Постанова 4814 № 547/683/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 547/683/19 Номер провадження 22-ц/814/1801/21Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І. Секретар: Яковенко В.С. за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача адв. ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 червня 2021 року (повний текст складено 17.06.2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_4 . Зазначає, що, після смерті матері він звернувся до Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області із заявою про прийняття спадщини, де дізнався про наявність заповіту, який ОСОБА_4 склала за життя, та яким все своє майно заповіла сестрі позивача ОСОБА_3 , 1972 року народження. Вказаний заповіт позивач вважає недійсним з наступних підстав. На час оспорюваного заповіту матері позивача виповнилося 77 років, а останні два роки вона хворіла на захворювання щитоподібної залози та перенесла інсульт, перед смертю перебувала на стаціонарному лікуванні. На час смерті матері позивач також перебував на стаціонарному лікуванні в місті Полтаві, тому не зміг перебувати з нею в лікарні та поховати її. Вказує, що перед смертю мати передала йому на зберігання державні акти на землю та говорила, що заповіту не складала. Спадкова справа на майно померлої ОСОБА_4 відкрита у приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу Литвин М.І. та, як вказує позивач ОСОБА_1 , йому відомо, що заповіт підписаний не його матір`ю, у зв`язку із чим він і звернувся до суду із даним позовом. З урахуванням наведеного прохав суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений на користь ОСОБА_3 . Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, відмовлено. Вказане рішення оскаржив позивач, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що у матеріалах справи наявні відповіді на адвокатські запити, запити суду, з яких вбачається, що останні три роки перед смертю заповідач тяжко хворіла, про що також вказують довідки з лікарні, відтак, наведене свідчить про тяжкий стан здоров`я заповідача, необхідність стороннього догляду. Зазначає, що на момент смерті матері позивача виповнилось 77 років, та вона хворіла на захворювання щитовидної залози та перенесла інсульт. Перед смертю мати передала позивачу держані акти на землю і вказувала, що заповіт не складала. Також, апелянт стверджує, що не брав участі у похованні матері через хворобу, так як перебував у лікарні. У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали та прохали її задовольнити з зазначених у ній підстав. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення позивача та його представника приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Як установлено місцевим судом та убачається з матеріалів справи, згідно актового запису №26 в Книзі реєстрації актів про народження Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_5 (позивач) народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записані ОСОБА_6 (батько) та ОСОБА_4 (мати) (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 21 січня 1984 року, т.1, а.с.37). Також, відповідно до актового запису №31, складеного виконавчим комітетом Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_7 (відповідач) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записані ОСОБА_6 (батько) та ОСОБА_4 (мати) (повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 05.07.2019 року, т.1, а.с.117, зворот). Згідно актового запису №29, складеного Виконавчим комітетом Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , т.1, а.с.116, зворот). 05 квітня 2019 року приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Литвин М.І., заведено спадкову справу №23/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 (т.1, а.с.112-127). Як убачається з даних вказаної вище нотаріальної справи, за життя ОСОБА_4 було складено заповіти: 10 липня 2015 року, посвідчений секретарем сільської ради села Устимівка Семенівського району Полтавської області Кришталь Т.О. за реєстровим номером 47; та 09 листопада 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідович М.В. за реєстровим номером 1019, бланк ННР 443031 (т.1, а.с.115-115, зворот). Так, згідно заповіту, посвідченого 10 липня 2015 року секретарем сільської ради села Устимівка Семенівського району Полтавської області Кришталь Т.О., зареєстрованого за номером 47, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зробила на випадок своєї смерті таке розпорядження: належну їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (пай) серії ПЛ №113531 від 12 липня 2005 року, загальною площею 5,42 га, яка розташована на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1, а.с.122, зворот). Згідно заповіту, посвідченого 09 листопада 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович М.В. за реєстровим номером 1019, бланк ННР 443031, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в присутності двох свідків зробила на випадок своєї смерті таке розпорядження: належну їй на праві особистої приватної власності земельну ділянку кадастровий номер 5324588000:00003:0031, загальною площею 5,49 га, розташовану за межами села Вербки Семенівського району Полтавської області, заповіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1, а.с.120). 18 лютого 2019 року секретарем сільської ради села Устимівка Семенівського району Полтавської області Курченко Н.М. було посвідчено заяву ОСОБА_1 про прийняття ним спадщини за законом згідно статті 1261 Цивільного кодексу України, та яку зареєстровано за номером 19 (т.1, а.с.5). 05 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса із заявою від 13.03.2019р. про прийняття спадщини з усіх підстав, що залишилась після смерті її матері ОСОБА_4 05 липня 2019 року відповідач ОСОБА_3 як законний представник малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті її матері ОСОБА_4 згідно заповіту, посвідченого 09 листопада 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович М.