Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/2520/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1538/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/2520/20 Категорія: 311020000 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2020 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретар Гончар Н.І., Сіренко Ю.В. Анкудінов О.І. учасники справи: позивач (скаржник) - ОСОБА_1 , відповідач - ПрАТ «Азот», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Савченка В.В. на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.07.2020 (ухвалене о 14 год. 32 хв. у залі судових засідань Придніпровського районного суду, повний текст складено 14.07.2020, суддя в суді першої інстанції Казидуб О.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, в с т а н о в и в : у квітні 2019 року ОСОБА_1 , діючи через представника адвоката Савченка В.В., звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з ПАТ «Азот» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 192821 грн., судовий збір в сумі 1928,21 грн. та витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вказав на те, що з 20.09.2011 по 30.10.2017 він знаходився у трудових відносинах із ПрАТ «Азот». 30.10.2017 згідно Наказу №807-вк від 27.10.2018 був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. При звільненні з роботи відповідач нарахував, але не виплатив йому після утримання всіх необхідних податків і зборів заробітну плату з лютого по травень 2017 року в сумі 10233 грн. 33 коп., про що надано довідку за №350 від 06.04.2018. 24.02.2020 на його картковий рахунок в АТ «Сбербанк» надійшли кошти на суму 10356 грн. 73 коп., походження яких відомо не було. В цей же день позивач з адвокатом уклав договір від 24.02.2020 про надання правової допомоги. Для з`ясування обставин руху коштів по картковому рахунку позивача 26.02.2020 ним отримано виписку в банку до угоди №17287649 про те, що 24.02.2020 зараховані кошти суму 10233,33грн., надійшли як «заробітна плата та аванси». У відповідності до умов договору про надання правової допомоги від 24.02.2020 відповідачу адвокатом Савченко В.В. надіслано адвокатський запит від 28.02.2020 за №2802/20 про надання інформації, документів або їх копій стосовно звільнення з роботи, заробітної плати і її нарахування, наявності/відсутності заборгованості по заробітній платі, розміру, строків, розрахункових документів, які можна використати як докази у даній справі. 31.03.2020 позивачем отримано відповідь на адвокатський запит із наказом про припинення трудового договору № 807-ВК від 27.10.2017 та довідками за № 313,314, 315 від 16.03.2020 про наявність/відсутність заборгованості по заробітній платі із зазначенням їх сум. Стороною позивача 02.03.2020 отримано відомості відносно нього із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5 - «Індивідуальні відомості про застраховану особу» на ім`я ОСОБА_1 . Зазначені індивідуальні відомості підтверджують факт перебування його у трудових відносинах з відповідачем з вересня 2011 року по жовтень 2017 року та нарахування йому заробітної плати, зокрема, за серпень 2017 року в сумі 7797,23 грн. та вересень 2017 року в сумі 6014,96 грн., що має значення для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зазначає, що загальна сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача як середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.10.2017 і по день фактичного розрахунку 24.02.2020, включно, входячи з середньоденного заробітку в сумі 332,45 грн. і 580 денного прострочення, становить 192821,00 грн. Такі обставини обумовили звернення позивача з цим позовом до суду. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.07.2020 позовні вимоги у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 60000,00 грн. з відрахуванням при виплаті податків, зборів та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, середнього заробітку, витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. та судовий збір у сумі 1928,30 грн., а в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Суд вказав, що відповідач, всупереч вимог трудового законодавства при звільненні позивача не провів з ним належний розрахунок по заробітній платі в день звільнення, що стало підставою для стягнення компенсації за затримку розрахунку, розмір якої було зменшено через не співмірність з розміром заборгованості по заробітній платі. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача 14.08.2020 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити частково позовні вимоги у справі та стягнути з відповідача на користь позивача 110000 грн. середнього заробітку, 5000 грн. витрат на правову допомогу та 1928,30 грн. судового збору. Зазначає, що відповідач не заперечував розрахунки позивача. Суд не надав належної оцінки доводам сторін у справі щодо розміру компенсації позивачу. Суд не мотивував необхідність зменшення такої компенсації. Доводи відповідача про неможливість проведення розрахунків є необґрунтованими. Законодавством не передбачено строків для звернення до роботодавця із вимогами про погашення заборгованості по заробітній платі. Усі витрати на правничу допомогу підтверджено документально, а їх обсяг співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Блоха Я.М. просив вимоги скарги залишити без задоволення, зазначаючи про правильне вирішення спору судом у справі та помилковість позиції відповідача. Вказує, що вини відповідача у порушення строків розрахунку при звільненні немає. Обсяг відповідальності роботодавця має бути співмірним із наслідками порушення прав працівника. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків. При розгляді справи встановлено, що з 20.09.2011 по 30.10.2017 ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах із ПрАТ «Азот». 30.10.2017 Наказом №807-вк від 27.10.2018 він був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. Відповідно до Довідки №313 від 16.03.2020 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на день звільнення 30.10.2017 складала з лютого по травень 2017 року в сумі 10233 грн. 33 коп. Повний розрахунок заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 проведено 20.02.2020. Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, наявні між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання. Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У свою чергу відповідно до положень ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП). Крім того, відповідно до п.20 постанови пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Ураховуючи, що в день звільнення з позивачем не було проведено належний розрахунок, що сторонами не оспорюється, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно ст.117 КЗпП України компенсації за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку працівника. Такі висновки суду при апеляційному перегляді справи під сумнів не ставляться. Далі, ч.1 ст. 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України (постанова від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц). Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. З урахуванням вищенаведеного апеляційний суд вважає, що за обставин цієї справи розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні, визначений судом першої інстанції в сумі 60000,00 грн., належним чином відповідає засадам розумності, справедливості та пропорційності. Тут слід врахувати, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складала 10233,33 грн., затримка розрахунку розпочалася ще 30.10.2017, а позов у цій справі подано у квітні 2019 року. При цьому усі апеляційні доводи у справі правильності таких висновків суду не спростовують. Скаржнику слід врахувати, що компенсація за затримку розрахунку при звільненні має на меті стимулювати роботодавця належним чином провести розрахунок з працівником, а не надавати змогу працівнику отримувати заробітну плату без виконання будь-якої робото для роботодавця, що відповідає висновкам ВП ВС у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій справі про те, що позивачу мають бути відшкодовані його витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн., адже саме такий розмір належним чином відповідає складності даної справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та тривалістю його участі в судових засіданнях. Доводи скаржника в цій частині щодо фактичного понесення витрат у більшому розмірі на правильність таких висновків не спливають, адже не дають підстав для відступу від принципу співмірності понесених судових витрат на правову допомогу зі складністю справи та об`ємом виконаної роботи. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.07.2020 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу - відхилити. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.07.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 09.09.2020. Суддя-доповідач Судді