Постанова Сумський апеляційний суд № 591/9513/13-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 року м.Суми Справа №591/9513/13-ц Номер провадження 22-ц/816/1190/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів : головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВердиктКапітал»), відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 адвоката Буланова Олексія Михайловича на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2014 року в складі судді Шершака М.І., ухваленого у м. Суми, в с т а н о в и в : 31 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку 84007,08 доларів США та 2450860,49 грн заборгованості за кредитними договорами. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами кредитного договору № CL-SMEC00/012/2008 (кредитний договір №1) від 18 лютого 2008 року та кредитного договору № CL-SMEС00/077/2008 (кредитний договір № 2) від 11 червня 2008 року укладеного між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» і ОСОБА_1 позичальнику було надано кредит в сумі 62198 доларів США (кредитний договір №1) та 64950 доларів США (кредитний договір № 2). У забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 між банком та ОСОБА_2 були укладені договори поруки: 18 лютого 2008 року № SR-SMEC00/012/2008 та 11 червня 2008 року № SR-SMEC00/077/2008. Оскільки позичальник взятих на себе зобов`язань за умовами укладених договорів не виконав, тому станом на 28 жовтня 2013 року за кредитним договором № 1 утворився борг по кредиту та відсоткам у розмірі 38454,22 доларів США та 1121880,77 грн пені, а за кредитним договором № 2 борг по кредиту та відсоткам склав 45552,86 доларів США і 1328979,72 грн пені. Також зазначається, що згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю банк відступив, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за вказаними кредитними договорами. Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2014 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CL-SMEС00/012/2008 (кредитний договір № 1) від 18 лютого 2008 року суму боргу у розмірі 38454,22 доларів США, пеню в розмірі 1121880,77 грн, а також заборгованість по кредитному договору № CL-SMEС00/077/2008 (кредитний договір № 2) від 11 червня 2008 року в розмірі 45552,86 доларів США та пеню в розмірі 1328979,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 3441 грн судового збору в дольовому порядку, тобто по 1720,50 грн з кожного. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 червня 2021 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 березня 2019 року замінено стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») щодо виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2014 року у цивільній справі № 591/9513/13-ц, провадження № 2/591/163/15, за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, виконавче провадження № 44198609. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Буланов О.М. просить скасувати заочне рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що порука у спірних правовідносинах припинена на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки досудова вимога про дострокове повернення боргу позивачем була вручена позичальнику ОСОБА_1 11 травня 2012 року, проте у межах 6-місячного строку, тобто до 12 листопада 2012 року, банк вимог до поручителя не заявив. Досудова вимога ОСОБА_2 пред`явлена лише 29 серпня 2013 року, а до суду банк звернувся 31 жовтня 2013 року. Також зазначається, що відповідачка ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про розгляд справи, що також є підставою для скасування заочного рішення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Буланов О.М. просить скасувати заочне рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 пені. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розрахунок боргу по пені є необґрунтованим, а розмір пені завищеним. Просить застосувати до вимог про стягнення пені наслідки пропуску позивачем річного строку позовної давності, про що заявлялось на стадії перегляду заочного рішення. Вважає, що суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи, що є підставою для скасування судового рішення. В іншій частині заочне рішення суду не оскаржується. У відзиві на апеляційні скарги ТОВ «Вердикт Капітал» просить скарги залишити без задоволення, а заочне рішення суду без змін. При цьому зазначає, що питання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності на стадії апеляційного перегляду справи не вирішується. До того, ж нарахування пені здійснене за 365 днів, тобто за один рік, як передбачено умовами кредитних договорів. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а скарга представника ОСОБА_1 - підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі кредитного договору № CL-SMEC00/012/2008 від 18 лютого 2008 року (далі кредитний договір № 1), укладеного між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» і ОСОБА_1 , позичальник отримав кредит у сумі 62198 доларів США зі сплатою процентів за його користування та строком повернення до 18 лютого 2015 року (т. 1 а.с. 5-9, 10, 11). 11 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-SMEС00/077/2008 (далі кредитний договір № 2), за умовами якого позичальник отримав 64950 доларів США зі сплатою процентів за його користування та строком повернення до 11 червня 2015 року (т. 1 а.с. 12-15, 16, 17). У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитними договорами між ОСОБА_2 і Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» були укладені договори поруки: 18 лютого 2008 року № SR-SMEC00/012/2008 та 11 червня 2008 року № SR-SMEC00/077/2008, за умовами яких поручитель зобов`язалась відповідати за повне та своєчасне виконання боржником зобов`язань перед кредитором за кредитними договорами № 1 і № 2 (т. 1 а.с. 18-19, 20-21, 22). Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк». 27 квітня 2012 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю згідно з умовами якого покупець придбав права вимоги, у тому числі за кредитними договорами № 1 і № 2 (т. 1 а.с. 31-38) Згідно з Додатком 1 до вказаного договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 квітня 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги за кредитним договором № 1 на загальну суму 38454,22 доларів США, яка складається з 37235,94 доларів США простроченого тіла кредиту та 1218,28 доларів США прострочених процентів. За кредитним договором № 2 покупець набув права вимоги на загальну суму боргу 45552,86 доларів США, яка складається з 44044,19 доларів США простроченого тіла кредиту та 1508,67 доларів США прострочених процентів (т. 1 а.с. 39). Згідно з п.п. а п. 3.3 ст. 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 квітня 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також штрафних санкцій. Право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло з дати набрання чинності договору, тобто з 27 квітня 2012 року (п.п. б п. 3.3 ст. 3 договору). Згідно з розрахунком ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1 станом на 28 жовтня 2013 року становила 37235,94 доларів США по простроченому тілу кредиту, 1218,28 доларів США по простроченим процентам та 121880,77 грн пені (т. 1 а.с. 23). Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2 станом на 28 жовтня 2013 року становила 44044,19 доларів США по простроченому тілу кредиту, 1508,67 доларів США по простроченим процентам та 1328979,72 грн пені (т. 1 а.с. 24). 11 травня 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило ОСОБА_1 досудові вимоги про дострокове повернення впродовж 15 календарних днів з моменту отримання вимоги заборгованості за кредитним договором № 1, яка складається з 37235,94 доларів США боргу по простроченому тілу кредиту та 3105,94 доларів США по простроченим відсоткам за користування кредитом (т. 1 а.с. 25), а також за кредитним договором № 2, яка складається з 44044,19 доларів США по простроченому тілу кредиту та 4047,33 доларів США по простроченим відсоткам за користування кредитом (т. 1 а.с. 26). Вказані досудові вимоги ОСОБА_1 отримав 11 травня 2012 року. 29 серпня 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило поручителю ОСОБА_2 досудові вимоги про дострокове повернення впродовж 7 календарних днів з моменту отримання вимоги заборгованості за кредитним договором № 1, яка складається з 37235,94 доларів США боргу по простроченому тілу кредиту та 7518,39 доларів США по простроченим відсоткам за користування кредитом (т. 1 а.с. 27), а також за кредитним договором № 2, яка складається з 44044,19 доларів США по простроченому тілу кредиту та 10132,16 доларів США по простроченим відсоткам за користування кредитом (т. 1 а.с. 28). Доказів отримання досудових вимог ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції не навів мотивів прийнятого рішення, обмежившись лише частково встановленими у справі обставинами. Колегія суддів апеляційного суду з прийнятим місцевим судом заочним рішенням повністю погодитись не може з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Умови договорів про дію поруки до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать, що цими договорами установлено строк припинення поруки у розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18). Якщо кредитор на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, то передбачений ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати. Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи 31 жовтня 2018 року постанову у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, відступила від правових висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. Ураховуючи, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як правонаступник ПАТ «ОТП Банк» 11 травня 2012 року направило вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами, у якій вимагало дострокового виконання боргових зобов`язань за кредитними договорами у повному обсязі протягом 15 календарних днів з моменту їх отримання, повернення кредиту та процентів за користування кредитом, яку позичальник отримав 11 травня 2012 року, а тому строк виконання зобов`язань за кредитними договорами у повному обсязі настав починаючи з 26 травня 2012 року, а право пред`явити вимогу (звернутися з позовом) до поручителя протягом шести місяців, виникло у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» починаючи з 26 травня 2012 року і тривало до спливу цього строку. З позовом у даній справі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось 31 жовтня 2013 року. Оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не пред`явило вимог до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в межах шестимісячного строку з дня зміни строку виконання основного зобов`язання, порука ОСОБА_2 за договорами поруки припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції). З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2014 року в частині задоволених позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову у їх задоволенні, а також скасування вказаного заочного рішення в частині розподілу судових витрат. Не погоджується колегія суддів і з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у сумі 1121880,77 грн за кредитним договором № 1, а також пені у сумі 1328979,72 грн за кредитним договором №

2. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема , договори та інші правочини, інші юридичні факти. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Так, сума збитків, заподіяних неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, становить за кредитним договором № 1 38454,22 доларів США, а за кредитним договором № 2 45552,86 доларів США. Офіційний курс долара до національної валюти, встановлений Національним банком України станом на 31 жовтня 2013 року, становив 799,3000 за 100 доларів США. Відтак, сума збитків за кредитним договором № 1 у перерахунку на національну валюту станом на 31 жовтня 2013 року становила 307364,58 грн, а за кредитним договором № 2 364104,01 грн. Оскільки нарахована ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пеня значно перевищує розмір основної суми боргу, тому на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України сума пені за кредитним договором № 1 підлягає зменшенню до 307364,58 грн, за кредитним договором № 2 до 364104,01 грн, а заочне рішення в цій частині підлягає зміні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України). Оскільки доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Буланова О.М. зводяться до скасування заочного рішення в частині стягнення пені, тому судове рішення в частині стягнення з боржника основної суми боргу за кредитним договором № 1, тобто 37235,94 доларів США простроченого тіла кредиту та 1218,28 доларів США прострочених процентів, а також боргу за кредитним договором № 2, тобто 44044,19 доларів США простроченого тіла кредиту та 1508,67 доларів США прострочених процентів, колегія суддів апеляційного суду не переглядає, а лише змінює спосіб стягнення кредитної заборгованості у зв`язку з відмовою у задоволенні заявлених до поручителя позовних вимог, як до солідарного боржника. Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1 на загальну суму 38454,22 доларів США, яка складається з 37235,94 доларів США простроченого тіла кредиту та 1218,28 доларів США прострочених процентів, а також заборгованість за кредитним договором № 2 на загальну суму 45552,86 доларів США, яка складається з 44044,19 доларів США простроченого тіла кредиту та 1508,67 доларів США прострочених процентів. Крім того, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає стягненню пеня за кредитним договором № 1 у сумі 307364,58 грн та пеня за кредитним договором № 2 у сумі 364104,01 грн. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 з приводу неналежного повідомлення відповідача є безпідставними та спростовуються відповідною розпискою (т. 1 а.с. 138). Порушене представником ОСОБА_1 питання про застосування до вимог про стягнення пені наслідків пропуску позивачем річного строку позовної давності, з огляду на відсутність у суду апеляційної інстанції таких повноважень, не розглядається. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки заявлені ТОВ «ОТП Факторинг Україна» позовні вимоги про солідарне стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, тому понесені позивачем судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покладаються на відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: позов задовольняється на 43%, тому позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача ОСОБА_1 1479,63 грн судового збору за подання позову. З наслідками апеляційного перегляду заочного рішення суду вимоги скарги представника ОСОБА_1 задоволені на 27,4%, а тому відповідачу ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає компенсації 1323 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, оскільки на відповідача ОСОБА_1 покладається більша сума судових витрат (1479,63 грн), ніж на позивача (1323 грн), тому апеляційний суд звільняє ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати один одному іншу частину судового збору та одночасно покладає на ОСОБА_1 обов`язок сплатити ТОВ «ОТП Факторинг Україна» різницю судового збору у розмірі 156,63 грн (1479,63 1323) за розгляд справи в суді першої інстанції. З наслідками апеляційного перегляду заочного рішення суду вимоги скарги представника ОСОБА_2 задоволені на 100%, а тому відповідачці ОСОБА_2 за рахунок ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає компенсації 4828,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Буланова Олексія Михайловича задовольнити. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Буланова Олексія Михайловича задовольнити частково. Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2014 року в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку 84007,08 доларів США та 2450860,49 грн заборгованості за кредитними договорами скасувати та відмовити у задоволенні цих вимог. Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2014 року в частині розподілу судових витрат скасувати. Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2014 року в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення у солідарному порядку 84007,08 доларів США та 2450860,49 грн заборгованості за кредитними договорами змінити, виклавши перший та другий абзац заочного рішення у наступній редакції: «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором № CL-SMEС00/012/2008 від 18 лютого 2008 року у розмірі 38454,22 доларів США та пеню в розмірі 307364 грн 58 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором № CL-SMEС00/077/2008 від 11 червня 2008 року у розмірі 45552,86 доларів США та пеню в розмірі 364104 грн 01 коп. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421) 156 грн 63 коп. судового збору за подання позовної заяви.» Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 4825 грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.І. Криворотенко Судді: Ю.О. Філонова Т.А. Левченко