Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/11391/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 грудня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/11391/21 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 14.09.2021 року; Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2020 року №Ф-22908-51У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 9045,2 грн. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є адвокатом (самозайнятою особою) та з 29.09.2017 року перебуває на обліку в податковому органі. З травня позивач перебуває у трудових відносинах з фірмою «КАСПЕР» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на умовах повного робочого часу, у зв`язку із чим з вересня 2017 року не провадив незалежну професійну діяльність. У період з травня 2018 року по серпень 2019 року позивач перебував у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку. Позивач вказує, що в порушення положень ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та п.п. 3, 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу (недоїмки) не була винесена на підставі належним чином перевірених даних; під час нарахування боргу (недоїмки) відповідачем залишено поза увагою положення ст.ст. 4, 7 вказаного Закону і необґрунтовано не враховано перебування позивача у спірному періоді у трудових відносинах із вказаним Товариством, нарахування на суму заробітної плати та сплату роботодавцем за позивача єдиного внеску. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправною та скасував вимогу ГУ ДПС в Одеській області №Ф-22908-51У від 17.11.2020 рок про сплату боргу (недоїмки). Проаналізувавши положення п. 2 ч. 1 ст.1, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та застосувавши положення ч. 4 ст. 78 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, оскільки позивач своє право на зайняття адвокатською діяльністю реалізував не як самозайнята особа, а як найманий працівник у Товаристві на посаді юриста, а сплата єдиного внеску за відповідний період досягнута роботодавцем. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і помилково не враховано, що обов`язок з нарахування єдиного внеску само зайнятою особою, що має становити не менше розміру мінімального страхового внеску, виникає незалежно від перебування такої особи у трудових відносинах. З огляду на те, що під час нарахування єдиного внеску та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) орган податкового контролю керувався дійсними відомостями стосовно платника податку (збору) та його облікових даних з інформаційної системи органу, на момент звернення із позовом податкова вимога вважається узгодженою, зазначає, що позивачем не обґрунтовано позові вимоги та підстави для задоволення поданого позову. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано, що позивач є адвокатом (самозайнятою особою) та з 29.09.2017 року перебуває на обліку в податковому органі. Починаючи з травня 2017 року позивач перебуває на посаді юриста у фірмі «Каспер» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на умовах повного робочого часу. Перебування позивача з вказаного періоду по вересень 2020 року у трудових відносинах та нарахування і виплата за позивача роботодавцем як податкового агента всіх податків підтверджується довідкою ТОВ Фірма «Каспер» від 15.06.2021 року вих. №15/06, довідкою про заробітну плату №4 від 14.06.2021 року та довідкою форми ОК-5 індивідуальних відомостей про застраховану особу. 17.11.2020 року ГУ ДПС в Одеській області сформовано та направлено вимогу №Ф-22908-51У про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 9045,2 грн. Вказана вимога сформована на підставі відомостей облікових даних з інформаційної системи органу, виходячи з розміру мінімального страхового внеску на місяць, у тому числі: 20.01.2020 року у сумі 2754,18 грн. за 4 квартал (жовтень, листопад та грудень); 21.04.2020 року 2078,12 грн. за 1 квартал (січень та лютий); 20.07.2020 року 1039,06 грн. за 2 квартал (червень); 19.10.2020 року 3178,12 грн. за 3 квартал (липень, серпень та вересень). Разом з цим, судом першої інстанції з`ясовано, що 05.11.2019 року позивач звертався до Головного управління ДПС в Одеській області із заявою на отримання індивідуальної податкової консультації щодо сплати єдиного соціального внеску. Отримавши 19.03.2020 року та не погодившись із податковою консультацією від 26.11.2019 року №1533/6/99-00-04-07-03-15ДПК, позивач оскаржив її в судовому порядку. Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року по справі №420/8772/20, визнано протиправною та скасовано податкову консультацію від 26.11.2019 року №1533/6/99-00-04-07-03-15ДПК. Також, не погоджуючись із нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування вказаного рішення відповідача. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, працівником є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.072012 року №5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Статтею 13 Закону України від 05.072012 року №5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За правилами статті 2 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI дія цього закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З урахування встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає апелянт, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18), від 05 березня 2020 року (справа №460/943/19). Крім того, судом першої інстанції під час вирішення спору правильно враховано, що в силу положень ч. 4 ст. 78 КАС України є підтвердженою неправомірність висновків податкового органу про наявність у позивача обов`язку нараховувати та сплачувати єдиний внесок. З огляду на те, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апелянта цих висновків не спростовано, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло