Постанова 4872 № 923/263/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/263/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Головея В.М., Разюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Херсонської області від 20 серпня 2020 року (повний текст складений 21.08.2020р.) по справі № 923/263/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Циганка Сергія Вікторовича про: стягнення заборгованості за договором №б/н від 03.03.2011р. в розмірі 81 669,93 грн.,- суддя суду першої інстанції: Пінтеліна Т.Г. час та місце винесення рішення: 20.08.2020р., м. Херсон, вул. Театральна, 18 Господарський суд Херсонської області В С Т А Н О В И В: У березні 2020р. Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (позивач, АТ КБ «Приватбанк», Банк) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Циганка Сергія Вікторовича (відповідач, ТОВ Циганок С.В.) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 81 669,93 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 7 000,00 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 22 142,75 грн., заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 5 476,65 грн. та пені у розмірі 47 050,53 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним Договором від 03.03.2011р. в частині повернення Банку використаних кредитних коштів та несплатою у повному обсязі відсотків та комісії за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.03.2011р., посилався на Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.08.2020р. по справі №923/263/20 (суддя Т.Г. Пінтеліна) позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 7 000 грн. боргу за кредитом за договором №б/н від 03.03.2011р. У задоволені решти позовних вимог відмовлено, а саме: у стягненні з Циганок Сергія Вікторовича 22 142,75 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 47 050,53 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за Договором та 5 476,65 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом. У своєму рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку, що станом на момент вирішення судом першої інстанції даного спору, відповідач має заборгованість за кредитом у розмірі 7 000 грн. 00 коп. Отже, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача. Водночас, відмовляючи у задоволенні заявлених АТ КБ "Приватбанк" вимог в частині стягнення 22 142,75 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 47 050,53 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за Договором та 5 476,65 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, суд першої інстанції зазначив, що витяг з "Умов та Правил надання банківських послуг", який містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.03.2011 року шляхом підписання заяви. А тому, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/17, місцевим господарським судом зазначено, що Витяг з Умов, який не містить підпису відповідача, не може бути розцінений як частина кредитного договору. Отже, Господарський суд Херсонської області дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки /пені, штрафів/ за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 20.08.2020р. у справі №923/263/20 в частині відмови в задоволені позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення, яким позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін. На думку скаржника, в оскаржуваній частині рішення суду є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що кредитний договір від 03.03.2011р. складається із Заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» і «Умов та правил надання банківських послуг», отже, за своєю правовою природою він є договором приєднання. Скаржник наполягає на тому, що підписуючи заяву про приєднання до вказаних Умов, чим засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував при вирішенні справи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019р. по справі №342/180/17, оскільки, суд, керуючись саме цією постановою та відмовляючи в задоволенні позову, не врахував, що у справі, розглянутій Великою Палатою Верховного суду, абсолютно інші обставини, а також інші правовідносини, що чітко вбачається з тексту відповідної постанови. Банк зауважує, що відповідачем по цивільній справі №342/180/17-ц заперечувалось погодження умов кредитного договору, а у даній справі (№923/263/20) договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 21.03.2018р. у справі №441/569/17, від 07.03.2018р. у справі №755/18246/15-ц, від 06.02.2018р. у справі №755/2720/16-ц, апелянт зауважує, що підпис позичальником «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку - не є обов`язковим. Більш детально доводи Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" викладені в апеляційній скарзі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020р. у справі №923/263/20 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.08.2020р. у даній справі. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Про судовий розгляд сторони повідомлені належним чином. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи наведене, а також принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку судова колегія вважає за необхідне розглянути справу поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку. Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2011р. Фізична особа-підприємець Циганок С.В. звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", із заявою про відкриття поточного рахунку (далі-Заява), відповідно до якої клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування від 02.11.2011р. №б/н (далі - Договір), та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору. Відповідно до Договору Відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Порядок надання кредиту за послугою кредитний ліміт на поточний рахунок регламентований розділом 3.18. „Умов та Правил надання банківських послуг», на які посилається позивач та витяг з яких міститься у матеріалах справи (а.с. 14-23). Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта. Згідно з п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. За умовами п. 18.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт - банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших). Пунктом 3.18.1.16. Умов встановлено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі. Відповідно до п. 3.18.4.1.1., п. 3.18.4.1.2. Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань (п. 3.18.4.1.3. Умов). За п. 3.18.4.1.4. Умов під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Відповідно до п.3.18.4.4 Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9. Умов). При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10. Умов). Згідно п. 3.18.5.1. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.18.5.4. Умов). У матеріалах справи міститься довідка Банку від 05.02.2020р. №10221HEN0S08I про розмір встановлених кредитних лімітів, з якої вбачається, що станом на 03.03.2011р. що клієнту ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 1500,00 грн., станом на 23.03.2011р. - в розмірі 1400,00 грн., станом на 04.02.2013р. - в розмірі 2000,00 грн., станом на 04.03.2013р. - в розмірі 4000,00 грн., 13.03.2013р. - в розмірі 6000,00 грн., станом на 19.06.2013р. - в розмірі 7000,00 грн., 01.03.2014р. - в розмірі 0 грн. (а.с. 24). Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу було надано Банком, в межах встановленого останньому ліміту, кредитні кошти у сумі 7000,00 грн. Доказів погашення суми кредиту зі сторони відповідача у матеріалах справи не міститься. Заперечення щодо суми основної заборгованості по кредиту в розмірі 7000,00 грн. у матеріалах справи, також, відсутні. У зв`язку з цим, позивач зазначає, що станом на 08.01.2020р. у відповідача утворилась заборгованість за кредитом у сумі 81 669,93 грн., яка складається з наступного: 7 000,00 грн. - основна заборгованість; 22 142,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 476,65 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 47 050,53 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Вказані обставини стали підставою звернення Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до господарського суду з відповідним позовом. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. Враховуючи оскарження апелянтом рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 22 142,75 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 5 476,65 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом та 47 050,53 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, апеляційний суд, з урахуванням ст. 269 ГПК України, переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно із частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з Умовами і Правилами надання банківських послуг Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови і Правила надання банківських послуг. Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Апеляційна колегія вказує, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «Приватбанк»). Документи, розміщені на сайті Банку, - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг банком і його партнерам, до якої приєднується клієнт, підписуючи Заяву у відділенні Банку. Водночас, стаття 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис»). Отже, підписавши Заяву від 03.03.2011 року, відповідач погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг», що розміщені на сайті Банку. Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що Заява ФОП Циганка С.В. про відкриття поточного рахунку, з якої вбачається, що вона по суті є заявою про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» від 03.03.2011р., а також «Умови та правила надання банківських послуг», розміщені на сайті АТ КБ «Приватбанк», в їх сукупності визначають істотні умови договору кредиту та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем. Отже, кредитний договір №б/н від 03.03.2011р. укладено у формі договору приєднання. Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим, Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час підписання заяви про відкриття поточного рахунка) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою та другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судова колегія звертає увагу, що у заяві відповідача на відкриття рахунку від 03.03.2011р. процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту, процентів за користування кредитними коштами та заборгованість по комісії за користування кредитом, посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємну частину спірного договору. Позивач наполягає на тому, що умови кредитування та повернення кредитних коштів, визначення процентних ставок за користування кредитними коштами визначено в «Умовах та правилах надання банківських послуг». При цьому, відповідачем підписано Заяву про приєднання до «Умов і правил надання банківських послуг», що є згодою з відповідними умовами і правилами Банку. Дійсно, Витягом з «Умов та правил надання банківських послуг», наявним у матеріалах справи, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і Банку, відповідальність Сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться інші умови. Однак, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи Заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в документі, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Наведене, зокрема, вбачається і з того, що у Тарифах, наведених в «Умовах та правилах надання банківських послуг», що надані позивачем до позовної заяви, визначений розмір пені 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочення. Натомість, розрахунок пені здійснений позивачем зовсім за іншим розміром (а.с. 25-29). Аналогічна ситуація складається із нарахуванням відсотків за користування кредитом у разі порушення зобов`язання позичальником. Так, п.3.18.4.1.3 Умов передбачена ставка у розмірі 48%, а розрахунок Банком здійснений, виходячи з 56%, починаючи з 01.07.2014р. Апеляційний господарський суд також вказує, що роздруківка «Витягу з Умов та правил» станом на 03.03.2011р. належним доказом бути не може, в розумінні як приписів процесуального закону (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), так і в розумінні приписів матеріального закону (ст. 11 Цивільного кодексу України), оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування, що не спростовано жодним доказом при розгляді цієї справи. Така позиція також наведена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). За таких обставин судова колегія зауважує, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.03.2011р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (16.03.2020р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Крім цього, Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, наявний у матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, а Витяг з Тарифів позивачем взагалі до позовної заяви не наданий. Тому надані позивачем Умови не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.03.2011р. шляхом підписання Заяви. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату пені у конкретному розмірі за несвоєчасне погашення кредиту та комісії, розмір процентів за користування кредитом, відсутність у матеріалах справи Витягу з Тарифів, відсутність підпису відповідача в наданому Банком Витягу з Умов, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору від 03.03.2011р., оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, апеляційний суд зауважує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами, що сторонами було погоджено Умови саме в редакції наданій позивачем. Судова колегія зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки. Судова колегія звертає увагу на те, що надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вищезазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. по справі №342/180/17, яка враховується апеляційним господарським судом в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України. Посилання апелянта на неможливість застосування позиції, викладеної у вищевказаній постанові, на думку колегії суддів є необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, у постанові по справі №342/180/17, зокрема, викладена правова позиція, відповідно до якої вказано про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору «Умови та правила надання банківських послуг» в АТ КБ «Приватбанк», які не містять підпису позичальника, шляхом підписання Заяви. Також, правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/17, була, зокрема, застосована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справі №916/2755/18 (постанова від 30.09.2019р.), спірні правовідносини у якій аналогічні правовідносинам сторін у даній справі. При цьому, при вирішенні спору у справі №342/180/17 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновки саме щодо оцінки загальних правил та тарифів надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, як підстави виникнення зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування до правовідносин сторін висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/17 є безпідставними, оскільки у даному випадку слід виходити з наданого судом тлумачення норми права. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020р. у справі №916/548/19, від 18.02.2020р. у справі №914/504/18 у справі №910/8189/19 від 17.07.2020р., від 31.08.2020р. у справі №922/3582/19. Окремо, апеляційна колегія зазначає, що ч. 4 ст. 236 Господарського кодексу України не містить обмежень в частині врахування судом висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, в залежності від юрисдикції справи. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції суперечать практиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 06.02.2018 року в справі №755/2720/16-ц, у постанові від 07.03.2018 року в справі №755/18246/15-ц, у постанові від 21.03.2018 року в справі №441/569/17, є необґрунтованими, оскільки у наведених заявником рішеннях суду касаційної інстанції та оскаржуваному судовому рішенні у справі №923/263/20 установлено різні фактичні обставини у справах на підставі наданих доказів. Разом із цим, оскаржуване судове рішення у справі №923/263/20 ухвалено з врахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі № 342/180/17. Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, відмовивши позивачу у стягненні з позивача заборгованості за відсотками у розмірі 22 142,75 грн., заборгованості за комісією у розмірі 5 476,65 грн., пені у розмірі 47 050,53 грн. З огляду на встановлені обставини судова колегія вказує, що наведені Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Херсонської області від 20.08.2020 року у справі №923/263/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк - без задоволення. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Рішення Господарського суду Херсонської області від 20.08.2020р. у справі №923/263/20 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Головей В.М. Суддя Разюк Г.П.