №5174-17/64 на суму 3129,18 грн., яка направлялася відповідачу. Щодо доводів скаржника з приводу строків давності позивач зазначає, що відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за Закритим акціонерним товариством "Промважмаш" обліковується податковий борг по податку на додану вартість на загальну суму 170562,56 грн., яка складається з: - 1429,18 грн. - податкова декларація з податку на додану вартість №9117442413 від 20.06.2017, термін сплати 30.06.2017; - 170,00 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма ПС) №0046311213 від 14.11.2017, термін сплати 28.12.2017; - 340,00 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма ПС) №0041661213 від 07.11.2017, термін сплати 05.01.2018; - 77289,86 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма Н) №0095411213 від 26.12.2017, термін сплати 17.02.2018; - 14997,71 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма Н) №0071011213 від 02.04.2018, термін сплати 07.05.2018; - 625,84 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма Ш) №0239991213 від 24.09.2018, термін сплати 08.11.2018; - 41,93 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма Ш) №0239981213 від 24.09.2018, термін сплати 08.11.2018; - 18855,45 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма Н) №0002815341 від 10.01.2019, термін сплати 03.03.2019; - 1020,00 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма ПС) №0020855341 від 07.02.2019, термін сплати 28.03.2019; - 1020,00 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма ПС) №0058455341 від 03.04.2019, термін сплати 17.05.2019; - 1020,00 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма ПС) №0058455341 від 27.03.2019, термін сплати 17.05.2019; - 50295,32 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма Н) №0058455341 від 12.03.2019, термін сплати 17.05.2019; - 1020,00 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма ПС) №0090785341 від 20.05.2019, термін сплати 15.07.2019; - 1020,00 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма ПС) №0110495341 від 18.06.2019, термін сплати 09.08.2019; - 1020,00 грн. - податкове повідомлення-рішення (форма ПС) №0130385341 від 18.07.2019, термін сплати 25.10.2019; - 397,27 грн. - нарахованої пені. На підставі ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом відповідачу сформовано податкову вимогу від 29.05.2017 року №5174-17/64 на суму 3129,18 грн., яка направлялася відповідачу згідно квитанції ПАТ Укрпошта. Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку вимоги відповідачем не надано. Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки: наявність у підприємства заборгованості у розмірі 170562,56 грн. підтверджується довідкою - розрахунком пені по податку на додану вартість (станом на 06.12.2019 року), відомостями з інтегрованої картки платника податків, які містяться в матеріалах справи; в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно до п.14.1.156 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно вимог п. 15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в установлені строки. Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Статтею 36 ПК України встановлено податковий обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок платника податків виникає за кожним податком та збором. Згідно п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст.59 Податкового кодексу України. Так, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п.59.3 ст.59 ПК України). Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків у відповідності із п. 87.2 ст. 87 ПК України, є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Пунктом 87.9. ст. 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з п.95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Відповідно до пп. 129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня у наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Наявність у підприємства заборгованості у розмірі 170562,56 грн. підтверджується довідкою - розрахунком пені по податку на додану вартість (станом на 06.12.2019 року), відомостями з інтегрованої картки платника податків, які містяться в матеріалах справи. Посилання скаржника щодо спливу встановленого п. 102.4 ст. 102 ПК України строку на стягнення податкового боргу в сумі 1939,18 грн. є безпідставними, оскільки відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, зупинено з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). На час розгляду справи судом першої інстанції податкову заборгованість у розмірі 170562,56 грн. відповідачем не було погашено, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Промважмаш" залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі № 160/576/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.М. Панченко Суддя С.М. Іванов Суддя В.Є. Чередниченко