Постанова 4814 № 527/1977/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 527/1977/18 Номер провадження 22-ц/814/47/20Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 січня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Дорош А.І., Триголова В.М., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2019 року (ухвалене суддею Павлійчук А.В., повний текст рішення складено 02 вересня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Глобинської центральної районної лікарні про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В : У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася з вказаним позовом до суду, в якому просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_2 інформацію поширену ОСОБА_1 в заяві адресованій Глобинській центральній районній лікарні щодо проведення психічного обстеження ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в травні 2018 року їй стало відомо про поширення стосовно неї недостовірної інформації шляхом подання головою Манжеліївської сільської ради ОСОБА_1 заяви до Глобинської центральної районної лікарні. Також, звернувшись до Глобинської центральної районної лікарні ОСОБА_1 розповсюдив серед територіальної громади с. Манжелія неправдиву та недостовірну інформацію щодо неї. Подавши неправдиву інформацію яка була викладена у заяві щодо проведення психічного огляду позивача лікарями Глобинської центральної районної лікарні та розповсюджуючи цей факт серед населення с. Манжелія, відповідач створив негативну соціальну оцінку її особи в очах оточуючих порушивши честь позивача. Вважає, що такими діями порушено її немайнові права на честь, гідність і ділову репутацію. Відповідно до ст. 23 ЦК внаслідок порушення її прав, вважає що має право на відшкодування моральної шкоди, яку виразила у сумі 10000 грн., як мінімальну для відшкодування її душевних страждань, розумною і справедливою. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково. Визнано недостовірною та такою що принижує честь та гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_2 , інформацію поширену ОСОБА_1 в заяві адресованій Глобинській центральній районній лікарні щодо проведення психічного обстеження ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 грн. моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору 1409 грн. 60 коп. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу,в якій прохає рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не повно з`ясовано обставини даної справи. Зокрема вказує, що судом першої інстанції при розгляді вказаної справи не було прийнято до уваги ряд фактів, що передували подачі заяви щодо обстеження ОСОБА_2 до Глобинської ЦРЛ та обставинам, що мали місце при складанні та поданні заяви безпосередньо. Так, зазначає, що вказана заява була складена ним як головою Манжеліївської сільської ради, за результатами колективного звернення групи мешканців села, котрі були занепокоєні значними змінами в поведінці та діях гр. ОСОБА_2 , та підписана значною групою громадян, котрі звернулися до нього з цим проханням. Крім того, вказує, що дана заява направлялася не з метою поширення недостовірної інформації чи приниження честі і гідності позивача, а з метою надання медичної допомоги ОСОБА_2 . Також посилається на те, що оцінка психічного стану у заяві щодо огляду не міститься. Вказує, що позивачем в позовній заяві не вказано, яку саме інформацію у заяві до Глобинської ЦРЛ позивач вважає розповсюдженою та недостовірною. Також зазначає, що позивачем не надано жодного доказу поширення саме відповідачем ОСОБА_1 інформації серед жителів населених пунктів сільської ради, чи хоч одній сторонній особі. Крім того, вказує, що про факти викладені в заяві чи про сам факт направлення такої заяви, могли вийти від 13 осіб, які звернулися до нього з колективним зверненням, а тому вважає що інформація могла бути поширена не ним, а цими особами. Від представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та адвоката Голяніщева Д.Ю. надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в якому останні підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохали апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2019 року залишити без змін. Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що позивач ОСОБА_2 є депутатом сьомого скликання Манжеліївської сільської ради від 17 листопада 2015 року, а відповідач ОСОБА_1 є сільським головою Манжеліївської сільської ради згідно Довідки №50/02-32 від 30.01.2019 року. 15.05.2018 року голова Манжеліївської сільської ради - ОСОБА_1 від імені жителів, в інтересах громади с. Манжелії, звернувся до головного лікаря Глобинської ЦРЛ - ОСОБА_3., із заявою про обстеження психічного стану жительки с. Манжелія гр. ОСОБА_2 , оскільки вона неправильно сприймає, усвідомлює навколишні події, що спричиняє втрату пристосованості до реалій життя, до умов навколишнього середовища, негативного та агресивного ставлення до людей, що проживають у селі. В заяві зазначає, що ОСОБА_2 як депутат Манжеліївської сільської ради, систематично порушує регламент засідань сесії сільської ради, ображає голову села та депутатів, розповсюджує серед населення села неправдиву інформацію відносно питань, що розглядалися на сесії. ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Манжелія, після урочистого мітингу з нагоди Дня перемоги, ОСОБА_2 блокувала виїзд сільського голови до с. Ламане, де повинен був відбутися мітинг, тим самим заважала ОСОБА_1 виконувати свої посадові обов`язки, стосовно цієї події подана заява до Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області. Також, 11.05.2018 року була направлена заява щодо поведінки ОСОБА_2 , бо вона у приміщенні сільської ради у присутності депутатів знову ображала голову сільської ради ОСОБА_1 та депутата сільської ради ОСОБА_5 тим, самим видаючи надумане за дійсність. 11.05.2018 року ОСОБА_2 під час навчального процесу, який відбувався вМанжеліївській ЗОШ, прийшла з лайкою, криками та агресивними висловами в адресу органу місцевого самоврядування с. Манжелія. Також, зі слів жилетів с. Манжелія, 14.05.2018 року ОСОБА_2 перешкоджала їм вчасно потрапити до лікаря на прийом. У Манжеліївській АЗПСМ, в кабінеті завідуючого ОСОБА_7 майже годину грубо себе поводила, виступаючи з погрозами. 14 травня 2018 року влаштувала лайку серед однієї з вулиць с. Манжелія із жителькою села, вела себе неврівноважено та агресивно, ображаючи її лайливими словами. Поведінка ОСОБА_2 вносить дисбаланс у суспільному житті села. У минулому стосовно її неадекватної поведінки були направлені заяви депутатів сільської ради та сільського голови до поліції, про те, що ОСОБА_2 вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, цим самим може завдати значної шкоди своєму здоровю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі не надання їй психіатричної допомоги (а.с.35-36). Вказана заява підписана особисто сільським головою Манжеліївської сільської ради - ОСОБА_1 та містить анкетні дані та підписи ще 13 осіб. В письмових поясненнях свідок ОСОБА_8 , повідомив, що 09.05.2018 року він поцікавився у сільського голови ОСОБА_1, коли той буде звітувати перед громадою села, на що останній відповів йому нецензурними словами в його адресу, ОСОБА_2 зробила ОСОБА_1 зауваження, про те, що ОСОБА_1 ходить у церкву, хіба ж так можна... після чого розійшлись, ОСОБА_1 із батюшкою і півчими поїхав до с. Ламане, протягом усієї бесіди ОСОБА_2 в їх розмову не втручалась, так як стояла стороні і на автомобіль голови села не кидалась і не перекривала дорогу (а.с.133). Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 повідомила суду, що є депутатом Манжелівської сільської ради. ОСОБА_2 відстоює свою позицію як депутата, на сесіях сільської ради постійно відбуваються суперечки і постійно є присутніми працівники поліції, яких викладає голова. Від людей їй стало відомо, що голова подав заяву про психічне обстеження ОСОБА_2 . Їй стало відомо про таку заяву у червні 2018 року. З кулаками ОСОБА_2 ні на кого не кидалась, емоційно висловлює свою позицію, особисто знає її 5 років, працюють в одній організації, від працівників школи ніяких скарг не надходило. Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 дала суду показання, що знає ОСОБА_2 з 1985 року. Неприязні стосунки між ОСОБА_2 та головою ОСОБА_1 почались з 2016 року. Депутатами приймались рішення про неповернення майна пенсіонерам лише ОСОБА_2 була проти. Часто намагалась викликати голову для обговорення проблемних питань, голова ніколи не погоджувався, наприклад замість санітарної вирубки була вирубана ділова деревина. 09 травня 2018 року до ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_8 , ОСОБА_2 повідомила, що розговору не буде, після цього ОСОБА_1 поїхав, потім з`явились плітки, що блокували виїзд ОСОБА_1 . Лікарняний лист ОСОБА_2 (14.05.2018 р.) скоротили на 5 днів, лікаря просив скоротити лист голова. Потім дізнались, що була подана заява про психічне обстеження. Виконуючий обов`язки директора школи ніколи б не допустив скандалу. Голова написав заяву тому, що його не влаштовує громадянська позиція ОСОБА_2 , серед населення розповсюджувались чутки, що вона «ненормальна», а потім з`явилась заява. Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_13 повідомив суду, що на початку червня 2018 року йому стало відомо, що ОСОБА_1 визвав врача психіатра і нарколога, щоб ОСОБА_2 визнати недієздатною, і в подальшому відсторонити її від депутатства. Це йде давка на громадських активістів, бо того хто не згодний з громадською позицією ОСОБА_1 , їх усувають. Наприклад, ОСОБА_14 виступила на зборах, що не була згодна з позицією ОСОБА_1 , то наступного дня їй побили пластикові вікна, у іншого незгодного загорілося поле. ОСОБА_2 знає давно років

30. Ніколи не чув, щоб вона ображала ОСОБА_1 , блокировки авто 09.05.2018 року не було, вона не перешкоджала нікому потрапити на прийом до лікаря. Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 повідомив суду, що є депутатом сільської ради, працює водієм сільського голови, 09.05.2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_20 не давали виїхати машині в с. Ламане, блокували виїзд 15-20 хв. Крім того, у ОСОБА_2 мода зриватися на крик, ображала нецензурною лайкою інших депутатів. Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 повідомила суду, що працює виконуючим обов`язки директора школи, 09.05.2018 року була присутньою, коли мали їхати до с. Ламане, чула сварку з дітьми, як ОСОБА_2 ображала голову ОСОБА_1 11.05.2018 року на обідній перерві учні розповіли, що були свідками, як ОСОБА_2 вигукувала образи в бік сільського голови. Підтвердила, що в її батьків існує конфлікт із ОСОБА_2 десь 15 років. Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 повідомила суду, що десь в середині травня була у лікаря, щоб відкрити собі лікарняний, в цей час ОСОБА_2 залетіла до лікаря і почала сваритися, що лікар закрив її лікарняний, вимагала щоб міряли артеріальний тиск. