Постанова Запорізький апеляційний суд № 314/4674/25

Дата документу Справа № 314/4674/25 запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/255/26Головуючий у 1-й інстанції Кіяшко В.О. Єдиний унікальний №314/4674/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія - ч.1 ст.172-6 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2026 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі прокурора Фоміної Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований у АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 05.09.2025 року о 12 год. 35 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді молодшого інспектора відділу охорони ДУ «Кам`янська виправна колонія (№101)», будучи згідно п.п.«д» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування та примітки до ст.172-6 КУпАП суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушив вимоги п.2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», а саме несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.172-6 КУпАП. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.172-6 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він не подав щорічну декларацію вчасно, бо його ввели в оману працівники відділу по роботі з персоналом ДУ «Кам`янська виправна колонія (№101)», які після прийняття на відповідну посаду в усній формі повідомили, що у разі подачі декларації кандидата на посаду подавати щорічну декларацію потрібно у наступному 2026 році. А тому ОСОБА_1 , будучи впевненим, що подана ним 10.01.2025 року декларація кандидата на посаду та щорічна декларація мають однакову юридичну силу, адже вони охоплюють один звітний період - 2024 рік. Апелянт зауважує, що одразу після призначення на займану посаду його було направлено на навчання, під час проходження якого стабільний зв`язок, Інтернет та інші умови для подачі декларації були відсутні. Про обов`язок подати щорічну декларацію ОСОБА_1 ніхто не повідомляв. Факт неподання вказаної декларації за 2024 рік було виявлено установою, куди звернувся ОСОБА_1 для оформлення переведення на інше місце роботи. 05.09.2025 року о 12 год. 35 хв. ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік одразу після того, як дізнався, що все ж таки повинен її подавати. Таким чином, апелянт вважає, що несвоєчасна подача щорічної декларації відбулась не з його вини. Крім того, ОСОБА_1 посилається на недотримання вимог ч.2 ст.51-2 Закону України «Про запобігання корупції» під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Заслухавши прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і вважала постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали справи, та розглянувши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст.ст.245, 280, 283 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен повно, всебічно, й об`єктивно дослідити всі обставини справи і встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження. Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП адміністративного правопорушення за викладених в постанові обставин підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, а саме відомостям: - протоколу про адміністративне правопорушення №388 від 14.10.2025 року, в якому зафіксовано обставини вчинення правопорушення; - пояснень ОСОБА_1 ; - витягу з наказу від 10.01.2025 року №7/ОС-25 про призначення з 11.01.2025 року на посаду молодшого інспектора відділу охорони ДУ «Кам`янська виправна колонія (№101)» Дорогокуплі В.В., яким у січні 2025 року було прийнято Присягу працівника Державної кримінально-виконавчої служби України; - декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік. Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Згідно із ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п.1, п.п.«а», «в»-«ґ» п.2 ч.1 ст.3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (у подальшому - НАЗК) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК. Диспозицією ч.1 ст.172-6 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно з приміткою до ст.172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених ч.ч.2, 3 цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч.ч.1, 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до п.п.«д» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього закону, є особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби. Згідно абз.абз.3, 4 ч.8 ст.14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції». Особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язані подавати щороку до 1 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом. А отже, ОСОБА_1 , як молодший інспектор відділу охорони ДУ «Кам`янська виправна колонія (№101)», є суб`єктом декларування у розумінні ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією. Аналізуючи наведені вимоги законодавства у апеляційного суду не виникає сумнівів, що ОСОБА_1 , будучи прийнятим з 11.01.2025 року на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України набув обов`язку щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК за встановленою формою декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, тобто за 2024 рік. В порушення вказаних норм, згідно з відомостями Реєстру НАЗК, ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2024 рік, шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://nazk.gov.ua, лише 05.09.2025 року о 12 год. 35 хв., що не заперечується останнім. Згідно п.15 ч.1 ст.11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції надає рекомендаційні роз`яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів. З метою реалізації цього повноваження та на виконання п.3 розділу ІІ Закону України від 20.09.2023 року № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в умовах воєнного стану» НАЗК підготувало Роз`яснення від 13.11.2023 року №4 (зі змінами і доповненнями) щодо типів існування декларацій, коли їх слід подавати та який звітний період вони охоплюють. Так, з положень вказаного акта НАЗК встановлено, що обов`язок подавати щорічну декларацію виникає в суб`єкта декларування щорічно протягом строку здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації. Якщо особою подано декларацію кандидата на посаду за попередній звітний рік, а в особи виник обов`язок подати щорічну декларацію за той самий звітний період, то особа зобов`язана подати щорічну декларацію. Наведене спростовує версію сторони захисту щодо однакової юридичної сили декларації кандидата на посаду та щорічної декларації, що охоплюють однаковий звітний період. Апеляційний суд зауважує, що чинними нормами національного антикорупційного законодавства не передбачено звільнення декларантів від обов`язку подавати щорічну декларацію за попередній звітний рік у разі подання ними декларації кандидата на посаду за той самий звітний період. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд констатує, що з урахуванням пропуску декларантом встановленого законом строку для подачі щорічної декларації, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП адміністративного правопорушення є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Доводи апелянта щодо неможливості своєчасного подання декларації не заслуговують на увагу, оскільки правопорушником не надано належних та переконливих доказів, які б могли свідчити про наявність в нього поважних причин, що зумовили несвоєчасне подання щорічної декларації. Ознакою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП є саме несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за даною статтею виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою. Саме по собі посилання апелянта на відсутність стабільного зв`язку та доступу до мережі Інтернет під час проходження ним професійної підготовки - не можна розцінювати як поважні причини, які зумовили несвоєчасне подання щорічної декларації. З апеляційної скарги ОСОБА_1 не встановлено об`єктивних перешкод, які б унеможливили своєчасну подачу ним зазначеної декларації. Решта вказаних апелянтом обставин, у тому числі посилання на дії працівників відділу по роботі з персоналом ДУ «Кам`янська виправна колонія (№101)», жодним чином не звільняли ОСОБА_1 , як суб`єкта декларування, від обов`язку виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» стосовно своєчасного подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2024 рік. До аргументів апеляційної скарги ОСОБА_1 про недотримання під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо нього вимог ч.2 ст.51-2 Закону України «Про запобігання корупції» апеляційний суд ставиться критично, з огляду на наступне. Вказана норма права, на недотриманні якої посилається апелянт, регламентує правові відносини у разі виявлення факту неподання суб`єктом декларування декларації, що не узгоджується із об`єктивною стороною інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Адже в рамках даного провадження у провину останнього поставлено несвоєчасне без поважних причин подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах. Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанову прийнято судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Перевіряючи вимоги начальника відділу по роботі з персоналом ДУ «КВК (№101)» про застосування до ОСОБА_1 положень ст.22 КУпАП, апеляційний суд виходить з такого. Регламентований положеннями глави 21 КУпАП перелік осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, є вичерпним. Вказану вище посадову особу до такого переліку не віднесено, а відтак, правами учасників провадження заявляти відповідні клопотання вона не наділена. Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення на ОСОБА_1 узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар