Постанова 4875 № 922/1642/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" вересня 2021 р. Справа № 922/1642/21 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В. за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В. розглянувши у відкритому у судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №2207Х) на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2021 (рішення ухвалено суддею Ємельяновою О.О. 29.06.2021 у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 29.06.2021) у справі №922/1642/21 за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування, м. Київ, до Харківської міської ради, м. Харків, про стягнення 172500,00 грн. ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі №922/1642/21 позов задоволено; стягнуто з Харківської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування суму у розмірі 172500,00 грн. відшкодування витрат та 2587,50 грн. судового збору. Харківська міська рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області 29.06.2021 у справі №922/1642/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування до Харківської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок падіння дерева на автомобіль, в порядку регресу відмовити повністю; стягнути з позивача витрати на сплату судового збору. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався, зокрема, на таке: - позивачем не доведена протиправна діяльність (бездіяльність) Харківської міської ради, причинний зв`язок між неправомірними діями і самою шкодою, що унеможливлює покладання на відповідача відшкодування майнової шкоди. Так, матеріали справи не містять документального підтвердження щодо зазначення конкретного місця пригоди; відсутній протокол огляду місця пригоди, схеми ДТП, показань свідків. Майнова шкода, як зазначає відповідач, завдана майну страхувальника, можливо була спричинена падінням іншого предмету, але таку шкоду було завдано не з вини відповідача. За твердженням відповідача, неможливо зробити остаточний висновок, яке саме дерево впало на автомобіль позивача, де воно знаходилось, де знаходився у той час автомобіль, або чи не було пошкодження автомобіля спричинено діями третіх осіб, та чи не було порушень правил дорожнього руху зі сторони позивача, при зупинці транспортного засобу, зокрема пунктом 15.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 забороняється стоянка автомобілів на тротуарах. За відсутності схеми розташування дерева відносно будинку по пров. Самокиша, 3, неможливо встановити коло підприємств, установ, організацій відповідальних за утримання елементів благоустрою; - зобов`язання ПАТ Страхова компанія Арсенал Страхування відшкодовувати позивачу спірну суму страхової виплати без врахування фізичного зносу автомобіля суперечить положенням ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним до регулювання спірних правовідносин; - наданий позивачем звіт від 15.09.2017, в якому встановлено розмір відновлюваного ремонту, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки надання висновку щодо розміру матеріальних збитків не передбачено вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»; - страховик в порушення умов договору не звертався до виконавчого комітету Харківської міської ради з повідомленням щодо проведення огляду транспортного засобу, що позбавило можливості відповідача надати свої доводи, міркування, заперечення або зауваження відносно характеру та об`єму пошкоджень автомобіля; - умовами договору передбачено, що у разі настання страхової події складати кошторис збитків необхідно на базі СТО на вибір страховика, тобто умови виплати страхового відшкодування повинні були здійснюватися лише на базі авторизованої СТО. Проте, позивачем до суду не надано жодного доказу, що ТОВ «Автоарт ЛТД», яке надавало рахунок на оплату є авторизованим виконавцем та володіло на це відповідними повноваженнями; - умовами договору передбачено, що випадки, які виникли внаслідок протиправних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування або осіб цих органів не є страховим випадком, та за таких обставин виплата коштів страхувальнику не повинна була здійснюватися. Таким чином, позивач за відсутності страхового випадку з власної ініціативи сплатив кошти, а тому не має правових підстав для звернення в порядку регресу до відповідача; - виплата страхового відшкодування здійснена ОСОБА_1 , який не є ані страхувальником, ані вигодонабувачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту від 15.05.2017. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі №922/1642/21; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 14.09.2021. 02.08.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення господарського суду в силі (вх.№8865). У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. 15.05.2017 між ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 333/17-Т/Х/01 (далі - договір), відповідно до пунктів 4, 5 якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаним у розділах 5, 6 цього договору, а саме: транспортним засобом - автомобілем марки "Toyota RAV4", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску. Вигодонабувачем визначено ОСОБА_2 . У розділі 10 договору визначено страхову суму у розмірі 750000,00 грн. Згідно з розділом 12 договору франшиза (безумовна, в % від страхової суми) при повній загибелі ТЗ внаслідок настання ризику Збитки внаслідок ДТП або ризику Збитки внаслідок інших подій складає 37500,00 грн. (що складає 5,00 % від страхової суми, вказаної у розділі 10 договору). Відповідно до п.16 договору строк його дії з 25.05.2017 по 24.05.2018, з урахуванням умов п.п. 23.1, 23.2 договору. Виплати страхового відшкодування здійснюються без урахування експлуатаційного зносу (п.17.3 договору). Пунктом 22.1 договору передбачено, що за умовами цього договору страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у пункті 22.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості. Згідно п. 22.2.3 договору до страхових ризиків відносяться, зокрема, «збитки внаслідок інших подій» викрадення окремих складових ТЗ чи додаткового обладнання (вказаного в розділі 6 договору), а також пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання (вказаного в розділі 6 договору) внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених Кримінальним кодексом України; пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання (вказаного в розділі 6 договору) внаслідок стихійного лиха (бурі, урагану, смерчу, повені, затоплення, паводку, зливи, граду, селю, землетрусу, зсуву, оповзню, осіданню ґрунту, обвалу, лавини, надзвичайних для даної місцевості морозів та великих снігопадів, дії підґрунтових вод, шторму, цунамі, удару блискавки та інших надзвичайних явищ природи, класифікованих згідно з Класифікатором надзвичайних ситуацій, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457), пожежі або вибуху, нападу тварин, падіння предметів на ТЗ (дерев, снігу, льоду, стовпів, рекламних щитів та ін.), попадання каміння або інших предметів, що відлетіли з-під коліс ТЗ, зовнішнього фізичного впливу інших випадкових, раптових, непередбачуваних подій (окрім вказаних в п.22.2.1, 22.2.2 договору), якщо такі події не є виключенням зі страхових випадків згідно з умовами цього договору (розділ 28 договору). Пунктом 24.3.10 договору передбачено, що страховик має право після виплати страхового відшкодування пред`являти право вимоги відшкодування збитків до осіб, що винні в настанні страхового випадку (право регресу). Відповідно до п. 26.1.5 договору для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту повідомлення страховика про страховий випадок надати страховику наступні речі та документи: у разі настання страхової події за ризиком «збитки внаслідок інших подій»: постанова МВС, довідка МВС, пожежної охорони, метеорологічної чи сейсмологічної служби, Торгівельно промислової палати встановленого зразка залежно від характеру та обставин страхової події. Розмір завданих збитків визначається страховиком за участю страхувальника на підставі: документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому об`єкта страхування (дефектної відомості, автотоварознавчої експертизи, акту огляду ТЗ), документа, складеного компетентними органами, про обставини, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об`єкта страхування чи його частин; документа, що містять розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза, тощо), наданих речей, що підтверджують факт та обставини страхового випадку (п. 26.2 договору). Виходячи з пунктів 27.1, 27.2 договору, страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком; страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку, надані всі документи та речі, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків. При повній загибелі ТЗ (п. 31.5 договору) страхове відшкодування сплачується в розмірі дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку але не більше страхової суми вказаної в розділі 10 цього договору (з урахуванням умов п. 27.22 договору) за вирахуванням вартості залишків ТЗ та встановленої згідно з розділом 12 договору франшизи. Вартість залишків ТЗ визначається шляхом вивчення попиту та пропозиції на ринку щодо таких залишків (зокрема, онлайн аукціон з продажу автомобілів (ТОВ Україно-Польське підприємство Автоонлайн-Україна) чи аналогічні аукціони, або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозицій на ринку). Порядок визначення вартості залишків ТЗ визначається страховиком. Сторони узгодили, що методи визначення вартості залишків ТЗ, зазначені у цьому пункті, визнаються без будь-яких заперечень (з кожної сторони) (п. 27.8 договору). Повна загибель ТЗ (знищення ТЗ) випадок, коли вартість відновлення пошкодженого ТЗ перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладення договору, або перевищує різницю між страховою сумою та вартістю залишків ТЗ (п. 31.5 договору). Виходячи з пункту 27.14 договору страхування, при визнанні страховиком події страховим випадком, страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів з дати складання страхового акту. До страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке страхувальник (або інша особа, що одержала страхове відшкодування) мають до особи, відповідальної за завдані збитки (п.27.20 договору страхування). Пунктом 28.2 договору передбачені випадки, що не є страховими, зокрема, якщо збитки виникли внаслідок протиправних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування або осіб цих органів, в тому числі тих, що сталися внаслідок видання вищевказаними органами та посадовими особами документів, які не відповідають вимогам законодавства. При цьому, факт протиправних дій (бездіяльності) відповідних органів чи невідповідність документів законодавству встановлюється судом або в іншому передбаченому законодавством порядку. Відповідно до п. 29.10 договору внесення змін та доповнень до нього можливе лише за взаємною письмовою згодою страховика та страхувальника, та оформлюється шляхом укладання додаткової угоди до договору. 16.05.2017 між ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник, вигодонабувач) укладено додаткову угоду №1 до договору страхування наземного транспорту №333/17-Т/Х/01 від 15.05.2017, в якому сторони: у п. 3 договору визначили вигодонабувачем ОСОБА_1 ; у п. 6 договору визначили власника ТЗ Восканяна В.В. За твердженням позивача, 15.09.2017 настав страховий випадок, а саме: застрахований транспортний засіб "Toyota RAV4", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було пошкоджено внаслідок падіння дерева за адресою: м. Харків, пров. Самокиша,

3. Позивач, з посиланням на приписи підпункту 7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" звернувся з претензією від 09.07.2019 до Виконавчого комітету Харківської міської ради, в якій зазначав, що до відання саме виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, проте Харківська міська рада не визначила балансоутримувача зелених насаджень, що розташовані у м. Харків по пров. Самокиша, 3, що на думку позивача, свідчить про наявність підстав для стягнення майнової шкоди з неї в розмірі фактично завданих збитків (172500,00 грн.), як власника земельної ділянки, на якій росло дерево. 09.08.2019 року надійшла відповідь від юридичного департаменту Виконавчого комітету Харківської міської, в якій зазначається, що ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» не надано доказів наявності протиправної поведінки Харківської міської ради, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і завданою шкодою та наявність вини Харківської міської ради в заподіянні шкоди майну. За твердженням Виконавчого комітету Харківської міської ради визначити балансоутримувача місця настання події не вбачається за можливе. При цьому, висновок ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» про те, що ділянка на якій росло дерево знаходиться на території, що є комунальною власністю, а тому міська рада, як орган місцевого самоврядування має відшкодовувати нанесену майнову шкоду є передчасним. У квітні 2021 ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, в якому просило стягнути з відповідача 172500,00 грн, як відшкодування витрат, заподіяних позивачеві; витрати зі сплати судового збору позивач також просив покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок настання страхової події позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 15.05.2017 № 333/17-Т/Х/01 виплатив страхове відшкодування страхувальнику, а тому відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, в розмірі фактично завданих збитків. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване доведеністю складових елементів правопорушення, а саме: факту заподіяння шкоди діями (бездіяльністю) відповідача, вини відповідача у неналежному утриманні об`єктів благоустрою, безпосереднього причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та спричиненою позивачу шкодою у зв`язку з падінням дерева, що призвело до пошкодження застрахованого транспортного засобу. Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до норм статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдачава шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявності вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин. Тобто законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим, позивач має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Факт падіння дерева на автомобіль "Toyota RAV4", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та завдання у зв`язку з цим транспортному засобу пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджується наданими позивачем висновком ДОП СДОП ПП Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області від 16.09.2017 по матеріалам ЄО № 33442 від 15.09.2017; заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу; звіт №484/17 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 15.09.2017; актом огляду ТЗ від 20.09.2017; ремонтною калькуляцію №484/17 від 29.09.2017; листом Шевченківського відділу поліції ГУ національної поліції в Харківській області від 23.11.2017 на адресу ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування»; заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 10.10.2017; розрахунком страхового відшкодування від 10.10.2017. Зокрема, згідно висновку від 16.09.2017 ДОП СДОП ПП Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області по матеріалам ЄО № 33442 від 15.09.2017 було встановлено, що по пров. Самокиша, б.3 в м. Харкові 15.09.2017 при падінні дерева було пошкоджено автомобіль "Toyota RAV4", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджено оглядом місця події СОГ. На підтвердження розміру збитків при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку позивачем додано звіт від 02.10.2017 № 487/17, складений ФОП Тіхоніним А.В. (оцінювач Сорокін К.Є.), відповідно до якого вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням ТЗ "Toyota RAV4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату оцінки, становить 260247, 24 грн (включаючи ПДВ на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали фарбування). Відповідно до рахунку ТОВ «Автоарт ЛТД» №3675 від 22.09.2017, вартість матеріального збитку завданого власнику ТЗ "Toyota RAV4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження склала 259421,83 грн. Враховуючи, що страхова сума складала 750000,00 грн, розмір придатних залишків - 540000,00 грн, а розмір франшизи - 37500,00 грн, тому ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" було виплачено страхове відшкодування у розмірі 172500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.10.2017 № 906934. На запит позивача від 02.04.2018 щодо надання інформації про підприємство, яке станом на 15.09.2017 було відповідальним за видалення зелених насаджень, розташованих в м. Харкові на пров. Самокиша, 3, Харківська міської рада 25.04.2018 повідомила, що по інформації Департаменту комунального господарства Харківської міської ради територія по пров. Самокиша, 3 у м. Харкові, на якій 15.09.2017 сталося пошкодження автомобіля Toyota RAV-4, державний номер НОМЕР_1 на балансі підприємства СКП «Харківзеленбуд» не значиться та не обслуговується. Житловий будинок №3 по пров. Самокиша належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова. КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинками, спорудами та групами споруд згідно з відповідним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради. КП «Жилкомсервіс» здійснює утримання та експлуатацію будинків, споруд та об`єктів благоустрою, що знаходяться на балансі. Зелені насадження за адресою: пров. Самокиша, 3 на балансі підприємства, які підпорядковані Департаменту житлового господарства, не перебувають. Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. За приписами ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання; зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту. Згідно ст. 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень. Частиною 1 статі 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою. Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо. Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни (ст. 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів зелені насадження уздовж вулиць, на прибудинкових територіях є елементами благоустрою. Згідно з ч. 7 ст. 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади. Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 (далі Правила) передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою. Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі. Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень. Підпунктом 7 пункту а частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної особі майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля житлового будинку. Оскільки Харківська міська рада не визначила балансоутримувача, який би відповідав за утримання та збереження зелених насаджень за адресою: пров. Самокиша, 3 у м. Харкові, саме відповідач повинен був забезпечувати контроль за станом зелених насаджень на прибудинковій території. За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки дерево, яке впало на транспортний засіб, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста Харкова, відсутні дані про те, що дане дерево відповідно до вимог ч. 5 ст. 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування, саме відповідач несе відповідальність за відшкодування заподіяної особі майнової шкоди внаслідок падіння дерева. Відповідач не заперечує тієї обставини, що саме Харківська міська рада має нести відповідальність у разі пошкодження майна внаслідок падіння дерева, яке було розташовано на землі комунальної власності. Проте зазначає, що оскільки позивачем не надано схеми розташування дерева відносно будинку по пров. Самокиша, 3, а з наданих до суду фотознімків вбачається розташування декількох будинків, зокрема будинку по вул. Культури, 11, за таких підстав неможливо встановити коло підприємств, установ, організацій, відповідальних за утримання елементів благоустрою. Проте, такі доводи відповідача не можна визнати обґрунтованими з огляду на те, що обставини знаходження дерева біля будинку за адресою: пров. Самокиша, 3 встановлено, зокрема, як висновком від 16.09.2017 ДОП СДОП ПП Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області по матеріалам ЄО №33442 від 15.09.2017, так і Департаментом комунального господарства Харківської міської ради, про що зазначено у листі Харківської міської ради від 25.04.2018. При цьому, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідне дерево, яке впало на автомобіль "Toyota RAV4", державний номерний знак НОМЕР_1 , було передано на баланс будь-якій іншій особі. Твердження відповідача про те, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів ані факту падіння дерева, ані факту заподіяння шкоди саме відповідачем, ані розміру такої шкоди, ані факту наявності причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням шкоди та бездіяльністю відповідача спростовуються матеріалами справи. Так, факт падіння дерева, зокрема, підтверджено заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 15.09.2017 року та висновком Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області від 16.09.2017 року. Факт заподіяння шкоди підтверджено, окрім висновку Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області від 16.09.2020, також звітом №487/17 від 02.10.2017 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу. Крім того, даним звітом підтверджено розмір спричиненої шкоди. Бездіяльність відповідача вбачається у нездійсненні належного контролю за станом зелених насаджень на прибудинковій території будинку. Відповідно причинно-наслідковий зв`язок полягає у тому, що внаслідок саме вищевказаної бездіяльності відповідача і було пошкоджено автомобіль. Посилання відповідача на те, що наданий позивачем звіт від 02.10.2017 (дата оцінки 15.09.2017), в якому встановлено вартість відновлюваного ремонту не може бути належним та допустимим доказом, є необґрунтованими, оскільки, складення суб`єктом оціночної діяльності звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, не суперечить Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Посилання відповідача на порушення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо зобов`язання страховика відшкодовувати позивачу спірну суму страхової виплати з урахуванням врахування фізичного зносу, також є безпідставними з огляду на, що умовами договору передбачена виплата страхового відшкодування без урахування експлуатаційного зносу. Щодо посилань відповідача на порушення п. 24.3.2 договору, колегія суддів зазначає, що даний пункт договору передбачає право, а не обов`язок страховика повідомити особу винну у скоєнні збитків про дату, місце та час проведення огляду. Твердження відповідача, що позивачем не доведено, що підприємство, яке виконало ремонт автомобіля, є авторизованим виконавцем, також є необґрунтованим, оскільки одним із видів діяльності ТОВ Автоарт ЛТД (код ЄДРПОУ 41030843) є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Відповідач стверджує, що відповідно до п. 28.2.16 договору випадки, які виникли внаслідок протиправних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування або осіб цих органів не є страховим випадком, та за таких обставин виплата коштів страхувальнику не повинна була здійснюватися. Отже позивач за відсутності страхового випадку з власної ініціативи сплатив кошти. Проте, колегія суддів зазначає, що в даних правовідносинах Харківська міська рада виступає як власник земельної ділянки, який мав утримувати її у належному стані, у тому числі утримувати зелені насадження, а не як орган місцевого самоврядування. Посилання на те, що виплата коштів страхового відшкодування здійснена ОСОБА_1 , який не є ані страхувальником, ані вигодонабувачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту від 15.05.2017, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що 16.05.2017 додатковою угодою №1 до договору страхування наземного транспорту №333/17-Т/Х/01 від 15.05.2017 визначено власником ТЗ та вигодонабувачем ОСОБА_1 . Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на висновок Вищого господарського суду України суду у справі № 910/30090/15 від 10.05.2017 року, а саме щодо відшкодування шкоди, спричиненої автомобілю, який знаходився поза місцем, спеціально обладнаним для стоянки, оскільки будь-яких доказів порушення Правил дорожнього руху під час вказаної події матеріали справи не містять, та даних щодо того, що стоянка автотранспорту біля будинку по пров. Самокиша, 3 була заборонена, відповідачем також не надано. При цьому, самостійне встановлення обставин щодо порушення фізичними особами Правил дорожнього руху, у тому числі пункту 26.2 ПДР, виходить за межі компетенції господарських судів. Отже, відповідачем не доведено відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявності вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин, а тому враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі №922/1642/21 - без змін. Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі №922/1642/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 16.09.2021. Головуючий суддя О.О. Крестьянінов Суддя В.О. Фоміна Суддя О.В. Шевель