Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/8812/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2020 року м. Рівне Справа № 569/8812/16-ц Провадження № 22-ц/4815/1310/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В., секретар судового засідання - Ковальчук Л. В. учасники справи: позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» та представника ОСОБА_1 - адвоката Іващенко Ірини Ігорівни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2020 року у складі судді Бердія М. А., ухвалене в м. Рівне, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні, в с т а н о в и в : Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого в кінцевому результаті є АТ «Альфа-Банк») був укладений кредитний договір №1701/0708/88-090, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 16000,00 доларів США, зі сплатою 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, з кінцевим строком повернення кредиту 24 липня 2018 року. Договір кредиту був забезпечений іпотекою відповідно до іпотечного договору №1701/0708/88-090-Z-1, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань утворилася заборгованість в розмірі 6 878,48 доларів США, в тому числі: 6810,90 доларів США заборгованості за кредитом, 67,58 доларів США заборгованості за відсотками. Саме таку суму і просило стягнути на свою користь, а також судові витрати в сумі 2 610,95 грн. В частині зустрічного позову просило суд застосувати строки позовної давності. ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки. Свій позов обґрунтовувала тим, що оскаржувані договори містять несправедливі умови щодо неї, при їх укладенні вона не мала чіткої та повної інформації про умови кредитування, а висновки експертного дослідження по договору кредиту вказують на те, що абсолютне подорожчання кредиту склало 9 936,59 доларів США, а сплачувана нею відсоткова ставка була на 1.59% вищою, ніж обумовлена договором. Просила суд визнати недійсним кредитний договір №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року, укладений між ВАТ «Свебданк» та ОСОБА_1 та визнати недійсним іпотечний договір №1701/0708/88-090-Z-1 від 25 липня 2008 року укладений між ВАТ «Свебданк» та ОСОБА_1 , у задоволенні клопотання представника позивача-відповідача про застосування строків позовної давності відмовити. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2020 року у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що відповідач-позивач сплачувала Банку проценти за користування кредитом в розмірі, що перевищує встановлену укладеним між ними кредитним договором процентну ставку, у зв`язку з чим абсолютне значення подорожчання кредиту склало 9 936,59 доларів США, тоді як позов заявлено на суму 6 878,48 доларів США. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про захист прав споживача та визнання недійсними кредитного договору й договору іпотеки вмотивоване відсутністю належних доказів на підтвердження зустрічних позовних вимог та обґрунтоване тими обставинами справи, які підтверджують, що відповідач-позивач була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, у зв`язку з чим кредитний договір не підлягає визнанню недійсним, як і іпотечний договір, оскільки останній укладений для забезпечення виконання основного договору. Судом також враховано заяву про застосування строків позовної давності і з цих підстав відмовлено у задоволення зустрічного позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Альфа-Банк» вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні первісного позову, погоджуючись, при цьому, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. Пояснює, що суд першої інстанції поклав у основу рішення в оскаржуваній частині висновок експертного дослідження, за яким встановлено, що за кредитним договором між Банком і ОСОБА_1 абсолютне подорожчання кредиту складає 9 9936,59 доларів США, і Банком, до того ж, в односторонньому порядку збільшено процентну ставку. Заперечує такі висновки суду і пояснює, що висновок експерта не може братися до уваги, оскільки суперечить фактичним обставинам справи. Стверджує, що належними і достовірними доказами доведено про те, що позичальник була ознайомлена з умовами кредитування, між нею та Банком були погоджені усі істотні умови договору, і останні були зрозумілі позичальниці, про що вона підтвердила власноручним підписом на кожній сторінці договору кредиту. Зауважує, що умови договору не містили зобов`язання позичальника сплачувати на користь Банку платежів за обслуговування кредитної заборгованості. Покликаючись на презумпцію добровільності укладення договору та передбачений законом обов`язок позичальника повернути боргу кредитору, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення первісного позову Банку та в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а також стягнути на свою користь судові витрати. У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Іващенко Ірина Ігорівна оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичн7им обставинам справи. Пояснює, що після укладення договору кредиту від 25.07.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач-відповідач, було укладено договір про внесення змін і доповнень до нього від 23.09.2009 року, де було змінено систему оплати, і на момент цієї зміни ОСОБА_1 не було надано нового графіку повернення кредитних коштів, тобто не надано повної інформації про умови кредитування. Зазначає, що до договору було включено умови, що є несправедливими до споживача, зокрема, встановлено платежі, які позичальник мав сплатити на користь Банку за дії, які той здійснює на власну користь, встановлено обов`язок оплатити послуги Банку, пов`язані з виплатою кредиту, а також комісії. Вказує, що Банком було в односторонньому порядку змінено відсоткову ставку, що призвело до подорожчання кредиту - на 1,52% та на 9 963,59 доларів США. Доводить, що Банк при укладенні кредитного договору ввів в оману споживача щодо істотних умов договору в частині сукупної вартості кредиту, приховавши повну та об`єктивну інформацію щодо реальної відсоткової ставки, кінцевої суми кредиту, а також в частині внесення додаткових платежів (комісії, оплати послуг Банку, пов`язаних із супроводом та реалізацією договору). В частині застосування строків позовної давності вважає їх такими, що не пропущені, оскільки з моменту отримання у травні 2017 року висновку експертного дослідження оспорюваного договору кредиту апелянт дізналася про обставини порушення її прав як споживача. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким визнати недійсними кредитний договір та договір іпотеки від 25.07.2008 року. Відзивів на апеляційні скарги не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарг АТ «Альфа-Банк» підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Іващенко І. І. - до відхилення з наступних міркувань. Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 25 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №1701/0708/88-090, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 16000,00 доларів США зі сплатою 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, з кінцевим строком повернення кредиту 24 липня 2018 року. 23 вересня 2009 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про внесення змін та доповнень №1 до Кредитного договору №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року. Згідно п.1 Договору про внесення змін та доповнень, сторони домовилися, що на дату укладення договору про внесення змін і доповнень розмір строкової заборгованості за кредитом складає 14 124 доларів США. Прострочена заборгованість за договором відсутня. Відповідно до п.1.1 Договору Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 16 000 доларів США на строк по 24 липня 2018 року включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором. Відповідно до п. 1.3 Договору Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього Договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватись без укладання додаткового правочину до цього Договору, у випадку і порядку, встановленому п.8.4 цього Договору. Відповідно до п. 1.4 Договору кредитні кошти призначені на споживчі цілі. 13 вересня 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року. Цим договором сторонами погоджено внести зміни до пункту 1.3 кредитного договору та викласти його в наступній редакції: з дати підписання цієї додаткової угоди до договору Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладенні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладення додаткового правочину до цього договору, у випадку і порядку, встановленому п.6.1, п.8.4 цього договору. Відповідно до п. 6.1 Договору Банк має право у випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу або зміни діючого законодаства, внесення змін до нормативних актів НБУ, зміни кредитної політики НБУ, зміни облікової ставки НБУ сторони домовились про можливість зміни умов цього Договору. Про необхідність зміни розміру процентної ставки Банк повідомляє Позичальника у письмовій формі шляхом направлення листа з повідомленням про вручення. У випадку згоди, Позичальник повинен протягом 15-ти банківських днів укласти договір про внесення змін та доповнень до цього договору щодо зміни розміру процентної ставки за цим договором, та при необхідності, додаткові договори до договорів забезпечення. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище п`ятнадцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення, або дата зазначена в повідомленні, яке отримане Позичальником особисто у Банку. У випадку, якщо Договір про внесення змін та доповнень до цього договору щодо зміни процентної ставки не буде укладено протягом терміну, зазначеного в абзаці 3 цього пункту цього Договору, сторони домовились про зміну строку виконання Позичальником своїх зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, штрафних санкцій, комісій та інших платежів за цим Договором. В цьому разі строк виконання Позичальником своїх зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, штрафних санкцій, комісій та інших платежів за цим Договором за взаємною згодою Сторін, вважається таким, що настав, та заборгованість вважається простроченою на наступний банківський день за днем, коли закінчився строк, протягом якого необхідно було укласти Договір про внесення змін та доповнень до цього Договору. У випадках невиконання Позичальником своїх зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, штрафних санкцій, комісій та інших платежів за цим Договором, у строки, встановлені Сторонами цим абзацом п. 6.1. цього договору, Банк має право вимагати виконання таких зобов`язань у порядку, передбаченому п.9.2, 9.3 цього Договору. Відповідно до п. 8.4 Договору Сторони, за взаємною згодою, домовились без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору, у випадку невиконання зобов`язань, що передбачені п.5.6, 5.7, а також порушення строків подання документів про реєстрацію прав власності на Об`єкт нерухомості та порушення строків передачі в іпотеку Об`єкта нерухомості, передбачених розділом 2 цього договору(якщо такі строки встановлено Договором) встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною відсоткової ставки за користування кредитними коштами. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено Іпотечний договір №1701/0708/88-090-Z-1, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку належну їй на праві приватної власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог, зокрема, за кредитним договором №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року. 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ПАТ «Альфа-Банк». В подальшому між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено ряд договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року, а саме: 26 лютого 2015 року, 01 квітня 2015 року, 19 травня 2015 року, 16 червня 2015 року, 24 липня 2015 року, 01 жовтня 2015 року, 09 листопада 2015 року, 01 грудня 2015 року, 01 березня 2016 року. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої Банк і звернувся з даним позовом до суду. Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що Банк визначив заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 червня 2016 року складає 6 878,48 долари США з яких: заборгованість за кредитом 6 810,90 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 67,58 доларів США. У зв`язку з наявністю заборгованості за кредитним договором, позивач надсилав на адресу відповідача вимогу про повернення кредиту вих. № 52755-102 б/б від 22 червня 2015 року, яка залишилася без виконання. Така заборгованість відповідачем не спростована, підтверджена розрахунками, наданими позивачем, та відповідає умовам укладеного між сторонами осново Кредитного договору із подальшими доповненнями та додатковими угодами, а тому підлягає до стягнення в заявленому розмірі. Що стосується Експертного дослідження №3.2-1д/17 від 28 квітня 2017 року, яке виготовлене експертом ОСОБА_2 . Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на замовлення представника позивача-відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іващенко І. І., яким обґрунтовано зустрічний позов про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами вищезазначеного експертного дослідження умов кредитного договору №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року з додатками до нього від 28 квітня 2017 року, встановлено, що реальна процентна ставка за кредитним договором становить 13,42 %, а абсолютне подорожання кредиту складає 9 936,59 доларів США. Разом з тим, визначаючи розмір реальної процентної ставки, експерт ОСОБА_2 у Додатку №1 «Дослідження реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту за Кредитним договором №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 р., відповідно до базових умов, викладених на момент укладання Кредитного договору №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 р.» зазначила про те, що 25 липня 2008 року ОСОБА_1 сплатила на користь ВАТ «Сведбанк» платіж за «Обслуговування кредитної заборгованості» в розмірі 160 доларів США. Умови кредитного договору не містять зобов`язання ОСОБА_1 сплачувати на користь Кредитора платежів за «обслуговування кредитної заборгованості», натомість відповідно до п. 3.11 Кредитного договору Позичальник взяла на себе зобов`язання сплатити на користь Кредитора комісію у розмірі 1 відсотка від розміру кредиту (16 000,00 доларів США) за перевірку документів згідно Кредитного договору в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день такої сплати. Саме такий платіж здійснила Позичальник в сумі 774,85 грн. У висновку експерта, який покладений судом першої інстанції в основу відмови у задоволенні первісного позову, експертом зазначається про сплату Позичальником на користь Кредитора за «розрахункове-касове обслуговування» платежу в розмірі З долари США 09 центів, однак умовами Кредитного договору не передбачено здійснення таких платежів, а Відповідачем не надано жодного доказу про сплату таких коштів кредитору. Крім того, в розрахунок реальної ставки за кредитом, експертом було включено платіж у розмірі 206, 81 доларів США на користь «третіх осіб за супутні послуги пов`язані із страхуванням». Пунктом 5.1.9. Кредитного договору із додатками і доповненням передбачено обов`язок Позичальника надати Кредитору договір страхування на предмет іпотеки. На виконання вказаної умови Кредитного договору між ОСОБА_1 та ЗАТ «Страхова Група «ТАС» укладено Договір страхування, на підставі якого на користь Страхової компанії сплачено 1001,54 грн. Таким чином, у наведені обставини не свідчать про факт зміни Банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом та спростовують відповідні покликання Позичальника, викладені у зустрічному позові та апеляційній скарзі. Згідно ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України). Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінюючи висновок Експертного дослідження №3.2-1д/17 від 28 квітня 2017 року в сукупності з іншими доказами по справі та на предмет його відповідності фактичним обставинам, апеляційний суд вважає, що він не є беззаперечним та належними доказом на підтвердження зміни Банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом, що призвело до подорожчання кредиту. За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. ст.627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України: зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Звертаючись до суду із зустрічним позовом про захист прав споживача та визнання кредитного й іпотечного договорів недійсними, відповідачка-позивачка свої вимоги обґрунтовувала тим, що оскаржувані договори містять несправедливі умови щодо неї, на момент їх укладення вона не мала чіткої та повної інформації про умови кредитування, про кінцеву суму кредиту, внесення додаткових платежів (комісії, оплати послуг Банку, пов`язаних із супроводом та реалізацією договору) тощо. Згідно ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Факт обману зі сторони Банку, наявність умислу в його діях, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману відповідачем-позивачем у справі не доведено. Нерозуміння Позичальником запропонованих Банком умов кредитного договору, на які вона погодилась та виконувала впродовж тривалого терміну добросовісно або неможливість їх оцінити в сукупності в момент укладення договору не є обманом зі сторони Банку. Спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Більш того, на момент укладення оскаржуваних договорів ОСОБА_1 не заявляла додаткових вимог щодо їх умов та в подальшому виконувала його умови протягом тривалого часу, а також погоджувала до нього додаткові умови та доповнення. Суд також бере до уваги, що умови оскаржуваного кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту (пункт 1.1), розміру процентної ставки (пункт 1.3), порядку її нарахування (пункт 3.2), переліку, розміру й бази розрахунку неустойки (пункт 8). Враховуючи зміст наведених пунктів кредитного договору, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору була обізнана щодо оплатності наданого кредиту, свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту, що свідчить про її проінформованість про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, з огляду на що кредитний договір є дійсним, а вимоги відповідачки-позивачки щодо визнання його недійсності - безпідставними. Зважаючи на те, що договір іпотеки є похідним договором від договору кредиту, укладеним для забезпечення виконання основного договору, підстави для визнання якого недійсним відсутні, він також визнанню недійсним не підлягає. Належними та допустимими доказами у справі доведено, що з умовами оскаржуваних договорів Позичальник була ознайомлена, договори нею підписані власноруч, що свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору. Про те, що умови договору були зрозумілі відповідачу, а також про те, що вона погодилася з ними, свідчать її підписи на кожній сторінці договору та на додаткових угодах до нього, а також, той факт, що вона тривалий час після укладення договору виконувала його, здійснюючи платежі, передбачені умовами договору, а в подальшому добровільно і свідомо укладала додаткові угоди та доповнення до основного договору. Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд також враховує презумпцію добровільності договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.. 627 ЦК України). Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності щодо зустрічних позовних вимог, заявлений стороною первісного позивача, апеляційний суд виходить з наступних міркувань. Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Враховуючи, що метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом ( не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Виходячи з того, що в даних спірних правовідносинах судом встановлено безпідставність зустрічних позовних вимог про захист прав споживача та визнання недійсними договорів кредиту й іпотеки, положення про позовну давність до них не підлягають до застосування. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитом, та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання договору недійсним. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання, що місцевим судом було неповно встановлено обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють кредитні правовідносини, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нової постанови про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року в розмірі 6 878 доларів 48 центів США. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого Банком за подачу позовної заяви в сумі 2 610,95 грн. та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 3 316,42 грн., а всього разом - 6 527 грн. 37 коп.. Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іващенко Ірини Ігорівни залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2020 року скасувати. Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №1701/0708/88-090 від 25 липня 2008 року в розмірі 6 878 (шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) доларів 48 центів США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 6 527 (шість тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень 37 копійок. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 грудня 2020 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Гордійчук С. О. Хилевич С. В.