Постанова 4816 № 592/13708/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2022 року м.Суми Справа №592/13708/21 Номер провадження 22-ц/816/557/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2022 року в складі судді Онайка Р.А., ухвалене в м. Суми, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», мотивуючи вимоги тим, що 19 лютого 2020 року позивач звільнився з роботи, у зв`язку з переведенням на іншу роботу. При звільненні з позивачем не був проведений остаточний розрахунок, у зв`язку з чим він вимушений був звернутись до суду. Рішенням Ковпаківського районного суду м Суми від 03 серпня 2020 року в цивільній справі № 592/6553/20 стягнуто на користь позивача заборгованість із заробітної плати в сумі 50745 грн 78 коп. за період з лютого 2018 року по травень 2018 року, з вересня 2018 року по жовтень 2018 року, грудень 2018 року, з січня 2019 року по березень 2019 року. Розмір середньоденного заробітку позивача становить (9935,63 + 13018,84/119 + 151) * 8= 680 грн 13 коп., де 9935 грн 63 коп. заробітна плата за грудень 2019 року, 13018 грн 84 коп. - заробітна плата за січень 2020 року, 119 та 151 кількість відпрацьованих годин в грудні 2019 року та січні 2020 року, 8 - тривалість робочого дня в годинах. Строк затримки становить з 20 лютого 2020 року по 29 жовтня 2021 року - 424 дні за 5 - денним робочим тижнем. Сума позовних вимог становить 680,13 * 424 = 288375 грн 12 коп., з подальшим утриманням податків. Попри той факт, що відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі за декілька місяців, з урахуванням принципу співмірності та справедливості позивач вважав за необхідне зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені до 120000 грн 00 коп. за вказаний період. Таким чином, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 120000 грн 00 коп., з подальшим утриманням податків та загальнообов`язкових платежів. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 85000 грн 00 коп., з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Стягнуто з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 643 грн 17 коп. судового збору. В апеляційній скарзі АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити щодо стягнення середнього заробітку, зменшивши суму стягнення з 85000 грн 00 коп. до 7055 грн 00 коп. В доводах апеляційної скарги посилається на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером заборгованості, а тому, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року № 761/9584/15-ц, товариство вважає, що враховуючи принцип справедливості та співмірності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не повинна перевищувати реальну суму заборгованості, а саме 7055 грн 00 коп. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Ейсмонт Є.А. просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову 120000 грн 00 коп. не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та 19 лютого 2020 року звільнився з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» у зв`язку з переведенням працівника за його згодою в АТ «СМНВО-Інжирінг» (п. 5 ст. 36 КЗпП України) (а.с. 7-8). Позивач зазначає, що в день звільнення з роботи до 29 листопада 2021 року йому не виплачена заробітна плата, відповідачем зазначене не заперечувалося та не спростовано. Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували виплату позивачу заборгованості по заробітній платі. Згідно довідки АО «Сумське НПО» від 22 листопада 2021 року № 16-07/898 (а.с. 26), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 574 грн 65 коп. Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 243076 грн 95 коп. (574,65 * 423). Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходячи з очевидної неспівмірності заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам даної справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат в розмірі 85000 грн 00 коп. Висновки суду про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач не оскаржує. У своїй апеляційній скарзі АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» вважає, що при ухваленні рішення судом неправильно визначено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без врахування принципу справедливості та співмірності. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача заслуговують на увагу. Відповідно до положень ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з вимогами статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, відповідно до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму. За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Крім того, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в день звільнення позивачу АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» не виплатило належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість, та, відповідно, він має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував факт наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте заявив про зменшення його розміру, враховуючи принцип співмірності. Виходячи із принципів справедливості та співмірності, враховуючи розмір заборгованості із заробітної плати позивача - 50745 грн 78 коп., за затримку виплати якої відповідач несе відповідальність згідно із ст. 117 КЗпП України, колегія суддів вважає за необхідне врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року № 761/9584/15-ц та визначити до стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у меншому розмірі, ніж просив позивач та вирішив стягнути суд першої інстанції. Так, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, але при визначенні середнього заробітку за час затримки такого розрахунку значно завищив його розмір. Встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України. Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Таким чином, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає зміні щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині вирішення питання розподілу судових витрат. З АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 50000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а не 85000 грн 00 коп., як визначив суд першої інстанції. Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат також підлягає зміні. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 41,67 % з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 500 грн 04 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції. При частковому задоволенні апеляційної скарги на 58,33 % з ОСОБА_1 на користь АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» підлягає стягненню судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 562 грн 74 коп. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» задовольнити частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2022 року про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 50000 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 500 грн 04 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 562 грн 74 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. Ю. Кононенко С. С. Ткачук