Постанова 4854 № 540/1513/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1513/20 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді - доповідача - Стас Л.В. суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі відповідач, ГУ ПФ України в Херсонській області), в якому просив: -визнати протиправними дії та скасувати рішення відповідача, викладене у листі від 21.05.2020р. №1592-1546/М-02/8-2100/20 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; - зобов`язати відповідача здійснити з 06.09.2017р. перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 90% від суми щомісячної (чинної) заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, на підставі довідки прокуратури Херсонської області від 06.03.2020р. за №18-83вих-20, з урахуванням доплати слідчим за вислугу 20 і більше років у розмірі 100% суми пенсії, яка нараховувалась йому до виходу на пенсію; - здійснити ОСОБА_1 виплату різниці суми між перерахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та одною сумою з урахуванням довідки №18-83 вих.-20 про заробітну плату та доплати слідчим за вислугу 20 і більше років у розмірі 100% від суми пенсії, що враховується для перерахунку пенсії. - стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання вказаного позову в розмірі 840,80 грн.; - встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції від 05.11.1991р. № 1789-XII). Позивач звернувся до ГУПФ Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії, на підставі довідки прокуратури Херсонській області від 06.03.2020 року № 18-83, з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року у справі № 7-р(ІІ)/2019. Проте, листом відповідача від 21.05.2020 року відмовлено у задоволенні вказаної заяви. На думку позивача, рішення ГУ ПФ в Херсонській області про відмову у перерахунку пенсії на підставі довідки є протиправним та таким, що грубо порушує його право на соціальний захист та отримання пенсії у розмірі, який відповідає нормам Конституції та законам України. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 08.01.2020 року за №1/03-17 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 13.12.2019 року, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на підставі довідки прокуратури Херсонської області від 06.03.2020 року за №18-83вих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Зокрема апелянт зазначив, що судом першої інстанції помилково було застосовано висновки Верховного Суду викладені у зразковій справі №560/2120/20, оскільки у зразковій справі суд розглядав вимоги позивача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VIІ, тоді як позивач у даній справі просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII в редакції Закону №2663-III від 12.07.2001 року, що діяла на час призначення пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Херсонської області від 06.03.2020 року, без обмеження її граничного розміру саме з 6 вересня 2017 року та з урахуванням доплати слідчим за вислугу 20 і більше років у розмірі 100% від суми пенсії, що враховується для перерахунку пенсії Апелянт наголошував на тому, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. При цьому, апелянт посилався на неприпустимість звуження змісту та обсягу прав працівників прокуратури щодо перерахунку пенсії. Також апелянт акцентував увагу суду на тому, що його право на перерахунок пенсії у розмірі 90 % від суми місячного заробітку встановлено постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року у справі № 766/11208/16-а, що набула чинності. Відповідач, ГУ ПФ України в Херсонській області, своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористався. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонером органів прокуратури, який перебуває на обліку ГУПФ України в Херсонській області та з 03.12.2002 р. йому призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 р. № 1789-XII. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою, в якій просив перерахувати пенсію на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019. До вказаної заяви позивач надав довідку прокуратури Херсонської області від 06.03.2020 року №18-83вих-20 про розмір заробітної плати Листом ГУПФ в Херсонській області від 21.05.2020 р. №1592-1546/М-02/8/2100/20 ОСОБА_1 повідомлено, що відсутність підстав для перерахунку пенсії за довідкою від 06.03.2020 року №18-83вих-20, складові якої визначені згідно із постановою Уряду від 30.08.2017 №657 (прийнятою до набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (ІІ)2019). Вважаючи протиправною відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов виходив з того, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року, позивач набула право на перерахунок пенсії за вислугу років, згідно наданої довідки прокуратури Одеської області про розмір заробітної плати. Втім, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог щодо перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% від середнього заробітку, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням доплати слідчим за вислугу 20 і більше років у розмірі 100% суми пенсії, яка нараховувалась йому до виходу на пенсію суд першої інстанції зазначив, що такі вимоги є передчасними. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. На час призначення ОСОБА_1 пенсії, особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року (далі Закон № 1789-ХІІ). Відповідно до ч. 1 цієї статті Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Згідно із ч. 12 вказаної статті Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ). До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14 жовтня 2014 року ухвалено Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, який набрав чинності 15.07.2015 року. Отже, Закон №1789-ХІІ, зокрема, окрім положень ч. ч. 3, 4, 6, 11 ст. 50-1, втратив чинність на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, що набрав чинність 15.07.2015 року. Так, статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII визначено право прокурора на пенсійне забезпечення за вислугу років, незалежно від віку за наявності на день звернення відповідної вислуги років. За правилами ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Згідно із ч. 13 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Разом з цим, у первинній редакції ч.20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру». Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України, однак впродовж 2015-2019 років Кабінет Міністрів України не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до численних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Пенсійним фондом України. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII. Отже, рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 змінило законодавче регулювання для правовідносин, що мають місце з дати його ухвалення. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме з 13.12.2019 року у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта, щодо помилкового застосування висновків Верховного Суду викладених у зразковій справі №560/2120/20, із зауваженням, що у зразковій справі суд розглядав вимоги позивача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VIІ, тоді як позивач у даній справі просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII в редакції Закону №2663-III від 12.07.2001 року, що діяла на час призначення пенсії, - оскільки, як вже зазначалося вище, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Відтак, діючою редакцією на момент здійснення перерахунку пенсії позивачу є ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VIІ. Також колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на тому, що право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими пов`язується право на такий перерахунок, а не з часу виходу на пенсію, а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що при перерахунку пенсії позивача має бути застосована норма, що діяла на момент призначення пенсії, колегія суддів вважає помилковими. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо протиправної відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із розміру 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням доплати слідчим за вислугу 20 і більше років у розмірі 100% суми пенсії, яка нараховувалась йому до виходу на пенсію, колегія суддів вважає необхідним зазначити таке. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. В свою чергу, захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється виключно у разі їх порушення. Таким чином, під час розгляду справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, а позивачу при зверненні до суду із позовом до суб`єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства слід довести попереднє виникнення між сторонами у справі публічно-правових відносин та порушення своїх прав. Як встановлено колегією суддів, основним питанням, що підлягало вирішенню в межах даного спору, є наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури. Питання ж щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії та обмеження її розміру із врахуванням певних доплат є похідними і мають вирішуватись після визнання відповідного права на перерахунок. Згідно матеріалів справи, відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури та порядку здійснення відповідного перерахунку. Відтак, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії та обмеження її розміру та врахування певних жоплат на час звернення позивача до суду не існувало. В даному випадку відповідачем не обмежено максимальний розмір пенсії позивача, оскільки її перерахунок взагалі не було здійснено, а, в свою чергу, передчасне задоволення вимог су перечуватиме основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому. Слід зазначити, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних. Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, який набув чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України 92-15, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" 379/95-ВР, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказані положення щодо обмежування максимальним розміром пенсії у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися, отже, є чинними і підлягають виконанню. Вказане вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.05.2020р. у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020р. у справі №686/2428/16-а та від 14.09.2020р. у зразковій справі № 560/2120/20. Також колегія суддів зазначає, що судове рішення у справі № 766/11208/16-а, яким визначено право ОСОБА_1 на видачу довідки про заробітну плату для звернення до Пенсійного фонду, та на яке апелянт посилався в апеляційній скарзі, в данному випадку, немає преюдиційного значення, оскільки, питання відсоткового розміру пенсії позивача судом під час ухвалення вказаного судового рішення не досліджувалося, а також з огляду на те, що пенсійний орган під час прийняття оскаржуваного рішення заперечував взагалі право позивача на перерахунок пенсії за вислугу років. При цьому, питання стосовно відсоткового розміру пенсії позивача в оскаржуваному рішенні Пенсійним органом також не досліджувалося та не заперечувалося, а тому припущення стосовно того, що відповідачем можливо у майбутньому буде порушено право позивача на певний розмір пенсії не узгоджується із принципами адміністративного судочинства. Стосовно ж інших доводів апеляційної скарги слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Перерозподіл судових витрат, відповідно вимог ст.139 КАС України, не передбачений. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 траня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного судового рішення 21.09.2021р. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.