Постанова 4816 № 592/5225/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м.Суми Справа №592/5225/21 Номер провадження 22-ц/816/1175/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2021 року в складі судді Катрич О.М., ухвалене в м. Суми, В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», мотивуючи вимоги тим, що з 01 серпня 2017 року по 20 червня 2019 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», 20 червня 2019 року був звільнений з роботи на підставі ч. 5 ст. 36 КЗпП України, проте, при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, не виплачено 9515 грн 52 коп. нарахованої заробітної плати. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 9515 грн 52 коп. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 35503 грн 52 коп., з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь держави 840 грн 80 коп. судового збору. Вищевказане судове рішення набрало законної сили і позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Сумській області Північно-Східне МРУ МЮ (м. Суми). 26 лютого 2021 року боржник перерахував позивачу основну суму заборгованості в розмірі 9515 грн 52 коп. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21 лютого 2020 року по 26 лютого 2021 року в сумі 53570 грн 40 коп., виходячи із середньоденного заробітку 210 грн 08 коп. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 лютого 2020 року по 26 лютого 2021 року в сумі 53570 грн 40 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, а також на користь держави судовий збір в сумі 908 грн 00 коп. В апеляційній скарзі АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення середнього заробітку, зменшивши суму стягнення з 53570 грн 40 коп. до 1000 грн 00 коп. В доводах апеляційної скарги посилається на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером заборгованості, діями позивача та відповідача, а тому, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року № 716/9584/15-ц, товариство вважає, що враховуючи принцип справедливості та співмірності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не повинна перевищувати 1000 грн 00 коп. Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до апеляційного суду не направлено. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову 53570 грн 40 коп. не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 01 серпня 2017 року по 20 червня 2019 року позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання». 20 червня 2019 року був звільнений з роботи на підставі ч. 5 ст. 36 КЗпП України (а.с. 6). Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 9515 грн 52 коп. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 35503 грн 52 коп., з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь держави 840 грн 80 коп. судового збору. Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 210 грн 08 коп. (а.с. 7). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні відповідач не виплатив позивачу 9515 грн 52 коп. заборгованості із заробітної плати, що є підставою для стягнення на його користь у порядку ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 21 лютого 2020 року по 26 лютого 2021 року (за 255 робочих днів) у розмірі 53570 грн 40 коп. Висновки суду про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач не оскаржує. У своїй апеляційній скарзі АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» вважає, що при ухваленні рішення судом неправильно визначено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без врахування принципу справедливості та співмірності. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача заслуговують на увагу. Відповідно до положень ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з вимогами статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, відповідно до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму. За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Крім того, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в день звільнення позивачу ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» не виплатило належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість, та, відповідно, він має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2020 року, яке набрало законної сили, встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , без урахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, становить 210 грн 08 коп. Період затримки розрахунку при звільненні позивачу суд визначив правильно з 21 лютого 2020 року по 26 лютого 2021 року, що становить 255 робочих днів, а сума середнього заробітку складає 53570 грн 40 коп. Однак, виходячи із принципів справедливості та співмірності, враховуючи розмір заборгованості із заробітної плати позивача - 9515 грн 52 коп., за затримку виплати якої відповідач несе відповідальність згідно із ст. 117 КЗпП України, колегія суддів вважає за необхідне врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року № 716/9584/15-ц та визначити до стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у меншому розмірі, ніж просив позивач та вирішив стягнути суд першої інстанції. Так, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, але при визначенні середнього заробітку за час затримки такого розрахунку значно завищив його розмір. Встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України. Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Таким чином, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині вирішення питання розподілу судових витрат. З ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 10000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 лютого 2020 року по 26 лютого 2021 року, а не 53570 грн 40 коп., як визначив суд першої інстанції. Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат також підлягає зміні. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 18,67 % з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 169 грн 52 коп., а з ОСОБА_1 на користь держави відповідно підлягає стягненню судовий збір у розмірі 738 грн 48 коп. (81,33 %). За подання апеляційної скарги ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» сплачено судовий збір у розмірі 1362 грн 00 коп., тому з позивача на користь товариства підлягає стягненню відшкодування збору пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 19,02 % у розмірі 259 грн 05 коп. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» задовольнити частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2021 року в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10000 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 169 грн 52 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 738 грн 48 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» відшкодування судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи у розмірі 259 грн 05 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко С.С. Ткачук