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана інформація була поширена саме відповідачем шляхом звернення із заявою до Глобинської ЦРЛ, доведена до відома інших осіб та стосується позивача, що підтверджується показаннями свідків. Відтак, аналізуючи викладену відповідачем у оскаржуваній заяві інформацію, суд дійшов висновку, що така містить чіткі твердження про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності. Разом із тим, місцевий суд зазначив, що діями відповідача заподіяно моральну шкоду позивачу внаслідок поширення недостовірної інформації, що ганьбить її честь та гідність, внаслідок чого вона перенесла душевні страждання, а тому суд прийшов до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача 3000,00 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди. Проте ,з такими висновками суду, колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального та процесуального права. Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім`ї та права вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної збором, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації. Конституцією України, а саме ст.34 кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьблять її гідність, честь чи ділову репутацію. Відповідно до ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності, честі та недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації. Таким чином, позов про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування і заборону розповсюдження недостовірної інформації вправі пред`явити фізична особа відносно якої поширена недостовірна інформації, що порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Згідно положень частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Положеннями п.4 ч.2 статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Конституція України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Кожен має право на повагу до його гідності. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Основний закон держави, гарантують кожному право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію. Найпоширенішим і водночас найдієвішим способом захисту честі, гідності та ділової репутації є судовий. Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду. Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ст.ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»). Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації. Відповідно до ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи. Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що заява щодо проведення обстеження психічного стану позивача ОСОБА_2 була складена відповідачем ОСОБА_1 як головою Манжеліївської сільської ради, за результатами колективного звернення групи мешканців села, котрі були занепокоєні значними змінами в поведінці та діях гр. ОСОБА_2 , та підписана значною групою громадян (13 осіб), котрі звернулися до нього з цим проханням. Тому, дана заява направлялася не з метою поширення недостовірної інформації чи приниження честі і гідності позивача, а з метою надання медичної допомоги ОСОБА_2 . Відповідно до заяви лікаря - психіатра ОСОБА_19 та Медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 09.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 на обліку не перебуває, за допомогою не зверталась, на час огляду психічних розладів не виявлено. З урахуванням викладених обставин апеляційний суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 правомірно звернувся до органу (Глобинської центральної лікарні), який законом уповноважений на перевірку його звернення, а доказів того, що метою звернення було приниження честі, гідності та ділової репутації позивача у справі не має. Крім того, колегія суддів вважає, що позивачем не надано жодного доказу поширення саме відповідачем ОСОБА_1 інформації серед жителів населених пунктів сільської ради, чи хоч одній сторонній особі, оскільки про факти викладені в заяві чи про сам факт направлення такої заяви, могли вийти від 13 осіб, які звернулися до нього з колективним зверненням, а тому вищевказана інформація могла бути поширена не відповідачем ОСОБА_1 , а цими особами. Одночасно недостовірність інформації, яка містилася в заяві, позивачем не доведено, надані останьою докази лише вказують на її суб`єктивний характер, оскільки реальні події про які йдеться в заяві оцінювалися по різному сторонами по справі та жителями села. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що дії відповідача ОСОБА_1 були спрямовані в межах права подачі заяви згідно чинного законодавства, та не містять підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди на підставі ст. 23 ЦК України внаслідок відсутності порушеного права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скаргита скасування рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2019 року, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволення позовних вимог. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2019 року- скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Глобинської центральної районної лікарні про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди- відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 03 січня 2020 року. Головуючий суддя : _______________ Г.Л. Карпушин Судді: _______________ А.І. Дорош ______________ В.М. Триголов