Постанова КАС ВС № 823/541/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ справа № 823/541/17 адміністративне провадження № К/9901/33592/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.05.2017, прийняту у складі Головуючого судді Гараня С.М. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018, прийняту у складі колегії суддів: Кузьменка В.В. (головуючий), Бєлової Л.В., Василенка Я.М. І. Суть спору

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ДПІ у м.Черкасах), у якому просив суд визнати неправомірними дії ДПІ у м.Черкасах щодо відмови в прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року та зобов`язати відповідача зареєструвати її за датою подання - 17.03.2017.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що ДПІ у м.Черкасах безпідставно не прийняла та не зареєструвала його звітність, зокрема: податкову декларацію з ПДВ за лютий 2017 року датою фактичного її подання - 17.03.2017, незважаючи на укладений договір про визнання електронних документів від 03.10.2016 № 031020161, який є чинним. Крім цього, наголосив, що вказана звітність протиправно, з порушенням вимог підпункту 49.9.2 пункту 49.9 та пункту 49.11 статті 49 ПК України була скасована внаслідок її подання до податкового органу в паперовій формі. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 19.08.2016, перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах та з 01.10.2016 є платником ПДВ. 4. 03.10.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір № 031020161 про визнання електронних документів. Відповідно до зазначеного договору позивач має право подавати податкові документи в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку до органу ДФС. 5. 17.03.2017 позивачем була подана до ДПІ у м.Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області податкова декларація з ПДВ з додатками № 2 а № 5 за лютий 2017 року в електронному вигляді.

6. Контролюючим органом відповідно до квитанцій № 1 вищевказана звітність ФОП ОСОБА_1 прийнята не була. У квитанції причиною неприйняття вказано -«Порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме: можливо припинено дію договору про визнання електронної звітності». 7. 20.03.2017 вищевказана декларація з додатками була подана позивачем до контролюючого органу в паперовому вигляді.

8. ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області листом від 21.03.2017 № 3665/23-01-13-05 повідомила ФОП ОСОБА_1 , що декларація з ПДВ № 1700054600 від 20.03.2017 скасована, оскільки була подана ним з порушенням статті 48 ПК України.

9. Вважаючи дії ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області по неприйняттю податкової звітності з ПДВ за лютий 2017 протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 03.05.2017 позовні вимоги задовольнив повністю.

11. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що оскільки договір про визнання електронних документів від 03.10.2016 № 031020161, що був укладений між позивачем та ДПІ у м. Черкасах був розірваний податковим органом в односторонньому порядку неправомірно, що призвело до неприйняття звітності з ПДВ за лютий 2017 в електронному вигляді, а також беручи до уваги, що при прийнятті вищевказаної звітності від позивача (в приміщенні податкової інспекції) податковим органом була порушена процедура її прийняття, що стало підставою для її скасування, то цей суд дійшов висновку, що дії відповідача по неприйняттю податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 поданої ФОП ОСОБА_1 є неправомірними, що є підставою для зобов`язання ДПІ у м. Черкасах прийняти вказану звітність датою її подання, а саме - 17.03.2017.

12. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.01.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін. IV. Касаційне оскарження

13. У касаційні скарзі ДПІ у м.Черкасах, посилаючись на неправильне застосування судами перш та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

14. Позивач своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

16. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

17. Платник податків зобов`язаний за кожний установлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 статті 49 ПК України).

18. Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

19. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1. статті 49 ПК України).

20. Відповідності до приписів пункту 49.3 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

21. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, що прямо визначено в пункті 49.4 статті 49 ПК України.

22. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовані Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV (далі - Закон №851-IV).

23. За приписами абзацу 1 статті 9 Закону №851-IV, електронний документообіг - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

24. Електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу (абзац 1 статті 14 Закону №851-IV).

25. Порядок укладення договору про визнання електронних документів між платником податків і контролюючим органом визначено Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (надалі - Інструкція).

26. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

27. У відповідності до положень зазначеної Інструкції суд встановив, що платник податків надсилає договір в електронному вигляді засобами електронного зв`язку відповідно до затвердженого формату (стандарту) з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб в порядку, що встановлений законодавством. На договір накладаються посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб, які мають право підпису (керівника, бухгалтера, печатки (за наявності)), здійснюється шифрування документа в електронному вигляді та направлення його до органу ДПС за основним місцем обліку. Про отримання договору органом ДПС платнику податків надсилається, в якості підтвердження перша квитанція, підписана ЕЦП ДПС України. Після підписання договору з боку органу ДПС платнику податків надсилається друга квитанція та договір, підписаний ЕЦП ДПС України. Відкриті сертифікати ЕЦП платника податків, яким підписано договір, автоматично імпортуються до бази сертифікатів Інформаційного порталу органів ДПС України. VI. Оцінка Верховного Суду

28. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності відмови контролюючого органу в прийнятті податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з ПДВ за лютий 2017 року у зв`язку із одностороннім розірванням договору про визнання електронних документів від 03.10.2016 № 031020161.

29. Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 851-IV електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

30. Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до пункту 4 розділу 6 якого орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

31. Відповідно до частин першої та другої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

32. Частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

33. Отже, орган ДФС може розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

34. У справі, що розглядається суди встановили, що на підставі листа ГУ ДФС у Черкаській області від 24.12.2016 № 25287/23-00-21-0415 про не встановлення місця знаходження ФОП ОСОБА_1 , ДПІ у м.Черкасах здійснила заходи з розірвання договору від 03.10.2016 № 031020161 про визнання електронних документів позивача - протокол № 53 від 29.12.2016.

35. Тобто, підставою для одностороннього розірвання договору щодо визнання електронних документів та відключення позивача від бази даних податковий орган пов`язує зі зміною платником місця реєстрації.

36. Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

37. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

38. Перелік відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, визначено частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, пунктом 10 якої встановлено відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

39. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

40. Як з`ясовано судами попередніх інстанцій на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою прописки та проживання: АДРЕСА_1 , з 10.07.2001. Основним видом його діяльності є посередництво в оптовій торгівлі. Офісного приміщення він не орендує та найманих працівників не має.

41. Доказів (належних) щодо зміни місця реєстрації позивача не надано. Навпаки судами першої та апеляційної їінстанції встановлено, що місце реєстрації не змінювалося.

42. За таких обставин підстав для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів у податкового органу нен було.

43. Крім того, судами установлено, що листом від 10.03.2017 № 5422/23-00-21-0414 ГУ ДФС у Черкаській області повідомило позивача, що ним на особистому прийомі у заступника начальника ОУ ГУ ДФС у Черкаській області було надано до оперативного управління пояснення та підтверджуючі документи щодо встановлення його місцезнаходження, які листом від 17.01.2017 № 871/23-00-21-0415 були направленні до ДПІ у м.Черкасах, що свідчить про наявність у останнього, на час виникнення спірних правовідносин, інформації про місцезнаходження позивача.

44. На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір про визнання електронних документів від 03.10.2016 № 031020161, що був укладений між позивачем та ДПІ у м. Черкасах був розірваний податковим органом безпідставно, без наявних на те умов, що визначені в самому договорі.

45. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування цих рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

46. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

47. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. VII. Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 3 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року справі № 823/541/17 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена. Головуючий О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко