Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/51/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/51/21 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), у якому просив: - визнати незаконною відмову відповідача в призначенні йому пенсії за віком; - зобов`язати відповідача зарахувати страховий стаж для призначення пенсії за віком, у період з 04.08.1995 по 28.02.2012; - призначити пенсію за віком з 25.09.2020. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладену у листі від 15.10.2020 № 2500-0346-8/39814, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.09.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що з наданих позивачем документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж останнього, для визначення права на пенсію за віком, з урахуванням пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 18 років 8 місяців 13 днів, а страховий стаж для обчислення пенсії - 18 років 3 місяці 28 днів. Відтак, на переконання апелянта, у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відсутні підстави для призначення пенсії позивачу. Зазначає, що страховий стаж для призначення пенсії за віком у період з 04.08.1995 по 28.02.2012 не зараховано відповідачем, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів. Крім того, апелянтом зазначається, що суд першої інстанції незаконно прийняв рішення про повторний розгляд заяви позиача, втрутившись у дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, оскільки останнім вже розглянуто та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2021 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , з 04.08.1995 по 28.07.2014 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, код КВЕД 30.21.1, діяльність автомобільного регулярного транспорту (основний), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 683670, інформацією про фізичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 21-22, 70). Позивач 25.09.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 41). Листом від 15.10.2020 вих. № 2500-0346-8/39814 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило позивачу в призначенні пенсії, посилаючись на відсутність страхового стажу 27 років необхідного для призначення пенсії. Також вказав, що згідно наданих позивачем документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж позивача, для визначення права на пенсію за віком, з урахуванням пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 18 років 8 місяців 13 днів, а страховий стаж для обчислення пенсії - 18 років 3 місяці 28 днів (а.с. 9-10). Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачено у Законі України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон №1058-IV). Згідно ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку. Статтею 21 Закону №1058-IV врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Згідно частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. Відповідно до частини другої статті 21 Закону №1058-IV, на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом. Згідно пункту 1 частини другої статті 22 Закону №1058-IV, відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності. Згідно статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно частини першої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Також, статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» , розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 3-1 наступного змісту: «до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в т.ч. періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску)». Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив, що період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно підтверджується довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. Водночас, відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.10.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Вирішуючи питання протиправності дій відповідача щодо не зарахування позивачу періоду з 04.08.1995 по 28.02.2012 провадження підприємницької діяльності до страхового стажу, судом першої інстанції встановлено, що позивачем вчинялися дії щодо отримання документів, необхідних для призначення пенсії з урахуванням включення до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності. Крім того, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене у залежність від документів, які неможливо отримати у зв`язку з їх знищенням. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, але відповідачем не надано належну оцінку доказам поданих позивачем. Положеннями пункту 4.2. Порядку 22-1 визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно підпунктів 2, 4 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486, управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, будучи обізнаним про неможливість надання необхідних документів самим позивачем, не скористався правом, передбаченим наведеною нормою, щодо самостійного отримання від державних органів необхідних відомостей та не вжив всіх можливих заходів щодо належного та повного виконання своїх функцій по сприянню особі в отриманні нею соціальних гарантій у вигляді призначення пенсії. Відтак, відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, діяв всупереч чинним нормам законодавства. З приводу посилання апелянта на те, що покладення судом на нього обов`язку повторно розглянути заяву позивача є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При цьому, згідно частини першої статті 58 указаного Закону пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 25.09.2020 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, оскільки при розгляді справи за адміністративним позовом про зобов`язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплачувати пенсію, суд вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої пенсії, що не належить до компетенції суду. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №233/330/17. Викладене, у свою чергу, свідчить про правильність визначеного судом першої інстанції способу захисту порушених прав позивача, що, всупереч помилкової позиції апелянта, не зумовило втручання у дискреційні повноваження останнього щодо призначення пенсії. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій справі. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для часткового задоволення цього позову. Відтак, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року- без змін. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляціний адміністративний суд у складі колегії суддів, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №620/51/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді: Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко