Постанова 4854 № 420/366/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/366/21 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Єщенка О.В. , Шляхтицького О.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року у справі № 420/366/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020р. №Ф-4363-52 В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020р. №Ф-4363-52. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №003374 від 18.07.2018р., має права на зайняття адвокатською діяльність. У період з 2019р. по 2020р. основним місцем роботи було АТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» (перейменовано в АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»). Крім того, з 08.01.2020р. ОСОБА_1 прийнято на роботу за сумісництвом до адвокатського об`єднання «ПЕРШИЙ РАДНИК». Протягом вказаного періоду роботодавцями позивачки здійснювалась сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Однак, податковим органом протиправно здійснено нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску як самозайнятій особі за період, протягом якого, роботодавцями сплачено означений внесок. Як стверджувала позивачка, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Натомість, у даному випадку, відсутня база для нарахування єдиного соціального внеску, оскільки у спірний період ОСОБА_1 була найманим працівником за яку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачувався роботодавцями. Відповідач з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками не звільняються від сплати єдиного соціального внеску за себе, якщо вони зареєстровані як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року у справі № 420/366/21 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 року №Ф-4363-52 у розмірі 9048,66 грн. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 окружним адміністративним судом вказано про те, що в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачка є застрахованою особою і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець (АТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» та АО «Перший радник») в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у даний період єдиного внеску ОСОБА_1 ще і як особою, яка має право провадити адвокатську діяльність. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано фактичні обставини справи, у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права, а тому відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління ДПС в Одеській області не зазначає, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.29-32, а.с.89-90). В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного. Зокрема, колегією суддів установлено, що відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», на підставі Рішення Ради адвокатів Одеської області від 18.07.2018р. №12, Радою адвокатів Одеської області Михальченко Надії Андріївні видано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.07.2018р. серії ОД №003374. 11.01.2019р. адвоката ОСОБА_1 взято на облік платником податків у контролюючих органах, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Ізмаїльської ДПІ Ізмаїльського управління ГУ ДФС в Одеській області про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 11.01.2019р. №1915150700001. Відповідно до наявного у матеріалах справи повідомлення Ізмаїльської ДПІ Ізмаїльського управління ГУ ДФС в Одеській області про взяття на облік платника єдиного внеску від 11.01.2019р. №1915158000001, ОСОБА_1 11.01.2019р. взято на облік як платника єдиного внеску. З матеріалів справи убачається, що протягом 2019р. 2020р. ОСОБА_1 була найманим працівником, зокрема, в АТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» (перейменовано на АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») та Адвокатському об`єднанні «ПЕРШИЙ РАДНИК», про що свідчать копії трудової книжки від 07.11.2006р. серії НОМЕР_1 , витягу з наказу про прийняття на роботу №2-к від 03.01.2020р. Означеними роботодавцями сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5. Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, Головним управлінням ДПС в Одеській області 09.11.2020р. винесено Вимогу про сплати боргу (недоїмки) №Ф-4363-52, у якій зазначено, що станом на 31.10.2020р. заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 9048,66грн. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010року №2464-VI, відповідно до ч.2 ст.2 якого виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Згідно із абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття «працівник», яким є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012року №5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина 1 статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до абзацу 1 пункту 1, та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Таким чином, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити таку базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Між тим, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах, та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано. Відповідно до постанов Верховного Суду від 27.11.2019року у справі №160/3114/19, від 05.03.2020р. у справі №824/509/19-а, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Натомість, інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на якому наполягає податковий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах, та мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах вказаної діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Як убачається з наявних у матеріалах справи документів, у межах спірного періоду ОСОБА_1 була найманим працівником. Жодні докази на підтвердження здійснення ОСОБА_1 незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності у матеріалах справи відсутні. Отже, у розумінні приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ОСОБА_1 є застрахованою особою, та єдиний внесок за неї, у період її працевлаштування, нараховувався та сплачувався роботодавцями в розмірі не менше мінімального, що відповідно виключає обов`язок ОСОБА_1 додатково сплачувати у спірний період єдиний внесок як особою, яка має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала від неї доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок окружного адміністративного суду щодо протиправності оскаржуваної вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020р. №Ф-4363-52 та відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 . Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і твердження відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року у справі № 420/366/21 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Шляхтицький О.І.