Постанова 4808 № 349/1727/20

Справа № 349/1727/20 Провадження № 22-ц/4808/864/21 Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Петріва Д.Б. з участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засідання справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 31 березня 2021 року, ухвалене в складі судді Рибій М. Г.у м. Рогатині, повний текст складено 12 квітня 2021 року, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 лютого 2020 року в залі судових засідань під час розгляду справи за його позовом про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 ображав його честь та гідність, стверджуючи, що він, брат та матір брешуть як ті собаки, словесні образи супроводжував жестикуляцією рук в його сторону та матері. Протиправні дії ОСОБА_1 документально зафіксовано на технічному звукозаписі справи №349/1795/19. Внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_1 зазнав переживань, розхвилювався купляв заспокійливі засоби для себе та матері, у зв`язку з чим поніс ще витрати та медикаментозне лікування. Просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь 3 000 грн моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача. Рішенням Рогатинського районного суду від 31 березня 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Зазначає, що зазнав сильних моральних страждань, що підтверджується зверненням до сімейного лікаря та скеруванням до невролога, він поніс витрати на медикаментозне лікування та змушений звертатись за захистом порушеного немайнового права до суду. Судом першої інстанції невірно встановлено, що ОСОБА_1 надавав оціночні судження, замість фактичних тверджень відповідача, які завдали йому моральної шкоди. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_2 у встановленому законом порядку повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явився, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності. Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості повідомлення про явку в суд, не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що висловлена думка ОСОБА_1 може бути предметом оцінки та реагування з точки зору доцільності її озвучення в судовому засіданні судом, який здійснював відповідний судовий розгляд. Водночас висловлена думка ОСОБА_1 не є брутальною, принизливою чи непристойною за формою, є оціночним судженням за своїм змістом, тому ОСОБА_1 не несе відповідальності за її висловлювання.. Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На підставі доказів, які містяться у матеріалах справи судом встановлено, що в провадженні Рогатинського районного суду перебуває цивільна справа № 349/1795/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди. 13 лютого 2020 року відбулося судове засідання в цій цивільній справі. Як вбачається з аудіозапису судового засідання під час допиту в цивільній справі № 349/1795/19 свідка, ОСОБА_7 відповідала, зокрема, на запитання щодо того чи бере ОСОБА_2 участь в громадському житті села. Один з учасників цивільної справи ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_7 «збрехала про своїх синів», надаючи показання про їхню участь в громадському житті села. А саме, під час прибирання цвинтаря синів не було, був лишень їхній батько ОСОБА_8 . Далі ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_7 , сказав, що «ви не були на цвинтарі». ОСОБА_7 у відповідь обурилася, відповіла, що вони є безсовісними брехливими людьми. В цей час виникла голосна суперечка, яку намагалася вгамувати головуюча суддя. Під час цієї суперечки чути як ОСОБА_1 сказав «ви брешете, як ті собаки ви всі брешете». Після цих слів головуюча суддя зробила зауваження ОСОБА_1 . Із контексту суперечки, а також наданих ОСОБА_1 пояснень в цьому судовому засіданні, вбачається, що він звертався до ОСОБА_7 . Зазначені обставинини визнаються учасниками справи, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, тому відповідно ч.1ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню. На підтвердження факту перенесених переживань і заподіяння йому моральної шкоди ОСОБА_2 надав копії фіскальних чеків, які підтверджують придбання медичних препаратів у вересні 2020 року, а також копію електронного направлення від 16.12.2020 на консультацію до невролога (а.с. 27-32). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Частиною першою статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Пленум Верховного Суду України у пунктах 6, 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Установлено, що ОСОБА_1 як відповідач у справі №349/1795/19 від 13.02.2020 р. має право ставити під сумнів достовірність доказів, наданих свідком та наводити суду свої доводи щодо обставин, які можуть свідчити про недостовірність того чи іншого доказу, вони спрямовані на реалізацію процесуальних прав відповідача та по суті є аргументом, який на думку відповідача може підтвердити особливий характер стосунків свідка з учасниками справи та відповідно вплинути на достовірність показань такого свідка, як доказу в справі. Надані пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні спрямовані на реалізацію процесуальних прав відповідача та по суті є аргументом, який на думку відповідача, може підтвердити особливий характер стосунків між стронами та відповідно можуть вплинути на достовірність позову ОСОБА_2 у справі №349/1795/19. Також установлено, що під час розгляду вказаної справи виникла голосна суперечка, яку намагалася вгамувати головуюча суддя, у процесі якої чути як ОСОБА_1 сказав свідку ОСОБА_7 «ви брешете, як ті собаки ви всі брешете». Після цих слів головуюча суддя зробила зауваження ОСОБА_1 . Із контексту суперечки, а також наданих ОСОБА_1 пояснень в цьому судовому засіданні, вбачається, що він звертався до свідка ОСОБА_7 , а не до позивача ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджуються роздруківкою протоколу судового засідання від 13.02.2020 року та інформацією, яка міститься на твердому диску фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису. Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказів того, що ОСОБА_1 в судовому засідання висловлював заперечення у бік позивача «ви брешете, як ті собаки ви всі брешете», ОСОБА_2 суду не подав. Відповідно до частини першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними діями, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди. Обов`язок доказування в цивільному процесі встановлений статте 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди з вини відповідача, то й відсутні підстави для задоволення його позовних вимог про стягнення з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. Згідно п.п.1,2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів приходить висновку, що відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд першої інстанціі неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норм матеріального права, тому оскаржуване рішення необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, ззазначенни у мотивувальній частині цієї постанови. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 21 липня 2021 року ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі ч.ч.1,3 ст.136 ЦПК України. Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про відмову у задоволенні позову, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Рогатинського районного суду від 31 березня 2021 року скасувати й ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди за безпідставністю. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складено 22 вересня 2021 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський