Постанова 4872 № 916/1594/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1594/21 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Ярош А.І. суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14 червня 2021 року про відмову у видачі судового наказу у справі №916/1594/21 за заявою Акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк до боржника Фізичної особи підприємця Красноперової Олени Юріївни про видачу судового наказу, ВСТАНОВИЛА: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором № б/н від 02.03.2020р. з Фізичної особи-підприємця Красноперової Олени Юріївни у розмірі 68 457,92 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в сумі 172,28грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2021 року у справі №916/1594/21 (суддя Погребна К.Ф.) відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у видачі судового наказу за заявою від 07.06.2021р. за вх.№1653/21 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Красноперової Олени Юріївни заборгованості за договором №б/н від 02.03.2020р. у розмірі 68 630,20грн. При винесенні ухвали суд першої інстанції зазначив, що в обґрунтування заяви Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" посилається на неналежне виконання боржником Фізичною особою-підприємцем Красноперовою Оленою Юріївною прийнятих на себе зобов`язань за договором №б/н від 02.03.2020р.. Між тим, до заяви про видачу судового наказу додано копію заявки про приєднання до умов та правил надання послуг КУБ (договір) від 28.02.2020р., що не дозволяє суду встановити наявності відповідного договору, за яким стягувачем заявлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. За таких обставин, враховуючи ненадання заявником копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, господарський суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.152 ГПК України. 02.07.2021 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14 червня 2021 року про відмову у видачі судового наказу у справі №916/1594/21. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.06.2021 року, та видати судовий наказ, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Красноперової Олени Юріївни на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.03.2020 року, в розмірі 68630.20 грн (68457.92 грн. - заборгованість. за кредитом; 172.28 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість), а також сплачений Заявником судовий збір. Скарга мотивована тим, що 02.03.2020 року ФОП Красноперова Олена Юріївна (далі - Боржник) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ». Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК" http://privatbank.ua. Таким чином, 02.03.2020 року між Боржником та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" було укладено кредитний договір № б/н (далі - Договір), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов. Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування. Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту ( сума кредиту, проценти за кериетування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати ) вказуються в Заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі Заява). Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через Інтернет-платформу ПриватМаркет. 02.03.2020 року, на підставі укладеного договору, банком було перераховано на поточний рахунок Боржника кредитні кошти у розмірі 200000.00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку. Крім того, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПриватБанком не надано доказів укладання Кредитного договору. На підтвердження викладених у заяві обставин, скаржник посилається на відповідні докази, зокрема: 1 укладення кредитного договору підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", копією витягу з "Умов та правил надання банківських послуг", а також файлом перевірки електронного цифрового підпису; 2 надання кредиту підтверджується копією відповідної виписки, яка підтверджує перерахування кредитних коштів на поточний рахунок боржника 2600; 3 порушення Відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів підтверджується копіями відповідних виписок, на яких обліковується прострочена заборгованість за кредитом та з яких вбачається відсутність погашень на теперішній час; 4 розмір нарахованих відсотків, комісії та пені підтверджується розрахунком заборгованості (разом з поясненнями до нього), в якому також зазначаються періоди відповідних нарахувань (стовпчики № 1 та №2 розрахунку заборгованості); 5 відсутність повного погашення заборгованості з відсотків, комісії та пені підтверджується відповідними виписками на яких обліковується заборгованість з відсотків та комісії, а також випискою по рахунку 2909, через який здійснюється погашення заборгованості. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/1594/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14 червня 2021 року про відмову у видачі судового наказу. Вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14 червня 2021 року про відмову у видачі судового наказу у справі №916/1594/21 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Продовжено термін розгляду справи №916/1594/21 на «розумний строк». Копію ухвали суду від 16.07.2021 року направлено на адресу місцезнаходження ФОП Красноперової Олени Юріївни, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Україна, 65059, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ БЕРЕЗОВА, будинок 2, корпус 2, квартира

51. Проте ухвала суду від 16.07.2021 повернулась до суду неврученою боржнику. У зв`язку із зазначеним, 13.09.2021 року судом розміщено оголошення на веб-сайті Судова влада України https://swag.court.gov.ua/, яким повідомлено учасників справи про судовий розгляд. Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. За таких обставин, оскільки апеляційним судом було направлено ухвалу від 16.07.2021 року за адресою місцезнаходження ФОП Красноперової Олени Юріївни, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, враховуючи висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 28.08.2018 у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії" (№12307/16), а також розміщено повідомлення на веб-сайті, ФОП Красноперова Олена Юріївна вважається повідомленою належним чином про судовий розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України"). В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Оскільки судом апеляційної інстанції вжито усі можливі заходи для належного повідомлення сторін про апеляційний розгляд справи, проте відзив на апеляційну скаргу, будь-які заяви, клопотання, письмові пояснення по справі до суду не надходили, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про відмову у видачі судового наказу. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дослідивши обставини справи та матеріали оскарження ухвали, законність та обґрунтованість викладених у оскаржуваній ухвалі суду висновків, перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія доходить наступних висновків. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 ГПК України). Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Частиною 1, 2 ст. 147 ГПК України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. У статті 150 ГПК України встановлено вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу: - заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником (ч. 1); - у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (ч. 2); - до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Водночас частиною 1 ст. 152 ГПК України встановлено випадки, за яких суддя відмовляє у видачі судового наказу, а саме: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України). Частиною 3 ст. 150 ГПК України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором № б/н від 02.03.2020р. з Фізичної особи-підприємця Красноперової Олени Юріївни у розмірі 68 457,92 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в сумі 172,28грн. До заяви додано копію Заяви про приєднання до умов та правил надання послуг КУБ (договір) від 28.02.2020 року та Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом Додаток №1 до Заяви про приєднання до Умов та правил від 28.02.2020 року. При цьому, з протоколу перевірки кваліфікованого електронного підпису вбачається, що ФОП Красноперова Олена Юріївна підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ» фактично 02.03.2020 року через систему інтернет-клієнт-банкінгу з використанням електронного цифрового підпису. (а.с.17) Разом з тим, до заяви також додано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 02-03-2020 (а.с.18) Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність можливості визначити на підставі наявних документів, за яким саме договором стягувачем заявлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Судова колегія наголошує, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором). За таких обставин, враховуючи, що вимоги про видачу судового наказу заявлені за договором від 28.02.2020 року, а розрахунок заборгованості наданий за договором №б/н від 02-03-2020, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції про ненадання заявником копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Крім того, судова колегія зауважує, що заявник, обґрунтовуючи право вимоги, у тому числі, її розмір та порядок нарахування, посилається на Умови зобов`язання боржника, що розміщені на офіційному веб-сайті заявника, при цьому, зазначивши посилання на веб-адресу, заявником не вказано веб-адресу конкретної редакції вказаних Умов, а зазначено адресу веб-сайту банку. Тобто, заявником взагалі не обґрунтовано те, що поданий до суду Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, відповідає саме тій редакції документу, який був чинним на момент оформлення кредитних відносин та підписання заявки на отримання послуг, як не обґрунтовано й підстави необхідності застосування на даний час саме тієї редакції Умов та правил, що подана заявником. За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час підписання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Під час розгляду заяви про видачу судового наказу, суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, а відповідно до п.8 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 викладено позицію щодо аналогічних правовідносин про те, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку можуть ним неодноразово змінюватись. Відтак, вказані Умови не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного саме з боржником кредитного договору і ці обставини мають встановлюватись та доводитись заявником із дотриманням принципу змагальності сторін. З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що підписана боржником заява містить усі умови кредитування та істотні умови договору, у тому числі текст підрозділу 3.2.8 «Умови та правила надання кредиту КУБ», тобто боржник добровільно та свідомо взяв на себе відповідні зобов`язання. Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.152 ГПК України. При цьому, колегія суддів відзначає, що заявник не позбавлений права звернутися з відповідним позовом у позовному провадженні відповідно до приписів ст.153 ГПК України. Керуючись ст. ст. 150-152, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 14 червня 2021 року у справі №916/1594/21 залишити без змін. Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя А.І. Ярош Судді Г.І. Діброва Н.М. Принцевська