Постанова Київський апеляційний суд № 359/4409/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/8857/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 359/4409/16-ц 16 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Заришняк Г.М. - Рубан С.М. при секретарі - Климчук Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021, ухваленого під головуванням судді Муранової-Лесів І.В., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним договору,- в с т а н о в и в : 25.05.2016 ПАТ КБ «Надра» звернулось до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №139/АМБ/49/2007-840 від 19.12.2007 року в сумі 7 818,00 доларів США та 130648,76 гривень. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно з кредитним договором № 139/АМБ/49/2007-840 від 19.12.2007 року, фізичній особі ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 19538,60 доларів США, строком до 19 грудня 2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 14,4% річних. В якості забезпечення виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів передбачених кредитним договором, ОСОБА_2 згідно кредитного договору виступила поручителем та відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник. Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, в якості забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, відповідач передає в заставу автотранспортний засіб, а саме - Nissan Tiida 1,6, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Відповідно до умов Кредитного договору відповідач повинен був щомісячно вносити мінімальний необхідний платіж в розмірі 375,00 доларів США. 11.09.2009 року між позивачем та відповідачами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, згідно якого сторони домовились викласти умови кредитного договору в новій редакції. Позивач вказував, шо умови кредитного договору не виконуються належним чином. Відповідно до п. 5.1. додаткової угоди №1 до кредитного договору, у випадку не виконання позичальником зобов`язань щодо строків та повноти сплати кредиту та процентів відповідно до умов цього Договору, позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення. Відповідно до п. 5.2. додаткової угоди №2 до кредитного договору, у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.2.-4.3.5.; 4.3.9.-4.3.14 цього Договору, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10% від суми кредиту визначеної в п.1.1. Кредитного договору. Відповідачем порушено умови п. 4.3.2. додаткової угоди №1 до кредитного договору, а саме не надано підтвердження страхування предмету застави, в зв`язку із чим позивачем нараховано штраф. Станом на 12 травня 2016 року за кредитним договором №139/АМБ/49/2007-840 від 19.12.2007 року виникла заборгованість перед Банком зі сплати зобов`язань, яка становить 7818,00 дол. США та 130648,76 грн., яка складається із: заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена - 6595,10 дол. США, що еквівалентно 167025,28 грн.; заборгованість по сплаті відсотків, у тому числі прострочена - 1222,90 дол. США, що еквівалентно 30970,75 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту - 81165,96 грн., яка нарахована відповідно до п.5.1 додаткової угоди №1 до кредитного договору; штраф за порушення умов кредитного договору - 49482,80 грн., який нарахований відповідно до п. 5.2; додаткової угоди №1 до Кредитного договору. Враховуючи вищезазначене, оскільки відповідачі мають солідарну відповідальність перед позивачем, останній просив позов задовольнити. У серпні 2017 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати недійсним договір «Автопакет» № 139/АМБ/49/2007-840, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 19 грудня 2007 року. На обґрунтування зустрічних вимог посилався на те, що договір був укладений з порушенням вимог ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року. За твердженнями представника відповідача умови кредитного договору суперечать ст.ст. 41,42 Конституції України. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра», заборгованість за кредитним договором «Автопакет» №139/АМБ/49/2007-840 від 19 грудня 2007 року та Додатковою угодою №1 від 11 листопада 2009 року до договору «Автопакет» №139/АМБ/49/2007-840 від 19 грудня 2007 року в розмірі 7 438 доларів США 12 центів та 81 165 гривень 96 копійок, яка складається з : 6 596 доларів США 10 центів - заборгованість за кредитом; 843 долари США 02 центи - заборгованість за процентами станом по 19.12.2015 включно; 81 165 гривень 96 копійок - неустойка з урахуванням вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 143 гривні 42 копійки. В задоволенні іншої частини вимог за первісним позовом - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним договору «Автопакет» №139/АМБ/49/2007-840 від 19 грудня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 - відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, відмовити ПАТ КБ «Надра» у задоволенні позову про стягнення заборгованості, задовольнити зустрічний позов про визнання недійсним договору. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що додаткова угода № 1 до договору була укладена без участі його дружини, тому вважає, що фактично цей договір не був укладений, у зв`язку із чим він і просив суд визнати недійсною додаткову угоду № 1, однак суд не надав належної оцінки цій обставині. Вказував на те, що у договорі та додатковій угоді № 1 в порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 3.1 Постанови Правління НБУ № 168 в кредитному договорі та додатках до нього не було зазначено сукупної власності кредиту. Посилався на те, що договір містить несправедливі умови. Однак суд першої інстанції не надав правової оцінки всім доводам в зустрічній позовній заяві. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник ПАТ КБ «Надра» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, тому колегія суддів вважала можливим проводити розгляд справи за його відсутності. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 19 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є позивач ПАТ КБ «Надра» (кредитором) та відповідачами ОСОБА_2 (позичальником), ОСОБА_2 (поручителем) був укладений кредитний договір «Автопакет» №139/АМБ/49/2007-840. Відповідно до умов укладеного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 19538,60 доларів США, в порядку та на умовах, визначених договором, на придбання автотранспортного засобу, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,4 % річних, нарахування яких здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості, з терміном погашення до 19 грудня 2014 року, а відповідач ОСОБА_2 зобов`язувався повернути кредит та сплачувати передбачені договором проценти по кредиту в порядку, передбаченому умовами договору, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 375 доларів США. Відповідно до пунктів 2.1, 2.1.1 договору, надання кредиту та коштів в рамках кредитної лінії проводиться шляхом: видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у валюті України - гривнях/іноземній валюті - доларах США/Євро; або перерахуванням коштів за реквізитами, вказаними позичальником письмово, або перерахуванням коштів на поточний рахунок позичальника за реквізитами, вказаними позичальником. Моментом (днем) надання кредиту/коштів в рамках кредитної лінії вважається день утворення, заборгованості на позичкових рахунках, відкритих у доларах США філії ВАТ КБ «Надра» № НОМЕР_2 , на якому обліковується заборгованість позичальника по кредиту. Пунктами 3.2.1 - 3.2.3 договору визначено, що згідно з цим договором поручитель ОСОБА_2 безвідривно та безспірно зобов`язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, що витікають з цього договору. Поручитель відповідає перед банком у тому ж об`ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене абсолютне право банка вимагати виконання зобов`язань, вказаних у цьому договорі, (повністю чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні позичальником зобов`язань в цілому. Згідно з умовами, викладеними в п.п.5.1, 5.2 договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів за погашенню Кредиту/Кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення. У разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього Договору, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1. цього договору за кожен випадок. 11 листопада 2009 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено додаткову угоду № 1 до договору «Автопакет» №139/АМБ/49/2007-840 від 19 грудня 2007 року, якою сторони домовились внести зміни у існуючі кредитні зобов`язання та викласти договір «Автопакет» у новій редакції. Згідно з внесеними змінами сума кредиту становить 16 118 доларів США 80 центів, термін повернення основної заборгованості до 19 грудня 2015 року. Визначено, що мінімальний необхідний платіж складає: в період з листопада 2009 року по квітень 2010 року включно - фактично нараховані відсотки щомісячно до 18 числа поточного місяця, якщо 18 числа є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, який передує цій даті; в період з травня 2010 по листопад 2015 року включно - 346 доларів США 60 центів, в грудні 2015 року залишок заборгованості. Додатком до додаткової угоди №1 до договору «Автопакет» №139/АМБ/49/2007-840 від 19 грудня 2007 року є підписаний сторонами графік погашення. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №12763/12764/18-32 від 29.03.2019, проведеної експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Красюк І.П.: підписи від імені ОСОБА_2 , які містяться на аркушах 1-6 (сторінках 1-6) у 2-му рядку графи «Від імені Позичальника» та на аркуші 6 (сторінка 6) у графі «ОСОБА_2» Додаткової угоди №1 від 11.11.2000 до Договору «Автопакет» №139/АМБ/49/2007-840 від 19.12.2007, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів, не ОСОБА_2 , а іншою особою. Встановлено, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі: відповідно до заяви на видачу готівки №769 від 19 грудня 2007 року відповідачу ОСОБА_2 було виплачено обумовлена кредитним договором сума 19 538 доларів США 60 центів, що в еквіваленті становило 98 669 гривень 93 копійки. В цей же день платіжним дорученням №1 від 19 грудня 2007 року позивач перерахував ТОВ «Кворум-Авто» 98677 гривень, в тому числі ПДВ -16366,17 гривень, за Договором купівлі-продажу №64 від 18.12.2007 року (а.с.160 т.1) на підставі рахунку-фактури №46 від 10 грудня 2007 року ТОВ «Кворум-Авто» щодо вартості автомобіля Nissan Tiida 1.6 82225,00гривень, ПДВ - 16445,00 гривень, всього на суму 98670,00гривень. ПАТ КБ «Надра» мав ліцензію на використання іноземної валюти на території України. Відповідач ОСОБА_2 скористався кредитними коштами, на придбання транспортного засобу - автомобіля Nissan Tiida 1.6, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , який є предметом застави за змістом укладеного договору «Автопакет» 139/АМБ/49/2007-840 від 19 грудня 2007 року та додаткової угоди до договору від 11 листопада 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та укладеним кредитним договором. З наданих ПАТ «КБ «Надра» виписок по рахункам, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 сплачував кошти на користь позивача на виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, що самим відповідачем не оспорюється. З наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 12.05.2016 року вбачається, що за кредитним договором 139/АМБ/49/2007-840 від 19 грудня 2007 року за відповідачем ОСОБА_2 рахується заборгованість, яка складається: заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена - 6 595,10 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків, у тому числі прострочена - 1 222,90 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 81 165,96 гривень; штраф за порушення умов кредитного договору - 49 482,80 гривень, всього на суму 7 818,00 доларів США та 130 648,76 гривень. Останній платіж здійснено в лютому 2016 року, що підтверджується як розрахунком заборгованості так і виписками по рахункам № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Дана обставина відповідачами не оспорюється. Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні висновку експерта за результатами проведення експертно-економічного дослідження від 17.09.2018 №303/09/2018 (а.с.150-169 т.2), зокрема, встановлено, що в межах встановлених доступних документів реальна процентна ставка на момент укладення договору «Автопакет» 139/АМБ/49/2007-840 від 19 грудня 2007 року складає 19,09 % та є вищою від визначеної договором процентної ставки за користування кредитом (14,40%); абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладання договору «Автопакет» 139/АМБ/49/2007-840 від 19 грудня 2007 року складає 13 233,22 долари США. В межах наявних документів, оформлення банком наданої інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, не узгоджується з «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затвердженими Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 та Закону України «Про захист прав споживачів». Під час проведення дослідження, при умові врахування наявних матеріалах документів встановлено, що загальна сума коштів сплачених ОСОБА_2 на виконання умов договору «Автопакет» 139/АМБ/49/2007-840 від 19 грудня 2007 року складає 25 224,04 доларів США та 25 181,08 грн.(по курсу НБУ на дату здійснення платежу становить 2972,66 доларів США). Згідно з підписаним ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 графіком погашення сторони домовились, що суми платежів мали становити в листопаді 2019 - 135,88 доларів США, в грудні 2009 року -180,53 долари США, січні 2010 року - 212,77 доларів США, в лютого 2010 року - 193,43 доларів США, в березні 2010 року -180,53 долари США, в квітні 2010 року - 206,32 долари США, з травня 2010 по 18 грудня 2015 року включно 68 щомісячних платежів по 346,60 доларів США, 19.12.2015 - 346,68 доларів США. Всього за умовами підписаного Графіку підлягало сплаті: 25 024,94 долари США. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов, зокрема, розмір кредиту та відсотків за користування ним, строк дії договору, порядку погашення заборгованості, забезпечення виконання зобов`язання, відповідальності за порушення зобов`язання, а також права та обов`язки сторін, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позичальник ОСОБА_2 підписав договори без будь-яких зауважень чи застережень, не заявляв додаткових вимог щодо їх умов, скористався кредитними коштами за цільовим призначенням, укладав із банком додаткову угоду і виконував договірні зобов`язання протягом достатньо тривалого часу. Істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача зі змісту оспорюваного договору, в тому числі зі змісту наведених в зустрічному позові пунктів, договору «Автопакет» № 139/АМБ/49/2007-840 від 19 грудня 2007 року, судом не встановлено. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 посилався на те, що при укладенні оспорюваного договоруне могло бути передбачено право у банка на використання іноземної валюти як засобу платежу, при укладенні договору порушено вимоги статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не був ознайомлений з умовами кредитного договору, не отримав усю необхідну інформацію стосовно кредиту орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту; умови кредитного договору є несправедливими. За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пунктів 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункту 4 частини третьої статті 18 Закону). Відповідно до частини першої статті 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кредитний договір укладений в письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений печаткою банку. ОСОБА_2 протягом тривалого часу (майже 10 років) з дня укладання споживчого кредиту, не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, не відмовлявся від виконання умов кредитного договору, не інформував банк про неможливість виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та виконував його умови, укладав додаткову угоду до договору. Отже, відсутні правові підстави для визнання оспорюваного кредитного договору в цілому недійсним відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України та порушення положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки перед його підписанням позивач мав можливість ознайомитися з текстом та умовами договору та власноручно їх підписав. Доводи апеляційної скарги про те, що додаткова угода № 1 до договору була укладена без участі його дружини, тому вважає, що фактично цей договір не був укладений, колегія суддів відхиляє, оскільки договір та додаткова угода до договору підписана позичальником, останній виконував зобов`язання за договором та угодою, а та обставина, що додаткова угода підписана не ОСОБА_2 була врахована судом першої інстанції, що стало однією з підстав для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Доводи апеляційної скарги, не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення без додержання норм матеріального та процесуального права, і судом було надано належну правову оцінку наявним у справі доказам та доводам ОСОБА_2 . У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року. Головуючий: Судді: