Постанова 4816 № 592/6122/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року м.Суми Справа №592/6122/20 Номер провадження 22-ц/816/1760/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 червня 2020 року, у складі судді Фоменко І.М., ухвалене у м. Суми, в с т а н о в и в : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», мотивуючи вимоги тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання». З 14 червня 2019 була звільнена з роботи у зв`язку з переведенням за її згодою за п. 5 ст. 36 КЗпП України, проте, при звільненні з нею не було проведено повного розрахунку. Просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 21443 грн 84 коп та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 53152 грн 50 коп. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати, за вирахуванням податків, у розмірі 21443 грн 84 коп. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 53152 грн 50 коп, без урахування податків, зборів, обов`язкових платежів. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» в дохід держави 840 грн 80 коп судового збору. В апеляційній скарзі ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині розміру визначеної до стягнення суми невиплаченої заробітної плати, зменшивши суму стягнення з 21443 грн 84 коп до 10486 грн 30 коп. Апеляційна скарга мотивована тим, що з дня звільнення позивача - 14 червня 2019 року здійснювалися виплати заборгованості і на день ухвалення оскаржуваного рішення суду заборгованість складала 10486 грн 30 коп. Вважає, що саме зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з товариства. Вказує, що під час дії на усій території України карантину з 12 березня 2020 року, були подовжені процесуальні строки, у тому числі на подання відзиву, подання доказів. В подальшому Законом України від 18 червня 2020 року, який набрав чинності 17 липня 2020 року, № 731-ІХ пункт 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України викладено в новій редакції, та учасникам справи надано 20-денний строк для вчинення відповідних процесуальних дій. Вважає, що товариство мало право на подання доказів до суду першої інстанції у строк до 06 серпня 220 року включно, однак в порушення норм процесуально права справа була розглянута судом 16 червня 2020 року, що призвело до стягнення з відповідача суми заборгованості більшої, ніж передбачена законом. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не оскаржується, а тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 грн х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на день звільнення позивача заробітна плата їй не була виплачена, у зв`язку з чим виникла заборгованість із заробітної плати у розмірі 21443 грн 84 коп, що підлягає стягненню з відповідача. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» у зв`язку з переведенням працівника за його згодою в ПАТ «Сумське НВО», на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України (а.с. 7). Із розрахункового листка про заробітну плату ОСОБА_1 за червень 2019 року вбачається, що заборгованість підприємства на кінець місяця складає 21443 грн 84 коп (а.с. 8). Відповідно до положень ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з вимогами статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем в порушення приведених норм матеріального права своєчасно не було виплачено позивачу заробітну плату, внаслідок чого виникла заборгованість. Разом з тим, із наданої суду апеляційної інстанції довідки від 06 липня 2020 року № 395 про заробітну плату у минулому працівника ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» ОСОБА_1 вбачається, що на день видачі довідки сума заборгованості перед працівником (після утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору) складає 10486,30 грн (а.с. 24). В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом п. 3 Розділу ХІІ Цивільного процесуального кодексу України, вказує про обмеження товариства у праві подачі пояснень та доказів у справі. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3, за змістом якого строки на подання доказів, подання відзиву, заперечення продовжуються на строк дії такого карантину. Законом України від 18 червня 2020 року, який набрав чинності 17 липня 2020 року, № 731-ІХ пункт 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України викладено в новій редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Враховуючи, що процесуальні строки на подання доказів та відзиву були подовжені, а суд розглянув справу без належних доказів розміру заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 , на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе прийняти додану до апеляційної скарги довідку від 06 липня 2020 року, як доказ, який не було подано відповідачем до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За таких обставин, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача заборгованості із заробітної плати перед позивачем, але неправильно визначив розмір цієї заборгованості, тому рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості необхідно змінити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати у сумі 10486 грн 30 коп, а не 21443 грн 84 коп, як помилково вказав суд першої інстанції. При задоволенні апеляційної скарги, відповідно до 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем за апеляційний перегляд справи у сумі 1261 грн 20 коп, підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» задовольнити. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 червня 2020 року змінити в частині розміру заборгованості із заробітної плати. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у сумі 10486 (десять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 30 коп. Судовий збір за апеляційний перегляд справи у сумі 1261 грн 20 коп компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді: В.І. Криворотенко С.Г. Хвостик