Постанова 4855 № 823/139/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/139/17 Головуючий у 1 інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Єгорової Н.М. Чаку Є.В. За участю секретаря Мельник К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: - визнати протиправними дії службових осіб ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області щодо зупинення реєстрації електронних документів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; - зобов`язати ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, виписані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 : № 12 від 21.12.2016 року на продаж ТОВ «КІП Сервіс Плюс» обладнання»; № 13 від 29.12.2016 року на продаж ПП «Дончер прутків»; № 14 від 29.12.2016 року на продаж ТОВ «Спецзахист АСПС» обладнання, при здійснені господарських правовідносин, за датою (операційним днем) направлення їх як електронного документу для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних 03 січня 2017 року; - зобов`язати ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області поновити для Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1 реєстрацію податкових накладних і подачу звітності з дня незаконного блокування - 03 січня 2017 року. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії службових осіб ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області щодо зупинення реєстрації електронних документів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Зобов`язано ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні виписані ФОП ОСОБА_1 : № 12 від 21.12.2016, № 13 від 29.12.2016, № 14 від 29.12.2016 та визнати такими, що подані датою (операційним днем) та часом фактичного отримання податковим органом засобами електронного зв`язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних 03.01.2017. Зобов`язано ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області поновити для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС як оригіналу. В решті позовних вимог відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишено без задоволення. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року - залишено без змін (головуючий суддя - Земляна Г.В.). Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області задоволено частково, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії службових осіб ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області щодо неприйняття для реєстрації електронних документів ФОП ОСОБА_1 на підставі протоколу засідання робочої групи з організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області №53 від 29.12.2016. Зобов`язано Головне управління ДПС у Черкаській області поновити для фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 реєстрацію податкових накладних і подачу звітності з 29.12.2016. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Також, не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 26 липня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує власну апеляційну скаргу та заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача. 03 серпня 2021 року електронною поштою та через систему «Електронний суд» до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли заяви про проведення судового засідання у відсутності особи, яка бере участь у справі, у яких просить розглянути справу без участі скаржника (позивача) - ОСОБА_1 05 серпня 2021 року суддею Сорочко Є.О. подано заяву про самовідвід. В обґрунтування наявності обставин, що зумовили заявлення самовідводу, зазначено, що вказаний суддя брав участь у розгляді даної справи №823/139/17 в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року заяву судді Сорочка Є.О. про самовідвід - задоволено. Відведено суддю Сорочка Є.О. від розгляду справи №823/139/17 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Передано справу для повторного розподілу в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2021 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді Єгорова Н.М., Чаку Є.В. 17 серпня 2021 року через систему «Електронний суд» до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів разом з постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі №823/541/17. 14 вересня 2021 року через систему «Електронний суд» до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли заяви про проведення судового засідання у відсутності особи, яка бере участь у справі, у яких просить розглянути справу без участі скаржника (позивача) - ОСОБА_1 . Разом з апеляційною скаргою, відповідачем - Головним управління ДПС у Черкаській області подано клопотання про закриття провадження у справі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області про закриття провадження у справі - відмовлено. Також, разом з відзивом на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Черкаській області подало клопотання про заміну відповідача його процесуальним правонаступником, в якому просить замінити відповідача з Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) на процесуального правонаступника, а саме - Головне управління ДПС у Черкаській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 44131663). З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком., зокрема, Головне управління ДПС у Черкаській області. Пунктом 2 Постанови № 893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Відповідно до пункту 3 Постанови № 893, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Згідно статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227 (зі змінами), Державна податкова служба України видала наказ від 30.09.2020 р. № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ № 529), яким наказано утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, а Департаменту правової роботи - подати державному реєстратору документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про утворення територіальних органів Державної податкової служби як її відокремлених підрозділів. У відповідності до Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року № 755, розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №

893. Отже, з 01 січня 2021 року відбулося фактичне адміністративне правонаступництво, оскільки, саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у Черкаській області, як юридичної особи публічного права, до Головного управління ДПС у Черкаській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44131663). Враховуючи викладене, наявні правові підстави для заміни відповідача в порядку процесуального правонаступництва, а саме: з Головного управління ДПС у Черкаській області на Головне управління ДПС у Черкаській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44131663). Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований як суб`єкт господарювання - 19.08.2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , вид діяльності «діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту» та є платником ПДВ з 01.10.2016 р. 03 жовтня 2016 між ОСОБА_1 та ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області укладено Договір №031020161 про визнання електронних документів. Відповідно до зазначеного Договору, ОСОБА_1 має право подавати податкові документи в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку до органу ДФС. Згідно розділу 6 вищезгаданого Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення цього договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається. ФОП ОСОБА_1 направив на реєстрацію податкові накладні: №12 від 21.12.2016 року, №13 від 29.12.2016 року, №14 від 29.12.2016 року, однак, відповідно до Квитанцій №1 від 03.01.2017 року, за результатами їх обробки, податкові накладні - не прийнято. В Квитанціях №1 від 03 січня 2017 року зазначено - «Порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, ЄДРПОУ 2316412035. Можливо припинено дію договору про визнання електронної звітності». Не погоджуючись із зупиненням реєстрації електронних документів, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Згідно з пунктами 1-2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години. Відповідно до пункту 8 Порядку № 1246, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС. Пунктом 9 Порядку № 1246 визначено причини, за яких може бути відмовлено у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200- 1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. Таким чином, у прийнятті податкової накладної може бути відмовлено: якщо вона сформована з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 Податкового кодексу України, у разі наявності помилок, за наявності факту реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами. Відповідно, документ не може бути прийнято у разі відсутності договору про визнання електронних документів. Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку було направлено відповідачу з метою реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові податкові накладні від 21 грудня 2016 року №12 та від 29 грудня 2016 року №13-14 (Т. 1 а.с. 13, 15, 16). Однак, відповідно до Квитанцій №1 від 03 січня 2017 року, за результатами обробки податкові накладні не прийнято, та зазначено: «Порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, ЄДРПОУ 2316412035. Можливо припинено дію договору про визнання електронної звітності» (Т. 1 а.с. 12, 14, 16). Матеріали справи свідчать, що між ОСОБА_1 та ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області укладено Договір про визнання електронних документів від 03 жовтня 2016 року №031020161 (Т. 1 а.с. 10-11). Разом з тим, Договір від 03.10.2016 року №031020161 про визнання електронних документів тимчасово призупинений на підставі Протоколу засідання робочої групи з організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області №53 від 29.12.2016 року, яким зафіксовано відсутність ФОП ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 54-56). Підставою для ухвалення вказаного протокольного рішення слугував лист від 24.12.2016 р. №25287/23-00-21-0415 оперативного управління ГУ ДФС у Черкаській області, згідно якого, співробітниками цього управління здійснено виїзд за адресою: м. Черкаси, вул. Кавказька, буд. 3, та не встановлено наявності посадових осіб ОСОБА_1 чи останнього за цією адресою. Отже, причиною неприйняття податкових накладних позивача стали дії ДПІ у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області щодо призупинення дії Договору про визнання електронних документів №031020161 від 03.10.2016 року. Згідно із статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року № 851-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством. Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція), положення якої були чинними на момент спірних відносин. Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Розділом VІ додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається. За приписами частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Отже, одностороннє розірвання (зупинення) договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що, у свою чергу, передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов`язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання (зупинення) договору. Виключні підстави для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку визначені у пункті 4 розділу 6 додатку 1 до Інструкції, згідно якого, контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадках ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованого або в разі зміни платником місця реєстрації. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанова від 21 лютого 2018 року у справі № 813/1215/17 та від 30 травня 2019 року у справі №820/1461/17. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: ненадання платником податків договору нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; зміна платником податків місця реєстрації. Разом з цим, апелянтом під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач не надав нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та (або) такий платника податків змінив місце реєстрації. Матеріали справи свідчать, що, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.08.2016 року, ФОП ОСОБА_1 з 10 липня 2001 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (Т. 1 а.с. 7-8). Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що платник податків ФОП ОСОБА_1 не змінював місця своєї реєстрації. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, призупиняючи дію Договору №031020161 від 03.10.2016 року про визнання електронних документів, ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області діяла неправомірно, внаслідок чого, протиправно не прийняла на реєстрацію електронні документи позивача, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. При цьому, варто наголосити на тому, що апеляційна скарга скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 вказує на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення помилково не враховано його заяву від 12 березня 2021 року про збільшення розміру позовних вимог, зокрема, щодо прийняття компенсації моральної шкоди та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану протиправними діями ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області в сумі 1 200 000,00 грн.. Матеріали справи свідчать, що 12 березня 2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до Черкаського окружного адміністративного суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив: - визнати протиправними дії посадових (службових) осіб ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області щодо припинення дії договору №031020161 від 03.10.2016 про визнання електронних документів; - призначити судово-психологічну експертизу для встановлення спричинених протиправними діями ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області моральних страждань та обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди; - прийняти компенсацію моральної шкоди та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану протиправними діями ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області в сумі 1 200 000,00 грн. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 12.03.2021 в адміністративній справі № 580/139/17 - відмовлено. Приймаючи вищевказану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що позивач змінив предмет та одночасно підстави позову, оскільки, у первісній редакції позову від 26.01.2017 року позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не вказував про завдані йому моральні страждання. Суд першої інстанції вказав, що заявником не доведено, що зміна фактичних обставин у справі відбулась до розгляду по суті та прийняття судового рішення від 09 лютого 2017 року. При цьому, завдання моральних страждань внаслідок невиконання постанови суду від 09 лютого 2017 року не свідчить про зміну фактичних обставин у справі №823/139/17. В свою чергу, апелянт - ФОП ОСОБА_1 стверджує, що не змінював предмет позову, оскільки, у первісній редакції позову від 26.01.2017 року предметом позову є припинення дії Договору №031020161 від 03.10.2016 року про визнання електронних документів. З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне. Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 47 КАС України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. З вищевказаного вбачається, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, за виключенням випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи. Водночас, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 серпня 2021 року у справі №520/11672/19, від 28 квітня 2021 року у справі №420/2388/19 та від 22 січня 2020 року у справі № 826/19197/16 наголосив на тому, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку. Отже, для правильного вирішення справи, в даному випадку, потрібно встановити, чи відбулася одночасна зміна ФОП ОСОБА_1 і предмета, і підстав позову. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 червня 2021 року у справі №540/329/20 зазначив наступне: «...Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення». Колегія суддів зазначає, що, подаючи заяву від 12 березня 2021 року про збільшення розміру позовних вимог, позивач одночасно змінив і предмет позову і підставу позову, оскільки, предмет позову доповнено вимогою про стягнення з відповідача моральної шкоди, а підставою, в даному випадку, є дії відповідача вчинені ним вже після винесення Черкаським окружним адміністративним судом постанови від 09 лютого 2017 року у даній справі. Більш того, позивач посилається на обставини погіршення здоров`я, які мали місце після ухвалення Черкаським окружним адміністративним судом постанови від 09 лютого 2017 року, тобто, не були предметом судового розгляду спору в справі №823/139/17. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції в ухвалі від 22 березня 2021 року, ФОП ОСОБА_1 не позбавлений захисту свого права в разі його порушення шляхом подання іншого позову до адміністративного суду, або з врахуванням вимог ст. 21 КАС України до суду іншої юрисдикції. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення від 25 травня 2021 року правомірно не взято до розгляду вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди. Разом з апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення експертизи, в якому просив для визначення розміру моральної шкоди призначити судово психологічну експертизу. Оскільки, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, вищевказане клопотання ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Щодо посилання апелянта ФОП ОСОБА_1 на те, що суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 5 статті 12 КАС України передбачено, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. За приписами частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України. З цими положеннями співвідносяться (частково) норми частини першої статті 263 КАС України, яка визначає особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності щодо: 1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію). Аналізуючи наведені положення процесуального закону, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 серпня 2021 року у справі № 200/5490/20-а дійшов до наступних висновків: «… - у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України); - справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України); - за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження; - скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд з підстави, встановленої пунктом 2 частини другої статті 353 КАС, стосується тих випадків, коли суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, щодо якої процесуальний закон містить імперативні вимоги про розгляд за правилами загального позовного провадження». Враховуючи вищевказане, за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України). Оскільки, в положеннях КАС України відсутня імперативна вимога, що розгляд даної справи повинен здійснювати виключно в порядку загального позовного провадження, доводи апелянта про те, суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження справу, водночас, вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає необгрунтованими. Надаючи оцінку доводам апелянтів, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обгрунтованість позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Єгорова Н.М. Чаку Є.В. Повний текст постанови виготовлено 20.09.2021 р.