Постанова 4803 № 201/3018/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6041/21 Справа № 201/3018/21 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інгострах, треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання протиправним і скасування записів про право власності, В С Т А Н О В И Л А: У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інгострах, треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання протиправним і скасування записів про право власності. У березні 2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м.Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам та будь-яким державним реєстраторам - державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно наступного нерухомого майна: квартири, загальною площею 669,9 кв.м, житловою площею 645,6 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1122290612101); паркувального місця №146, загальною площею 20,0 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1122291612101); паркувального місця №147, загальною площею 20,0 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1122292212101). Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 березня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. До набрання законної сили рішенням у цивільній справі №201/3018/21 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м.Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам та будь-яким державним реєстраторам - державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо переходу, припинення та скасування права власності відносно спірного нерухомого майна: квартири, загальною площею 669,9 кв.м, житловою площею 645,6 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1122290612101); паркувального місця №146, загальною площею 20,0 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1122291612101); паркувального місця №147, загальною площею 20,0 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1122292212101). В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд виходив з того, що з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами та змісту викладених обставин, заходи забезпечення позову, є достатніми та необхідними забезпечення реального виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Зазначав, що між сторонами існує спір щодо права власності на нерухоме майно, а імовірна подальша зміна його власника унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Позивачем до заяви додано докази з яких вбачається намір відповідача відчужити спірне майно. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «СК «Інгосстрах», треті особи - АТ КБ «Приватбанк», ПН ДМНО Верба В.М., про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання протиправним і скасування записів про право власності. У позові просила суд витребувати з чужого незаконного володіння та визнати права власності на нерухоме майно, а саме: квартири, яка розташована в АДРЕСА_1 , також двох паркувальних місць, що знаходяться в цьому ж будинку, а саме: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , за нею; визнати протиправними та скасувати записи №18111712 18111724 18111690 від 18 грудня 2016 року про право власності на вказане нерухоме майно. Колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про неефективність вжитих заходів, чи про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: