Постанова 4855 № 620/658/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/658/20 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 24.03.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань перерахунків пенсій №6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; - зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 11.12.2019, зарахувавши до стажу державної служби період роботи на керівних посадах Державної податкової служби з 01.06.1990 по 12.04.2005. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у переведенні позивача на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу», оскільки позивач має достатній стаж державної служби, що підтверджується трудовою книжкою. Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що стаж роботи заявника на посадах податкової інспекції (період з 01.06.1990 по 12.04.2005) не підлягає зарахуванню до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України №3723, оскільки ці посади не відносяться до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 вказаного Закону та актами Кабінету Міністрів України. Також зазначив, що стаж державної служби позивача складає по періодах з 02.08.1982 по 31.05.1990 (7 років 10 місяців) та з 13.04.2005 по 10.08.2010 (5 років 3 місяці 28 днів), всього - 13 років 1 місяць 28 днів, в той час, як для призначення пенсії необхідно мати 20 років. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано протокол відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 18.12.2019 №29. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 11.12.2019 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», із врахуванням висновків суду. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх обставин у справі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, що викладені у відзиві на позовну заяву. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачу з 18.09.2017 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж позивача складає 41 рік 3 місяці 22 дні. При цьому, як вбачається із записів в трудовій книжці позивача останній, з 02.08.1982 по 31.05.1990 - працював на посаді заступника завідуючого - начальника інспекції держдоходів; з 01.06.1990 по 05.10.1998 - начальником та головою податкової адміністрації Коропського району (02.08.1994 прийнята присяга держслужбовця); з 06.10.1998 по 02.08.2004 - заступником начальника Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції (25.01.2001 присвоєно чергове спеціальне звання радника податкової служби 1 рангу); з 03.08.2004 по 31.12.2004 - держподатінспектор відділу прямих податків управління оподаткування юридичних осіб; з 01.01.2005 по 12.04.2005 - держподатінспектор сектору оподаткування юридичних та фізичних осіб та по обслуговуванню податків Коропського відділу Бахмацької МДПІ. 11.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідач листом від 18.12.2019 №397/03-02 відмовив у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» зазначивши, що стаж роботи заявника на посадах податкової інспекції (період з 01.06.1990 по 12.04.2005) не підлягає зарахуванню до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України №3723, оскільки ці посади не відносяться до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 вказаного Закону та актами Кабінету Міністрів України. Також зазначив, що стаж державної служби позивача складає по періодах з 02.08.1982 по 31.05.1990 (7 років 10 місяців) та з 13.04.2005 по 10.08.2010 (5 років 3 місяці 28 днів), всього - 13 років 1 місяць 28 днів, в той час, як для призначення пенсії необхідно мати 20 років. При цьому вказав, що відповідачем прийнято протокол відмови від 18.12.2019 №29. Позивач, не погодившись з правовою позицією відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, оскільки період роботи на керівних посадах Державної податкової служби з 01.06.1990 по 12.04.2005 зараховується до стажу державної служби. Вказав на наявність дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII. Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Водночас, відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виходячи з системного аналізу положень Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, із набранням чинності Законом № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом із цим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01.05.2016 посади державної служби. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески). Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Механізм обчислення стажу державної служби визначено у Порядку обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, що був чинний у період чинності Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. Відповідно до пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання. Статтею 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету. Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Таким чином, посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а, від 06.03.2019 у справі №826/6335/18. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки, та проаналізовано судом першої інстанції, стаж роботи позивача на посадах в різних податкових органах становить більше 20 років. Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, період роботи позивача у податкових органах на різних посадах зараховується до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», та вказує на наявність у нього станом на 01.05.2016 стажу роботи на посадах державної служби понад 20 років. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, тому протокол відмови від 18.12.2019 №29 є протиправним та підлягає скасуванню. Разом із тим, щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 11.12.2019, зарахувавши до стажу державної служби період роботи на керівних посадах Державної податкової служби з 01.06.1990 по 12.04.2005 колегія суддів зазначає наступне. З практики Європейського суду слідує, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. При цьому, у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Правову позицію, щодо вирішення питання призначення пенсії, висловлено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17. За таких обставин є вірним висновок суду першої інстанції щодо обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, а саме шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення їй дострокової пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновку суду. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст. 344 Податкового кодексу України та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 11.09.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна