Постанова 4814 № 554/7289/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/7289/19 Номер провадження 22-ц/814/28/21Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 16 червня 2020 року (час ухвалення рішення з 15:43:56 до 16:10:52; дата виготовлення повного тексту судового рішення - 26 червня 2020 року) і додаткове рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 10 серпня 2020 року (час ухвалення судового рішення з 09:24:02 по 10:05:44; дата ухвалення судового рішення - 18 серпня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Таміла Павлівна, Перша Полтавська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Таміла Павлівна, Перша Полтавська державна нотаріальна контора. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, просила визнати недійсним заповіт, складений від імені померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , посвідчений 16.01.2013 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т.П., зареєстрований в реєстрі за №

324. Вирішити питання судових витрат. Заявлені вимоги мотивовані тим, що померлий є її батьком і на час смерті проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 вона у встановленому законом порядку звернулась до нотаріуса для прийняття спадщини та дізналась про наявність заповіту на користь ОСОБА_1 . Вважає заповіт недійсним, оскільки після неодноразового проведення лікування у психіатричній лікарні батько не розумів своїх дій та не міг керувати ними під час складання заповіту. У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, просив визнати недійсним заповіт, складений від імені померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , посвідчений 16.01.2013 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т.П., зареєстрований в реєстрі за №

324. Вирішити питання судових витрат. Заявлені вимоги мотивовані тим, що померлий є його батьком і після смерті ОСОБА_4 він у встановленому законом порядку звернувся до нотаріуса для прийняття спадщини та дізнався про наявність заповіту на користь ОСОБА_1 . Вважає заповіт недійсним, оскільки батько при його складанні перебував не при здоровому глузді і після неодноразового лікування плутав, хто кому з родичів ким доводився та не завжди впізнавав оточуючих. Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 16 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 16 червня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений від імені померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , посвідчений 16 січня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Тамілою Павлівною, зареєстрований в реєстрі за №324 (номер в спадковому реєстрі: 54073275). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1152,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 768,40 грн. Додатковим рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 10 серпня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн. В апеляційних скаргах на основне і додаткове рішення ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у призначенні повторної експертизи та задовольнити клопотання про її призначення. Скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В обґрунтування доводів апеляційних скарг відповідач посилалась на те, що суд першої інстанції свої висновки по суті спору грунтував на висновку посмертної судової психіатричної експертизи №276 від 28 квітня 2020 року, яка суперечить фактичним обставинам, показанням свідків, поясненням нотаріуса; висновки експертизи є необґрунтованими, спрощеними. Стосовно додаткового рішення суду першої інстанції відповідач наполягала на його незаконності, так як вона нічиїх прав не порушувала, не вчиняла жодних протиправних дій. У відзиві ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційних скарг, просить залишити без судові рішення, ухвалені у цій справі. Зокрема, стверджується, що відповідач, по суті, висловлює свою незгодою з оцінкою судом доказів, що надані у справу, у тому числі і висновку експертизи, проте, на переконання, позивача, суд першої інстанції правомірно визнав наявні у справі достатніми, належними і допустимими. Підкреслюється, що відповідач не зверталася до суду із клопотанням про зменшення судових витрат, а подані суду докази у цій частині підтверджують обґрунтовані витрати позивачів, зокрема і на правову допомогу. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 . У справі призначена повторна посмертна судова психіатрична експертиза, виконання якої доручено Державній установі «Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України». Провадження у справі зупинено. 29 червня 2021 року Полтавським апеляційним судом отриманий висновок судово-психіатричної експертизи №28 від 11 травня 2021 року. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2021 року відновлено провадження у справі, судовий розгляд призначений 19 липня 2021 року. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 81-го року помер ОСОБА_4 , про що 13 липня 2018 року складено відповідний актовий запис №1010 (а.с.7 т.1 зворотній бік, а.с.93 т.1). Згідно копії довідки від 13 липня 2018 року причина смерті ОСОБА_4 : атеросклеротична хвороба серця (а.с.63 т.1). З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08 грудня 1961 року, вбачається, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8 т.1). Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 10 червня 1987 року, після шлюбу з гр. ОСОБА_6 ОСОБА_2 присвоєно прізвище « ОСОБА_2 », особа якої підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області (а.с.6-7, 8 т.1 зворотній бік). Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 є сином померлого ОСОБА_4 (а.с.180-181, 184, т.1). 16 січня 2013 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склав заповіт, відповідно до якого на випадок смерті зробив таке розпорядження: все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, що буде йому належати на день його смерті та все те, на що він за законом мати право, заповів повністю гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.92 т.1). Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т.П. та зареєстрований в реєстрі за №324 (а.с.9-10). Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина. У встановленому законом порядку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до нотаріальної контори для прийняття спадщини, однак їм було відмовлено у її прийнятті. Як вбачається з листа Першої Полтавської державної нотаріальної контори від 16.01.2019 року за №68, адресованого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в Першій Полтавській державній нотаріальній конторі 12 вересня 2018 року заведено спадкову справу №298/2018 щодо його майна. Разом із тим, у спадковій справі наявні відомості про те, що спадкодавець залишив заповіт, складений не на їх імена (а.с.185 т.2). 17 січня 2020 року суд першої інстанції за клопотанням представника позивача - адвоката Полтавцевої А.С., призначив посмертну судову психіатричну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання: чи страждав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 16.01.2013 року на хронічний, стійкий психічний розлад, якщо так, то на який саме? Чи усвідомлював ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , значення своїх дій та чи міг керувати ними під час складання заповіту 16.01.2013 року? (т.2 а.с.24-25). Відповідно висновку (акту) судово-психіатричного експерта № 176 від 28.04.2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 16.01.2013 року страждав на стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції змішаного ґенезу. Під час складання заповіту 16.01.2013 року внаслідок вищезазначеного психічного розладу не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.41-67 т.2). Висновком судово-психіатричної експертизи №28 від 11 травня 2021 року, призначеної ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 16 січня 2013 року страждав на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді деменції; під час складання заповіту 16 січня 2013 року ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Задовольняючи позови, суд першої інстанції, проаналізувавши надані у справу докази, зокрема показання свідків, пояснення експерта, висновок посмертної судової психіатричної експертизи, зробив висновок, що волевиявлення ОСОБА_4 на час складення оспорюваного заповіту не було вільним, не відповідало його внутрішній волі. Перевіряючи доводи апеляційних скарг, апеляційний суд виходить з такого. За змістом положень ст.12, ст.13, ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до наведених вимог процесуального закону. Спірні правовідносини врегульовані такими нормами матеріального права. Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Згідно з статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу). Відповідно до частин першої, другої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України. Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Предметом спору у цій справі є вимога про визнання недійсним заповіту з підстав, передбачених ч.2 ст.1257 ЦК України. Відповідно дп.2 ч.1 ст.105 ЦПК України призначення судом експертизи є обов`язковим, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи, отже, висновок посмертної психіатричної експертизи є допустимим доказом для такої категорії спорів (ч.2 ст.78 ЦПК України). Наявними у справі двома висновками судових посмертних психіатричних експертих категорично підтверджено, що на час складання заповіту ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що відповідно до наведених вимог закону є підставою для визнання заповіту недійсним як такого, що складений з дефектом волі. У справі відсутні достатні, належні, допустимі і достовірні докази, які б спростовували висновки двох судових посмертних психіатричних експертиз. Відповідно до ч.1 і п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову витрати зі сплати судового збору та інші витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу, стягуються з відповідача на користь позивача. У певних випадках суд вправі (зобов`язаний) звільнити сторону від сплати (компенсації) судових витрат. В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції відсутні посилання на обставини, які є підставою для звільнення відповідача від обов`язку компенсувати судові витрати позивачів та/або зменшити розмір таких витрат. Перевіркою матеріалів справи таких обставин не встановлено. Твердження відповідача, що вона не вчиняла протиправних дій та, відповідно, не порушувала прав позивачів, не може бути прийняте до уваги, оскільки законом не передбачена така підстава для звільнення сторони від сплати судових витрат. Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 16 червня 2020 року і додаткове рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 10 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2021 року. Головуючий суддя О. А.Лобов Судді А.І.Дорош В.М. Триголов