Постанова Київський апеляційний суд № 757/7498/21-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Апеляційне провадження № 33/824/3664/2021 Справа № 757/7498/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - Снігура В.М., прокурора - Хребтака В.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Снігура Володимира Миколайовича на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 , будучи звільненим 30.09.2019 з посади директора Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України, яка відноситься до посадових та службових осіб інших державних органів, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 даного Закону, припинивши виконання функцій держави, 24.06.2020 о 16:42 несвоєчасно без поважних причин подав в установленому порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік після звільнення. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП. Судом встановлено, що ОСОБА_1 заздалегідь достеменно було відомо про необхідність подати відповідну декларацію до 1 червня 2020 року. У ОСОБА_1 існувала реальна можливість виконати свій обов`язок, однак він подав декларацію лише 24.06.2020. Наведене прямо та беззаперечно вказує на усвідомлення ОСОБА_1 характеру та значення своїх дій (бездіяльності). Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Снігур В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року та прийняти нову, якою справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з`ясування судом усіх фактичних обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки в даному випадку у ОСОБА_1 хворіла дружина та в квартирі не було технічного забезпечення, а саме комп`ютера та комп`ютерної мережі, за допомогою якого він мав змогу подати вчасно декларацію, крім того у зв`язку із поширенням коронавірусу СОVID-19 для попередження розповсюдження інфекції ОСОБА_1 не мав змоги шукати технічні можливості для подання декларації, однак він неодноразово звертався по допомогу до сусіда, у якого є технічні засоби, а саме комп`ютер для подання декларації, однак при зверненні йому було декілька разів відмовлено, оскільки діяли карантинні обмеження у спілкуванні людей, тому ОСОБА_1 після завершення карантину знову звернувся до сусіда і все-таки зміг подати декларацію. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що датою вчинення адміністративного правопорушення є 24.06.2020 р. - дата несвоєчасного подання ОСОБА_1 щорічної декларації. Фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП необхідно вважати дату та час складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією. Однак, з вказаним погодитись не можливо, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016, винна особа була зобов`язана до 01.06.2020 року подати декларацію, тобто станом на 00:00 год. 01.06.2020 декларація не була подана, тому фактично днем вчинення правопорушення є 01.06.2020 року. З матеріалів справи вбачається, що Національним агентством з питань запобігання корупції на адресу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України була надана інформація (лист вих. № 11481 від 05.08.2020 року) про встановлення, що ОСОБА_1 несвоєчасно подана декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Вказані документи відносно ОСОБА_1 були отримані Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України 25.08.2020 року, та з цього часу почалося здійснення відповідної перевірки за фактом ймовірного правопорушення, а отже почався перебіг строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки починаючи з зазначеної дати уповноважений орган мав об`єктивну можливість зібрати відповідні докази та скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Вказує, що не можна погодитися з зазначеними в протоколі відомостями про те, що моментом виявлення вчиненого правопорушення необхідно вважати момент складання протоколу, тобто 05.02.2021 року та вважає, що днем вчинення адміністративного правопорушення є 01.06.2020 року, а датою виявлення Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України адміністративного правопорушення є 25.08.2020 року Одночасно, в апеляційній скарзі поставлено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року, з огляду на те, що копію постанови ОСОБА_1 отримав лише 28 травня 2021 року. Вислухавши ОСОБА_1 та його захисника Снігура В.М.,які підтримали клопотання про поновлення строку, прокурора Хребтака В.Я., який заперечував проти задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню враховуючи наступне. Відповідно до положень ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову Печерського районного суду м. Києва було винесено судом 12 квітня 2021 року в присутності прокурора, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника. Копію постанови від 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 отримав особисто 28 травня 2021 року, що підтверджується його розпискою, вчиненою на супровідному листі (а.с. 45), а з апеляційною скаргою звернувся 02 червня 2021 року. Інших даних щодо дати отримання копії постанови суду матеріали справи не містять. Отже, докази на спростовування доводів, викладених в апеляційній скарзі щодо дати отримання копії постанови суду та пропуску у зв`язку з цим строку на апеляційне оскарження, в матеріалах справи відсутні. З огляду на викладене, з метою забезпечення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на апеляційне оскарження судового рішення, вважаю за можливе клопотання про поновлення строку задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року. У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор відділу організації діяльності прокурора у провадженні в справах про адміністративні правопорушення Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора Підгорний Д. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову судді - без змін. Вказує, що 24.12.2020 року ОСОБА_1 надав начальнику 6-відділу ( протидії корупції) письмові пояснення, згідно з якими декларацію після звільнення за 2019 рік ОСОБА_1 подано 24.06.2020 року. Несвоєчасне подання декларації після звільнення за 2019 рік ОСОБА_1 допущено через недосконале знання вимог Закону України «Про запобігання корупції», оскільки до звільнення з посади він подавав декларації у паперовому вигляді та чітко не розумів, в якому вигляді йому необхідно подати декларацію після звільнення та через сімейні обставини, які в нього виникли, зокрема через хворобу дружини, турботою за своїми двома малолітніми дітьми, а також неможливістю увійти до особистого кабінету ,з яких саме причин йому, ОСОБА_1 , не відомо. Так ним, ОСОБА_1 , у лютому 2020 році отримано новий електронний ключ за допомогою якого він декілька разів намагався увійти до особистого кабінету, однак це йому не вдалося. Інших поважних причин щодо несвоєчасного подання декларації після звільнення за 2019 рік у встановлені Законом строки він, ОСОБА_1 , не мав, на лікарняному не перебував, на СОVID-19 не хворів, до НАЗК щодо неможливості подання такої декларації не звертався, за допомогою щодо подання вищевказаної декларації також не звертався. Будь-яких підтверджуючих документів щодо неможливості увійти до системи та подати декларацію у встановлені Законом строки він, ОСОБА_1 , не має. Також немає документів, які підтверджують тривале проходження стаціонарного лікування його дружиною. Об`єктивно він, ОСОБА_1 , мав можливість подати таку декларацію у встановлені Законом строки, однак не зміг це зробити із-за раніше зазначених причин. Щодо дати виявлення адміністративного правопорушення посилається на те, що відповідно до роз`яснення, наданого Національним агентством з питань запобігання корупції (лист НАЗК вих. № 47-09/27771/21 від 26.04.2021), початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано, проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Таким чином, датою виявлення правопорушення є дата складення протоколу, тобто момент з`ясування всіх необхідних даних, оскільки лише після їх отримання можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Снігур В.М.підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили її задовольнити, постанову суду скасувати та прийняти нову, якою провадження відносно ОСОБА_1 закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Прокурор Хребтак В.Я. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити постанову суду без змін, посилаючись на обставини, викладені у запереченні на апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вбачається з протоколу № 90 про адміністративне правопорушення від 05.02.2021 року ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», припинивши виконання функцій держави, не своєчасно, без поважних причин, а саме 24.06.2020 о 16:42 год. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік після звільнення, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Вказаний протокол № 90 про адміністративне правопорушення, складений 05.02.2021 оперуповноваженим в ОВС 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Ткачом О.В., відповідає вимогам ст. 255 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що згідно з витягом із наказу Управління державної охорони України від 23.04.2014 № 97-ос ОСОБА_1 призначено на посаду директора Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України. Відповідно до витягу з наказу Управління державної охорони України - від 30.09.2019 № 687-ОС/дск полковника ОСОБА_1 директора Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України, згідно з підпунктом «г» пунктом 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Частиною 1 ст.172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові та державні особи інших державних органів є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону. Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України. Відповідно до статті 1 вказаного Закону суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» на військовослужбовців Управління державної охорони України поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції". Таким чином, ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою Управління державної охорони України, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією. Згідно з вимогами ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п.1, пп.«а» і «в» п.2 ч.1 ст.3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Абзацом 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Частиною 1 статті 45 даного Закону визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» військовослужбовці Управління державної охорони України зобов`язані подавати щороку до 1 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлено, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб`єкти декларування подають до 1 червня. Отже, ОСОБА_1 припинивши у 2019 році діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, у 2020 році зобов`язаний був до 01 червня 2020 року подати в установленому ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, шляхом особистого заповнення електронної форми на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Реєстру. Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Реєстру подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2019 рік, лише 24.06.2020 о 16:42, а отже несвоєчасно. Унікальний ідентифікатор документа в Реєстрі - 3b6b030c-905b-4782-b796-fc3db731b810. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП , суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин даної справи, що стосуються часу, суті адміністративного правопорушення та вини вказаної особи у його вчиненні. Доводи апеляційної скарги про відсутність складу адміністративного правопорушення, у зв`язку наявністю поважних причин несвоєчасного подання декларації - хворобою дружини ОСОБА_1 та відсутністю технічного забезпечення, є непереконливими, оскільки ОСОБА_1 будучи суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», припинивши виконання функцій держави, відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 45 та ст. 52-1 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язаний був подати наступного року після звільнення, яке відбулось 30.09.2019 року, а саме у період з 01 січня до 01 квітня 2020 року, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, у період після звільнення в 2019 році ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про необхідність до 01 квітня 2020 року подати декларацію. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було змінено кінцевий термін подачі декларацій на 01 червня 2020 року, було прийнято 17 березня 2020 року. Таким чином, доводи апеляційної скарги про об`єктивну неможливість подати декларацію у визначений законом строк, є необґрунтованими, оскільки відсутні жодні докази тривалого проходження стаціонарного лікування ОСОБА_1 чи його дружини, а також документи щодо неможливості увійти до системи та подати декларацію у встановлені Законом строки, тоді як період декларування у 2020 році тривав з 01 січня до 01 червня 2020 року, тобто п`ять місяців. Разом з тим, відповідно до витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», наданого Управлінням проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції 31.07.2020 року щодо послідовності дій користувача Реєстру ОСОБА_1 , у період з 01 січня 2020 року до 30 липня 2020 року, він лише 24 червня 2020 року вчинив дії, спрямовані на заповнення та подання декларації. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у ОСОБА_1 існувала реальна можливість виконати свій обов`язок, однак він подав декларацію лише 24.06.2020 року, тобто з порушенням визначеного законом строку. Разом з тим, при накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції не врахував те, що на момент розгляду справи закінчились строки накладення адміністративного стягнення. Так, згідно з вимогами п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за обставини закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до частини 4 статті 38 КУпАП, у редакції, чинній станом на 01 червня 2020 року, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. У зв`язку із наведеним суддя місцевого суду, розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення та з`ясовуючи наявність обставин, що виключають провадження в справі повинен був врахувати положення ст.8 КУпАП у розрізі із положеннями ст.38 КУпАП у редакції, що діяла на момент вчинення ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією, та перевірити чи не спливли строки притягнення останнього до відповідальності. При перевірці дотримання строків накладення на особу адміністративного стягнення за вчинення нею адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, підлягає з`ясуванню фактичний момент виявлення такого проступку, оскільки саме з дня такого виявлення повинні обчислюватися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності. За встановлених судом обставин, часом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є дата фактичного подання електронної декларації особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік. Відповідно до змісту диспозиції ч.1 ст.172-6 КУпАП вбачається, що з об`єктивної сторони протиправний намір цього адміністративного правопорушення реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації) та бездіяльності (неподання декларації). При цьому, характеризуючою ознакою вчинення особою такого проступку є саме відсутність поважних причин несвоєчасного подання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Із системного аналізу законодавства у сфері запобігання та протидії корупції, вбачається, що моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання суб`єктами уповноваженими на складання протоколів про адміністративні корупційні правопорушення інформації про таке порушення. При встановленні наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, такими суб`єктами повинні обов`язково з`ясовуватися обставини щодо віднесення суб`єкта адміністративного правопорушення до осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», щодо несвоєчасності подання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також обставини щодо наявності або відсутності у такої особи поважних причин несвоєчасної подачі декларації. Відтак, моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією слід вважати момент отримання інформації про наявність складу такого порушення уповноваженими особою чи органом державної влади. Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: 1) уповноважені на те посадові особи: органів Національної поліції за статтями 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище). З матеріалів справи вбачається, що начальником Відділу з питань запобігання та виявлення корупції Управління державної охорони України 26 червня 2020 року було виявлено факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації після звільнення за 2019 року, про що було надіслане відповідне повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції, яким зазначене повідомлення було отримане 02 липня 2020 року ( а.с. 15). Листом в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції від 31 липня 2020 року на адресу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України було надіслано повідомлення Управління державної охорони України про факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 , з послідовністю дій з ІТС Реєстру ( а.с. 13-14). Відповідно до листа Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 25 серпня 2020 року за № 8556/55/03-2020, Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 28 серпня 2020 року отримало матеріали, що надішли з Національного агентства з питань запобігання корупції про несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування стосовно ОСОБА_1 (а.с. 12). Разом з тим, протокол № 90 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 був складений оперуповноваженим в ОВС 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Ткачом О.В. 05 лютого 2021 року. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання декларації особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, було виявлено 28 серпня 2020 року, коли орган, уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення,- Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України отримав матеріали про несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації, а не в день складання протоколу про адміністративне правопорушення 05 лютого 2021 року. Таким чином, шестимісячний строк, передбачений статтею 38 КУпАП, для можливого накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 сплив 28 лютого 2021 року. Відтак, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд не врахував вимоги статті 8 КУпАП, частини 4 статті 38 КУпАП. Згідно з вимогами п.7 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Таким чином, враховуючи, що датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією необхідно рахувати 28 серпня 2020 року, то на день винесення оскаржуваної постанови 12 квітня 2021 року - строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 3 ст. 38 КУпАП спливли. З огляду на викладене, переглядаючи рішення суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, суд першої інстанції не мав законних підстав для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, оскільки станом на день постановлення оскаржуваного судового рішення минуло більше, ніж шість місяців з дня виявлення правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Снігура Володимира Миколайовича задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Снігура Володимира Миколайовича - задовольнити частково. Постанову Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року скасувати в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. та стягнення судового збору в розмірі 454 грн. Провадження у справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 3 ст. 38 КУпАП. В іншій частині постанову Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук