Постанова Київський апеляційний суд № 760/10537/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2022 року місто Київ справа № 760/10537/22 провадження №22-ц/824/8007/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 10 травня 2022 року, ухвалене у складі судді Оксюта Т.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,- В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди. Позов обґрунтовано тим, що 1 серпня 2019 року приблизно о 22 год.05 хв. на 9 км а/д Н-08 Київ-Переяслав Хмельницький сталася ДТП за участю автомобіля «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , «DAF LF45», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , автомобіля «Mercedes Sprinter», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 . Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 листопада 2019 року, залишеної без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «Оранта-Січ» полісом обов`язкового страхування АМ/8214098. 19 березня 2020 року ПрАТ «СК «Оранта-Січ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 55200 грн. 23 березня 2020 року ПрАТ «СК «Оранта-Січ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 44500 грн. Відповідно до звіту про оцінку вартості збитку № 01-04/12 від 4 грудня 2019 року нанесеного власниці пошкодженого КТЗ «DAF LF45», д.н.з. НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту становить 638573,23 грн., ринкова вартість без урахування аварійних пошкоджень на момент ДТП становить 442343,25 грн., вартість матеріального збитку складає 442343,25 грн. Різниця між дійсним розміром шкоди та страховою виплатою становить 342643,25 грн., яка в порядку ст.1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача. Оскільки відповідач не здійснив виплату в добровільному порядку в розмірі 342643,25 грн. за шкоду, яку завдав внаслідок своїх протиправних дій, то відповідач зобов`язаний сплатити додатково 3% річних, що становить 7716,51 грн. і інфляційні втрати в сумі 5841,92 грн. Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 10 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 67265,97 грн., судовий збір в сумі 706,68 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в який скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апелянт вважає, що рішення винесено з неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до винесення помилкового рішення. В апеляційній скарзі зазначає про те, що судовий експерт при проведенні експерти безпідставно не прийняв до уваги п.3.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24 листопада 2003 року, а просто використав бюлетень авто товарознавця, в якому автомобіль не є ідентичним та аналогічним, що призвело до суттєвого зменшення вартості транспортного засобу. Розрахунки експерта не відповідають вимогам п.7.5 Методики, відповідно до якого вартісний еквівалент суми податків, зборів, інших обов`язкових платежів під час митного оформлення М не враховується у разі прийняття ціни КТЗ з вітчизняної довідкової літератури або за цінами дилерів заводів-виробників України. У разі визначення ринкової вартості КТЗ, що не зареєстрований в Україні (не розмитнений), з метою встановлення вартості матеріального збитку, заподіяного його власнику, значення М враховується ( не враховується) на підставі міжнародних угод, укладених України, або умов договору страхування такого КТЗ. Тобто вартість автомобіля згідно німецького довідника становить 47230 євро без врахування ціни його в Україні, враховуючи митні платежі, а саме акциз 10%, ПДВ 20%, перша реєстрація 5% і т.п. Отже вартість нового аналогічного автомобіля повинна складати на 35% більше ніж те, що визначив експерт. В своїх розрахунках судовий експерт зазначив довжину будки в розмірі 3,55 м, хоча фактична довжина складає 7,8 м., що суттєво впливає на ринкову вартість вантажного транспортного засобу, оскільки чим більше будка, тим більше автомобіль. За таких обставин висновки експерта є такими, які не відповідають дійсним обставинам справи, а також спростовуються звітами як позивача, так і страхової, щодо встановлення ринкової вартості автомобіля до і після ДТП. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Юрченко К.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. В судове засідання відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Юрченко К.І. не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені, наведені представником відповідача у клопотанні про відкладення розгляду справи причини неявки в судове засідання жодними доказами не підтверджені, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справи у відсутність сторони відповідача відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Представник ОСОБА_1 адвокат Олексієнко М.М. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити. Відмовляючи представнику позивача у задоволенні клопотання про призначення повторної судової авто товарознавчої експертизи, апеляційний суд виходив із того, що обставини, на які посилається представник в обґрунтування клопотання, не дають підстав вважати наявний в матеріалах справи висновок судової експертизи необґрунтованим, або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, з урахуванням того, що наданий позивачем звіт судом першої інстанції визнаний недопустимим доказом, або таким, що викликає сумніви в його правильності. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом установлено, що 11 серпня 2019 року приблизно о 22 год.05 хв. на 9 км а/д Київ-Переяслав Хмельницький сталася ДТП за участю автомобіля «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , «DAF LF45», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , автомобіля «Mercedes Sprinter", д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 . Вказана ДТП сталася з вини відповідача, що підтверджується постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 листопада 2019 року та постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2020 року. Внаслідок ДТП автомобілю позивача «DAF LF45», д.н.з. НОМЕР_2 було завдано механічних пошкоджень. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Оранта-Січ» на підставі полісу обов`язкового страхування АМ/8214098. ПрАТ СК «Оранта-Січ» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі ліміту відповідальності ( за врахуванням франшизи) в сумі 99700 грн. Згідно висновку експерта від 27 січня 2022 року № 5181/21-54 за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи, складеного КНДІСЕ ринкова вартість транспортного засобу «DAF LF45», д.н.з. НОМЕР_2 до та після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 1 серпня 2019 року станом на день ДТП відповідно складала 205011,89 грн. та 38045,92 грн. Водночас факт включення або не включення ПДВ до визначеної суми залежить від форми оподаткування суб`єктів господарської діяльності, які надають послуги з проведення ремонту КТЗ, реалізації складових, матеріалів тощо. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки автомобіль «DAF LF45», д.н.з. НОМЕР_2 в розумінні статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вважається технічно знищеним, так як вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу перевищує його ринкову вартість, позивачу має відшкодовуватися різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди Згідно висновку експерта від 27 січня 2022 року № 5181/21-54 за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи, який суд визнав допустимим доказом, ринкова вартість транспортного засобу DAF LF45», д.н.з. НОМЕР_2 до та після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 1 серпня 2019 року, станом на дату ДТП відповідно складала 205011,89 грн. та 38045,92 грн. З урахуванням сплаченої страховиком винної особи страхового відшкодування в сумі 99700 грн., з відповідача в рахунок відшкодування шкоди підлягає стягненню 67265,97 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення сум, нарахованих відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку строк прострочення заборгованості з виплати матеріальної шкоди на користь позивача не встановлений, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач був обізнаний про те, що має сплатити на користь позивача зазначену шкоду (звернення, лист-вимога до відповідача). Фактично відповідач дізнався про свої зобов`язання перед позивачем після отримання позовної заяви, а тому застосування ст.625 ЦК України в даному випадку є недоцільним. Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що особа, яка надавала правничу допомогу позивачеві, не є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим судом обставинам, судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального закону судом першої інстанції при розгляді справи не допущено. Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно зі ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховику. Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону). Одночасно за положеннями ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність лише в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Згідно зі ст.29 Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди чи до місця здійснення ремонту на території України. Відповідно до ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається технічно знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Встановивши, що пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , належний позивачеві автомобіль «DAF LF45», д.н.з. НОМЕР_2 вважається фізично знищеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Визначаючи розмір матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги висновок судової автотоварознавчої експертизи, та зважаючи на суму виплаченого страховиком винної особи позивачу страхового відшкодування, дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди підлягає стягненню 67265,97 грн. Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження судом першої інстанції доказів через неправильність висновків судової авто товарознавчої експертизи, яку суд першої інстанції безпідставно поклав до основи рішення, при цьому відхиливши наданий позивачем звіт про оцінку КТЗ№01-04/12 від 4 грудня 2019 року, виготовлений на замовлення позивача, є безпідставними і не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України) Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Верховний суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування а встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Згідно з ч.5 ст.106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18. Встановивши, що у звіті про оцінку вартості збитку № 01-04/12 від 4 грудня 2019 року, складеного ФОП ОСОБА_6 , наданому позивачем до суду, не зазначено, що звіт підготовлений до суду, що оцінювач був попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність, суд першої інстанції правильно відхилив цей звіт як неналежний та недопустимий доказ. Тому посилання представника позивача на цей звіт, як на доказ в обґрунтування позиції позивача, є безпідставними і не заслуговують на увагу суду. Доводи апеляційної скарги визначення судовим експертом ринкової вартості автомобіля «DAF LF45», д.н.з. НОМЕР_2 відбулося з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2029, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки належними та допустимими доказами такі доводи апелянта не підтверджені. У висновку зазначено інформаційні джерела, які були використані експертом. Посилання апелянта на те, що він був позбавлений можливості заявити в суді першої інстанції клопотання про призначення повторної експертизи через неможливість ознайомитися з матеріалами справи, не заслуговують на увагу з огляду на те, що висновок судового експерта був складений 27 січня 2022 року, рішення суду у справі ухвалено 10 травня 2022 року, тобто позивач мав достатньо часу для того, щоб реалізувати свої процесуальні права, ознайомитись із матеріалами справи та подати відповідні заперечення. Доказів на підтвердження наявності обставин, щоб перешкоджали протягом цього часу представнику позивача ознайомитись з матеріалами справи, стороною позивача не надано. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, - підстави для його скасування відсутні. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, зокрема, витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги №20180402/02 від 2 квітня 2018 року, додаток № 3 до договору про надання правничої (правової) допомоги №20180402/02 від 2 квітня 2018 року, орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу. Пунктом 2 додатку № 3 до договору про надання правничої (правової) допомоги передбачено, що сторони погодили, що за виконання доручення клієнт здійснює оплату за наступним тарифом: 600 грн/год. У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що адвокатом Юрченком К.І. надаються юридичні послуги по підготовці відзиву на апеляційну скаргу (кількість витраченого часу-5 годин), представництво інтересів позивача під час розгляду справи у Київському апеляційному суді (кількість витраченого часу - 2 години); підготовка заперечень на клопотання позивача про призначення повторної судової авто товарознавчої експертизи (кількість витраченого часу - 2 години). Колегія суддів вважає доведеним надання адвокатом Юрченко К. послуг відповідачу з підготовки відзиву на апеляційну скаргу в сумі 3000 грн. Разом з тим, колегія суддів вважає, що виокремлення адвокатом такої послуги як «підготовка заперечень на клопотання позивача про призначення повторної судової авто товарознавчої експертизи», як самостійного виду адвокатських послуг є необґрунтованим, оскільки зміст заперечень є ідентичними змісту відзиву на апеляційну скаргу, доводи якої зводяться фактично до викладення порушень, допущених судовим експертом при проведенні експертизи та складання висновку. В судовому засіданні Київського апеляційного суду представник відповідача - адвокат Юрченко К.І. участі не приймав. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначив, що вартість наданих адвокатом послуг відповідачу є завищеною. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню 3000 грн. З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 10 травня 2022 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 22 грудня 2022 року. Суддя доповідач: О.І.Шкоріна Судді: Л.Д.Поливач А.М.Стрижеус