В. за реєстровим номером 1019, на земельну ділянку кадастровий номер 5324588000:00003:0031, яку спадкодавець заповіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1, а.с.125). Також, 05 липня 2019 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її матері ОСОБА_4 згідно заповіту, посвідченого 10 липня 2015 року секретарем сільської ради села Устимівка Семенівського району Полтавської області Кришталь Т.О., зареєстрованого за номером 47, на земельну ділянку кадастровий номер 5324588000:00:003:0188, яку спадкодавець заповіла їй (т.1, а.с.126). Згідно наявної в матеріалах справи заяви, 03 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Литвин М.І., згідно якої просив не видавати свідоцтв про право на спадщину, оскільки він має намір оскаржувати до суду складений його матір`ю ОСОБА_4 заповіт, згідно якої нотаріусом йому направлено повідомлення за вих.№320/02-14 від 08 липня 2019 року про наслідки незвернення його до суду із позовом протягом одного місяця з дня одержання цього повідомлення (т.1, а.с.124, 127). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б засвідчували, що на момент складання заповіту від 10 липня 2015 року спадкодавець ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі. Такий висновок суду в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на законі, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача. Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України). Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вирішуючи даний спір, суд правильно виходив із того, що зі змісту оспорюваного позивачем заповіту від 10 липня 2015 року вбачається, що він відповідає вимогам, встановленим до заповітів чинним цивільним законодавством, зокрема: заповіт посвідчений посадовою особою сільської ради, що відповідає положенням ст.ст. 1247, 1251Цивільного кодексу України; заповіт написаний за допомогою загальноприйнятих технічних засобів на прохання особи з її слів; заповіт прочитаний вголос заповідачем і підписаний ним; в заповіті зазначено місце та час його складення; відомості про реєстрацію заповіту внесено до Спадкового реєстру за номером 58121685. Перевіряючи рішення суду першої інстанції на предмет законності і обгрунтованості в межах доводів апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції виходить із того, що, оскільки заповідач не була визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною, мала право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений уповноваженою на те особою секретарем Устиміської сільської ради Семенівського району Полтавської області Кришталь Т.О., його зміст був зачитаний уголос та власноруч підписаний заповідачем у присутності секретаря, заповіт відповідав волі ОСОБА_4 , доказів протилежного суду не надано, та був зареєстрований у встановленому законом порядку, відтак, підстав для визнання його недійсним не встановлено. Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про її вільне волевиявлення та відповідність її волі розпорядженню про призначення спадкоємців за заповітом. Справжність підпису від імені заповідача у заповіті не спростовано на підставі належних та допустимих доказів, вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано. Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що оспорюваний заповіт складено та посвідчено з дотриманням вимог законодавства, чинного на момент вчинення нотаріальної дії щодо його посвідчення, а позивачем не доведено належними доказами підстав недійсності заповіту, тому на законних підставах відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Призначення, зокрема, ОСОБА_3 , спадкоємцем, є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України. Волевиявлення заповідача було вільним і зміст заповіту щодо призначення відповідача спадкоємцем майна відповідав її внутрішній волі. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що, на момент смерті, матері позивача виповнилось 77 років, та вона хворіла на захворювання щитовидної залози та перенесла інсульт, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказаним твердженням позивача місцевим судом будо надано належну правову оцінку, та, зокрема, вірно зазначено, що наявні у справі відомості з історії хвороб, надані адміністрацією КП «Семенівська центральна районна лікарня» Семенівської районної ради, свідчать про періодичне перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на лікуванні у вказаному медичному закладі в період часу з 17 серпня 2018 року по 06 листопада 2018 року, тобто через три роки після складання нею оскаржуваного позивачем заповіту. Жодної медичної документації, яка б за хронологією передувала складанню заповіту, позивачем не надано. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що вказане жодним чином не свідчить про те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі; належних та допустимих доказів, які б реально доводили відповідний факт, на момент складення заповіту від 10.07.2015 року, матеріали справи не містять. Таким чином, місцевим судом було належно оцінено надані сторонами докази та пояснення свідків, та за відсутності доказів визнання заповідача недієздатним чи обмежено дієздатним, доказів здійснення на нього фізичного чи морального впливу, при складанні заповіту, вірно було зазначено про недоведеність позовних вимог. Обставини та докази, на які посилається позивач на підтвердження своїх доводів про недійсність заповіту, у повній мірі перевірені судом першої інстанцій та правомірно відхилені. Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , - залишити без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 червня 2021 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук Повний текст постанови виготовлено 17.09.2021 року.