Постанова 4807 № 334/447/16-ц

Дата документу 23.09.2020 Справа № 334/447/16-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/447/16 Головуючий у 1 інстанції Турбіна Т.Ф. Провадження № 22-ц/807/763/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: МКП «Основаніє», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: МКП «Основаніє», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. В обґрунтування позову зазначала, що вона є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 . У квартирі також зареєстрована її дочка ОСОБА_5 , 1982 року народження, яка є інвалідом 2 групи. На початку 2015 року у квартирі АДРЕСА_2 цього будинку, яка розташована над квартирою позивачки і яка належить на праві власності відповідачам, останніми було зроблено самостійний монтаж каналізаційного трубопроводу та закладеного його кахельною плиткою, що призвело до скритої течі. З 29 квітня по 13 червня 2015 року тривало протікання, власники квартири АДРЕСА_2 на її прохання відмовилися ліквідувати протікання каналізаційного трубопроводу, у зв`язку з чим позивачка зверталась до обслуговуючої організації МКП «Основаніє». Працівники комунального підприємства також неодноразово зверталися до власника квартири АДРЕСА_2 для обстеження його квартири з метою виявлення та усунення причин протікання, однак ОСОБА_2 відмовлявся демонтувати кахельну плитку. 18.05.2015 комісією складено акт про це. 03.06.2015 комісія встановила, що самовільний монтаж каналізаційного трубопроводу в санвузлі та ванній кімнаті призвів до скритої течі та затоплення квартири позивачки, про що було складено відповідний акт. 13.06.2015 ОСОБА_6 усунув причини протікання, залиття квартири припинилося. Позивачка неодноразово звертались в письмовому вигляді до начальника ПРЕЖО № 9 КП «Основаніє», директора КП «Основаніє», міського голови Запоріжжя з заявами про надання інформації щодо оформлення факту залиття квартири. Відповідно до висновку експерта ТОВ «Науково-дослідний центр споживчих експертиз «УКРТЕСТ» станом на грудень 2015 року вартість відновлювального ремонту в квартирі АДРЕСА_3 після залиття каналізаційними стоками, зафіксованого в Акті обстеження технічного стану квартири від 18.05.2015 та 03.06.2015, складених комісією УЖФ Правобережного ТО МПК «Основаніє», складає 6169,00 грн. Крім того, у зв`язку із залиттям квартири каналізаційними стоками, з вини власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_7 , позивачці завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті позивачки та її доньки: в результаті вказаного залиття було порушено звичний образ життя, яке і без того є дуже важким; півтора місяці в велику спеку позивачка з дочкою переживала фізичні страждання у зв`язку з нестерпним запахом фекалій, які текли по каналізаційній трубі; замість того, щоб слідкувати за городиною, позивачка ходила до слюсарів КП «Основаніє» і разом з ними оглядала наслідки залиття, внаслідок чого в сезоні 2015 року втратила врожай; позивачці та її дочці, інваліду 2 групи, прийшлось прибирати течі з каналізації на підлозі, стінах та стелі туалету та ванної кімнати в той час, коли вони мли гуляти з метою реабілітації; вимушені були неодноразово звертатись до різних інстанцій житлового фону Запоріжжя для захисту житлових прав та для отримання письмових відомостей про ці події. Щоденні негаразди призвели безсоння, емоційної напруги, нервозності, дратівливості, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Заподіяну моральну шкоду, виходячи зі ступеню та тривалості моральних страждань, позивачка оцінює в 10000,00 грн. і просить стягнути їх з відповідачів. Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 03.08.2016 та заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди від 03.05.2019, позивачка просила суд стягнути з відповідачів на свою користь вартість відновлювального ремонту в квартирі АДРЕСА_3 у розмірі 12285,00 грн., моральну шкоду у сумі 10000,00 грн., витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 800,00 та 400,00 грн., судові витрати у сумі 551,20 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 6169,00 грн., моральну шкоду у сумі 1000,00 грн., а всього 7169,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертизи у сумі 800,00 грн., на оплату судового збору у сумі 551,00 грн., а всього 1351,00 грн. в рівних частках - по 450,30 грн. з кожного. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідачів, тому саме на них покладено обов`язок по відшкодуванню матеріальної шкоди у розмірі 6169,00 грн., визначеному висновком спеціалістів ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Укртест» №159/15.12.2015 від 22.12.2015 станом на 2015 рік. Вирішуючи питання розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з положень статті 1167 ЦК України, та дійшов висновку про необхідність стягнення на корсить позивача моральної шкоди в розмірі 1000 грн. Колегія судді погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 . В квартирі має право на проживання донька позивачки ОСОБА_5 , інвалід 2 групи. Квартира АДРЕСА_4 , яка розташована над квартирою позивача, належить на праві власності відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . З 29.04.2015 по 13.06.2015 сталося залиття квартири АДРЕСА_3 стоками. Власник квартири ОСОБА_1 звернулася до власника вище розташованої квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 для усунення протікання. Згідно листа МКП «Основаніє» від 28.08.2015 №Х-741, ОСОБА_1 зверталась до Інформаційно-диспетчерського центру з приводу залиття квартири 01.05.2015, 13.05.2015, 27.05.2015, 03.06.2015 та 08.06.2015. Для виявлення причин залиття квартири та складання актів ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ПРЕЖО №9, МКП «Основаніє», Запорізької міської ради. Відповідно до листів МКП «Основаніє» від 25.06.2015 №Х-336.о, 28.08.2015 №Х-741, фахівцями підприємства неодноразово було виконано обстеження квартири позивачки та вище розташованих квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 . Під час обстеження інженерних мереж цих квартир витоків не було виявлено, власник квартири АДРЕСА_2 надав доступ до інженерних комунікацій в перекритті (виконав демонтаж кахельної плитки). За результатами обстежень спеціалістами підприємства були складені відповідні акти. Актом обстеження від 18.05.2015 за фактом залиття квартири АДРЕСА_6 розташована на 7 поверсі в четвертому під`їзді будинку. При обстеженні цієї квартири встановлено, що в санвузлі на стелі видно жовті сліди від залиття навколо каналізаційної труби площею 0,5х0,5 м. В ванній кімнаті на стелі і стіні видно жовті плями площею 0,4х0,5м. При обстеженні вище розташованої квартири АДРЕСА_2 виявлено, що в ванній кімнаті виконана заміна ванни на душову кабіну з заміною каналізаційного трубопроводу. Частина трубопроводу каналізації в ванній і центральний трубопровід діаметром 100 мм в санвузлі розташовані під кахельною плиткою. На момент обстеження в ванній і санвузлі сухо, пошкоджень на видимій частині каналізаційного трубопроводу немає. Комісія УЖФ Правобережного ТО МКП «Основаніє» за результатами огляду 18.05.2015 дійшла висновку у вигляді припущення, що ймовірно залиття квартири АДРЕСА_7 сталося при неакуратному користуванні сан-технічними приладами мешканцями квартири АДРЕСА_2 . При повторному обстеженні квартири АДРЕСА_7 03.06.2015 комісією УЖФ Правобережного ТО МКП «Основаніє» було встановлено, що в санвузлі на стелі видно вологі сліди від залиття навколо центрального каналізаційної труби а також спостерігається незначне стікання води по каналізаційній трубі. Досліджені інженері комунікації в квартирах АДРЕСА_2 і № НОМЕР_1 . Каналізаційний трубопровід і сантехнічне обладнання в даних квартирах в технічно справному стані, протікання не виявлено. Мешканцю квартири АДРЕСА_2 запропоновано провести демонтаж кахельної плитки і надати доступ до трубопроводу в перекритті (а.с.20). Комісія УЖФ Правобережного ТО МКП «Основаніє» за результатами обстеження від 03.06.2015 дійшла висновку, що самовільний монтаж каналізаційного трубопроводу в санвузлі і в ванній кімнаті, а також закладка його кахельною плиткою мешканцем квартири АДРЕСА_2 призвело до скритого протікання і залиття квартири АДРЕСА_7 , про що зазначено в акті обстеження технічного стану від 03.06.2015. Судом першої інстанції встанволено, що згідно Актів обстеження технічного стану квартири від 18.05.2015 та від 03.06.2015 вбачається, що станом на 03.06.2015 каналізаційний трубопровід в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_1 був закритий, доступу для огляду технічного стану трубопроводу власниками квартири надано не було, власники квартири АДРЕСА_2 не вжили своєчасних заходів до запобігання аварійних ситуацій, що призвело до вищезазначених наслідків. Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень статей 322, 386, 369, 541 ЦК України. Положеннями статті 151 ЖК України визначено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України. За приписами статті ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Положеннями статті 1191 ЦК України визначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі(ст.1192 ЦК України). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правомірно виходив з загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акти комісії УЖФ Правобережного ТО МКП «Основаніє» обстеження технічного стану квартири відповідають Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань ЖКГ № 76 від 17.05.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 927/1207, тому є належними та допустимими доказами, які містять відомості щодо обставин залиття квартири позивачки, наслідки залиття, а також причини залиття. Акти підписані усіма членами комісії. Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 щодо неналежності актів у зв`язку з відсутністю підписів власників квартири, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відсутність підписів мешканців Правилами не виключається. Висновком спеціалістів ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Укртест» - експертів Войновської Л. М., Черкасової Т.П., в ході дослідження встановлено, що будинок АДРЕСА_8 - типовий багатосекційний великопанельний будинок 1991 року будівництва. У кожній типовій секції в туалеті змонтовані каналізаційні стояки. За типовим проектом будинку всі інженерні комунікації відкриті, що надає можливість проводити технічні огляди обладнання будинку. З Актів обстеження технічного стану квартири від 18.05.2015 та від 03.06.2015 випливає, що станом на 03.06.2015 інженерна система водовідведення в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_1 була закрита, доступу для огляду технічного стану трубопроводу не мала. При зовнішньому огляді приміщень квартири АДРЕСА_7 встановлено: в туалеті площею 1,1 м2, стеля пофарбована водоемульсійною фарбою, стіни обклеєні вініловими шпалерами, на підлозі укладено лінолеум. В результаті залиття із вище розташованої квартири АДРЕСА_2 , на пластиковій каналізаційній трубі зверху видні вапняні жовто-коричневі плями в вигляді потьоків, а на стелі навколо каналізаційної труби виявлені значні жовто-коричневі плями з ореолами від залиття,розтріскування і осипання покриття в місцях залиття на ділянці площею 0,25 м2 (Додаток фото - 1, 2, 3, 4, 5, 6). На стінах біля каналізаційної труби в місцях залиття виявлені жовті плями та відшарування шпалер в верхній частині та по стиках на ділянці розміром 83x70 см, а під шпалерами виявлені чорні плями від утворення грибка (Додаток фото №№ 3, 4). На підлозі виявлено значну деформацію лінолеуму від впливу рідини на площі 1 м2. В результаті залиття в туалеті пошкоджені стіни, стеля і підлога, для їх відновлення потрібно провести ремонтні роботи. В ванній кімнаті площею 2,6 м2 стеля пофарбована водоемульсійною фарбою, верхня частина стін по периметру частково пофарбована водоемульсійною фарбою, нижня частина пофарбована емаллю двох кольорів. На стелі і стінах, вкритих водоемульсійною фарбою, виявлені значні жовто-коричневі плями з ореолами від залиття, з відшаруванням, розтріскуванням і осипанням покриття в місцях залиття на ділянках розмірами 90x73 см (на стелі) і 40x80 см (на стіні). На стінах, вкритих кольоровою емаллю, в місцях залиття виявлено відшарування фарби з розтріскуванням покриття на площі 0,1 м2 (Додаток, фото №№ 7, 8, 9, 10). В результаті залиття в ванній кімнаті пошкоджені стіни і стеля, для їх відновлення потрібно провести ремонтні роботи. Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив саме з висновку експерта, відповідно до якого станом на грудень 2015 року вартість відновлювального ремонту в квартирі АДРЕСА_3 після залиття каналізаційними стоками, зафіксованого в Актах обстеження технічного стану квартири від 18.05.2015 та від 03.06.2015, складених комісією УК Правобережного ТО МПК «Основаніє», складає 6169,00 грн., тому саме вказана сума має бути відшкодована відповідачами позивачу. На підстав належних та допустимих доказів, наявних в матеріалах справи, судом зроблено вірний та обґрунтований висновок про те, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідачів і на них необхідно покласти обов`язок по відшкодуванню матеріальної шкоди саме у розмірі 6169,00 грн., визначеному висновком спеціалістів ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Укртест» №159/15.12.2015 від 22.12.2015 станом на 2015 рік. Колегією суддів відхиляються посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 щодо вартості відновлювального ремонту станом на квітень 2019 року саме у розмірі 12285,00 грн., встановленої висновком спеціалістів ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Укртест» №018/18.04.2019 від 22.04.2019, з огляду на те, що згідно вказаного висновку обстеження квартири не проводилося, а було здійснено перерахунок вартості відновлювального ремонту на підставі висновку №159/15.12.2015 від 22.12.2015 за цінами станом на 22.04.2019. Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень статей 23, 1167 ЦК України та вважав доведеним, що ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, пов`язана з незручностями проживання в квартирі внаслідок тривалого залиття стоками, та необхідністю її відновлювати. Судом обґрунтовано, при визначені розміру моральної шкоди враховано, що відповідачі пропонували позивачу усунути наслідки залиття та провести відповідні ремонтні роботи. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доцільності стягнення з відповідачів на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 1000,00 грн. Вказане відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Відмовляючи в стягненні вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у сумі 1500,00 грн., суд першої інстанції дійшов правомірно виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження виконаних робіт. Такі ж відомості не були надані й до суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання судових витрат, суд обґрунтовано виходив з приписів статті 141 ЦПК України. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційних скаргах на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03). Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Докази та обставини, ні які посилаються скаржники в апеляційних скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційних скарг, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржниками в апеляційних скаргах доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржниками норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2020 року. Головуючий Судді: