Постанова 4821 № 710/1273/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1680/21Головуючий по 1 інстанції Справа №710/1273/20 Категорія: 306010000 Сивокінь С. С. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Бородійчука В.Г., Єльцова В.О. учасники справи: позивачі ФГ «Ольвія», ОСОБА_1 ; відповідачі ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; ПП «Про Все»; особа, яка подає апеляційну скаргу представник ФГ «Ольвія», ОСОБА_1 адвокат Різник Ю.С. розглянувши у м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Ольвія» та ОСОБА_1 адвоката Різника Юрія Сергійовича на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13.05.2021 року, постановлене під головуванням судді Сивоконя С.С. у залі № 1 Шполянського районного суду Черкаської області 13.05.2021 року о 16 год. 58 хв., повний текст рішення складений 24.05.2021 року, у справі за позовом Фермерського господарства «Ольвія», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ПП «Про Все» про захист честі і гідності, та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в : 09.10.2020 року ФГ «Ольвія», ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ПП «Про Все» про захист честі і гідності, та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. Позивачі просять у позові визнати поширену ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , журналістом інтернет - ресурсу provce.ck.ua приватного підприємства «Про Все» ОСОБА_4 , керівником інтернет-ресурсу provce.ck.ua приватного підприємства «Про все», ОСОБА_5 в статті інтернет-ресурсу provce.ck.ua від 27.07.2020 року о 10 год. 05 хв. під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: жителі ОТГ на Черкащині скаржаться на дії місцевого фермера та керівників громади недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Ольвія», зобов`язати відповідачів після набрання рішенням суду у вказаній справі законної сили розмістити на шпальтах інтернет-ресурсу provce.ck.ua текст судового рішення, а також інформацію, що спростовує статтю від 27.07.2020 року в такому ж самому об`ємі та таким же самим видом та розміром шрифту і не видаляти протягом року з дня набрання вказаним рішенням законної сили. В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що 27.07.2020 року о 10 год. 05 хв. журналістом ОСОБА_7 на шпальтах інтернет ресурсу provce.ck.ua розміщено матеріали інтерв`ю з громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Стаття має назву «Із села зробили концтабір»»: жителі ОТГ на Черкащині скаржаться на дії місцевого фермера та керівників громади. Керівником інтернет ресурсу provce.ck.ua є ОСОБА_5 , яка є керівником і засновником приватного підприємства «Про Все», а останнє є власником інтернет ресурсу provce.ck.ua. У статті відповідачі стверджують, що керівник Фермерського господарства «Ольвія» та ОСОБА_1 :

1. «…взятий десять років тому борг у фермера не лише позбавить їх грошей за оренду, а й позбавить їх нащадків батьківської землі хтось підробив заповіти подружжя, переписавши їх на родину фермера».

2. «Тому і звернулися до власника місцевого підприємства ФГ «Ольвія» ОСОБА_1 , який орендує нашу землю, з проханням дати нам необхідні кошти на лікування в рахунок майбутньої оплати за оренду. ОСОБА_8 розповідає, що позичати кошти у підприємства на перед доводилося двічі: у 2010-му ( 9 тис грн.) і у 2012-му (15 тис грн.) роках».

3. «- Коли все було домовлено, то чоловік підписував тільки ордери на отримання коштів. Жодних інших документів при цьому, окрім ордеру на отримання коштів, чоловік не підписував. Більше того, ці кошти ми не отримували через касу. Перший раз гроші на руки нам дала дружина фермера, а другий раз працівниця підприємства ОСОБА_9 теж віддала чоловіку ці гроші на руки, пригадує ОСОБА_10 . З часу отримання останнього займу пройшло вже 8 років. Зважаючи на те, що середня ставка оренди за пай становить 7-8 тисяч гривень, родина вже не один раз віддала зайняті гроші. Проте поновити виплати родині фермер так не спромігся. - Мій чоловік пішов до того фермера щоб запитати, чому він не платить нам кошти за оренду нашої землі. За вісім років то точно ж наш борг був перекритий вже декілька разів. Замість нормально поговорити фермер послав мого чоловіка матюками і вигнав з кабінету. А коли ми вже пішли удвох до нього, то він нас побив, розповідає пані ОСОБА_11 . Коли ми звернулися до поліції, то цей фермер відразу нам повідомив, що нічого йому не буде. Так і сталося…»

4. «- Коли ми почали стукати у владні кабінети з проханням допомогти нам розібратися у цій ситуації, то з`ясували, що внаслідок того, що колись позичили 24 тисячі, ми мусимо заповісти після своєї смерті ті паї на користь членів родини власника Фермерського господарства «Ольвія». Але найгіршою новиною стало те, що ті посмертні заповіти за ОСОБА_12 вже склали і навіть підписали, підробивши його підпис, - обурюється пані ОСОБА_11 ».

5. «…керівника «Ольвії», який за словами матусянки «керує в сільській раді замість її голови Василя Колісника»

6. «… з`ясувалося, що без їх участі із фермерським господарством було укладено договір про оренду все тих же земельних паїв на 49 років. Один з договорів ніби був укладений між фермерським господарством і чоловіком пані Тамари 20-го жовтня 2018-го року. … Такий самий договір був укладений і щодо належної мені ділянки»

7. «Утім сама пані ОСОБА_11 говорить, що там (у сільській раді) «рука руку миє». - ОСОБА_13 з ОСОБА_14 (керівник ФГ «Ольвія») зробили село, як концтабір. Уявіть: колись мій чоловік запитав у цього фермера про земельний сертифікат, так у відповідь лише матюків від нього наслухався. Це все чув голова сільської ради ОСОБА_15 . Думаєте, підійшов і допоміг? Ні! Опустив голову і пройшов повз, - бідкається пані ОСОБА_11 . У фермера треба питати дозволу на все! Влади в селі немає. Голова села, а тепер ще й ОТГ, разом із секретарем сільської ради такого накрутили, що одного строку їм буде мало». Тобто, вище наведена інформація в статті набула широкого розголосу. Вказану інформацію позивачі розцінюють як звинувачення особисто них у вчиненні протиправних дій «підробка документів, зловживання посадовими обов`язками, тощо» вчинені в групі осіб з метою заволодіння майном та отримання від цього матеріальної вигоди, що не відповідає дійсності. Стаття оприлюднена відповідачами містить поширення недостовірної інформації, яка не відповідає дійсності, що порушує особисті немайнові права позивачів. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 13.05.2021 року у задоволенні позовних вимог ФГ «Ольвія», ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФГ «Ольвія», ОСОБА_1 через свого представника адвоката Різника Ю.С. оскаржили рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається скаржником, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам ч. 1,2, 5 ст. 263 ЦПК України, так як не надано належної оцінки доказам та обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення даного спору. В апеляційній скарзі скаржник акцентує увагу на тому, що розповсюджена інформація відповідачами набула широкого розголосу. ОСОБА_1 як позивач, та як керівник ФГ «Ольвія» - ОСОБА_1 , розцінює як звинувачення особисто у вчиненні протиправних дій «підробка документів, зловживання посадовими особами обов`язками, тощо» вчинені в групі осіб з метою заволодіння майном та отримання від цього матеріальної вигоди, що не відповідає дійсності. Отже, на думку скаржників, стаття оприлюднена відповідачами містить поширення недостовірної інформації, яка не відповідає дійсності, що порушує особисті немайнові права позивачів. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ФГ «Ольвія» - адвокат Різник Ю.С. просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13.05.2021 року у справі № 710/1273/20 в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 , ФГ «Ольвія» задовольнити в повному обсязі. 16 вересня 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ПП «Про Все» - Н.М. Олексюка надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів відзиву зазначається, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною, а тому підлягає відхиленню. У відзиві представник відповідача посилається той факт, що, не дивлячись, що апеляційна скарга не відповідає формі та змісту, визначеним ст. 356 ЦПК України, містить повністю скопійований фрагмент позовної заяви, який розглядався судом першої інстанції та надано оцінку доводам позивачів. На думку представника відповідача, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вірно застосував норми матеріального права, дав належну оцінку всім доказам та обставинам, вірно вирішив спір, відмовивши у задоволенні позовних вимог. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про захист честі і гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, прийшовши до висновку, що інформацію, яку просять скасувати позивачі, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів автора публікації, заснованої на наданих журналісту відповідачами відомостях, наданих в інтерв`ю громадянами, є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно роздруківки статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: жителі ОТГ на Черкащині скаржаться на дії місцевого фермера та керівників громади (а.с.18-23) між сторонами виник спір. Судом встановлено, що жодна із сторін не висловлювала заперечень щодо саме такого змісту публікації, розміщеної на шпальтах інтернет ресурсу provce.ck.ua. Відповідно до вимоги про спростування неправдивої інформації від 22.09.2020 року, адресованої представником позивачів ОСОБА_16 відповідачам, останній просив негайно опублікувати спростування наведеної інформації на шпальтах інтернет ресурсу provce.ck.ua розміщеного матеріалу інтерв`ю з громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: жителі ОТГ на Черкащині скаржаться на дії місцевого фермера та керівників громади (фото) у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою (а. с. 24-28). Позивачі ФГ «Ольвія», ОСОБА_1 , звертаючись в суд з даним позовом, мотивували позов тим, що розцінюють інформацію, зазначену у статті, як звинувачення особисто у вчиненні протиправних дій «підробка документів, зловживання посадовими особами обов`язками, тощо» вчинені в групі осіб з метою заволодіння майном та отримання від цього матеріальної вигоди, що не відповідає дійсності, у зв`язку з чим вони звернулися до суду з даним позовом. На ті ж самі доводи ФГ «Ольвія», ОСОБА_1 посилаються і в апеляційній скарзі, що і в позовній заяві, які повністю скаржниками повторюються в апеляційній скарзі, оскільки не згідні з рішенням суду про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно ч. 1 статті 28, ч. 4 статті 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім?ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. За змістом ч. 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім?ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Як роз`яснено Пленумом Верховного Суду України у пунктах 15, 18 Постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до статті 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. Згідно з ч. 2 статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. У відповідності з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Згідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року). Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов?язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов?язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року). Судом першої інстанції вірно акцентованого увагу, що необхідно уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року). З вищевикладених норм вбачається, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб?єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики. Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 161/4052/16-ц (провадження № 61-7181св18). Враховуючи вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до вірного та обґрунтованого висновку, що інформація, яку просять скасувати позивачі є вираженням суб?єктивної думки і поглядів автора публікації, заснована на наданих журналісту відповідачами відомостях під час наданого ними інтерв`ю, є оціночними судженнями та не підлягає спростуванню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції під час висвітлення подій, окреслених у публікації, окрім інформації з інтерв`ю, журналістом було висловлено низку оціночних суджень. Мовно - стилістичний засіб викладення інформації і застосовані мовні звороти не мають стверджувального характеру щодо позивачів, що, в свою чергу, з огляду на п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи не можливо вважати юридичним складом правопорушення, у зв`язку з відсутністю сукупності всіх обставин викладених у зазначеному пункті. Судом не встановлено поширення недостовірної інформації негативного характеру відносно позивачів, а отже, зазначена інформація у вигляді всієї публікації не підлягає спростуванню. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти порушення прав позивачів, які підлягають судовому захисту, а тому заявлені вимоги не є обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. З огляду на викладене, суд першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачами не доведено, що в публікації поширено недостовірну інформацію, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачів, тому доводи апеляційної скарги не спростовуються висновків суду першої інстанції, а отже , не підлягають задоволенню апеляційним судом . Також, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції, який прийшов до вірного висновку, що оскільки судом не встановлено фактів поширення недостовірної інформації проти позивачів, то позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, так як відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "+4 посилання"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ «Ольвія», ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом. З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводів апеляційної скарги. Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка подавала скаргу, оскільки рішення суду залишено без змін, тому судові витрати не переглядалися апеляційним судом. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Ольвія» та ОСОБА_1 адвоката Різника Юрія Сергійовича залишити без задоволення. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13.05.2021 року у справі за позовом Фермерського господарства «Ольвія», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ПП «Про Все» про захист честі і гідності, та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством. Повний текст постанови складений 12 .11. 2021 року. Головуючий Л.В. Нерушак Судді В.Г. Бородійчук В.О. Єльцов