Постанова 4824 № 760/26332/18

Справа № 760/26332/18 Головуючий 1 інстанція- Усатова І.А. Провадження № 22-ц/824/3223/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 30 березня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 11 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району м.Києва про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,- в с т а н о в и в: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом,який мотивував тим, що вранці 14 червня 2018 року він залишив належний йому автомобіль марки «FordFusion» р.н. НОМЕР_1 біля будинку № 27 по бульвару Вацлава Гавела в м.Києві, в якому він проживає. Увечері цього ж дня близько 22-30 год. він виявив, що на автомобіль впало дерево і спричинило наступні пошкодження: відбиті дзеркала, деформований капот автомобіля, розбите переднє скло, зім`ято кузов. Він викликав працівників поліції, які оглянули місце пригоди, після чого прибули співробітники Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району м.Києва та прибрали дерево, що впало. Вказував, що 10 липня 2018 року він звернувся до відповідача із заявою з проханням відремонтувати належний йому автомобіль, на що 06 серпня 2018 року отримав від відповідача лист № 064/234-1145 від 27 липня 2018 року, в якому повідомлялось, що останнє обстеження зелених насаджень по бульвару Вацлава Гавела біля будинку 27 проведено у травні 2018 року і аварійних дерев виявлено не було. Посилався, що відповідальним за належне утримання зелених насаджень, в тому числі їх знесення у випадку необхідності, є відповідач, який і має відшкодувати йому завдану матеріальну шкоду. Відповідно до рахунку-фактури № КМдС 0014153 від 05 липня 2018 року внаслідок падіння дерева на автомобіль марки «FordFusion» р.н. НОМЕР_1 спричинена шкода в розмірі 80969,39 грн. Окрім того, внаслідок цієї події йому спричинені тяжкі моральні страждання: він втратив спокій, часто болить голова, страждає безсонням, він втратив можливість використовувати автомобіль для особистих потреб і почуває себе дискомфортно. Завдану моральну шкоду оцінив у розмірі 20000 грн. У зв`язку з наведеним просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 80969,39 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн., а також судовий збір. Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 11 листопада 2019 року у - 2 - задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задоволити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність і необгрунтованість, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована неврахуванням судом норм Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та положень Статуту відповідача, згідно яких відповідальним за належне утримання зелених насаджень є саме відповідач, який і має відшкодувати йому завдані збитки внаслідок падіння дерева. Відповідач Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району м.Києва копію ухвали про відкриття апеляційного провадження із копією скарги отримав, однак відзиву на апеляційну скаргу не подав. Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 100969,39 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право керувати та є володільцем легкового автомобіля «Ford Fusion» р.н. НОМЕР_2 року випуску. Власником вказаного автомобіля є ОСОБА_2 14 червня 2018 року у вечірній час на вказаний автомобіль «Ford Fusion», який був припаркований на узбіччі проїзної частини неподалік будинку № 27 по бульвару Вацлава Гавела в м.Києвівпало дерево, яке спричинило наступні пошкодження: відбиті дзеркала, деформований капот автомобіля, розбите переднє скло, зім`ято кузов. Позивачем на місце пригоди було викликано правників поліції, які склали - 3 - відповідний протокол, а також викликано працівників відповідача, які прибрали дерево. Згідно рахунку ТОВ «Віді-Край Моторз» № КМдС-0014153 від 05 липня 2018 року, виданого платнику ОСОБА_2 , вартість ремонту пошкодженого автомобіля «Ford Fusion» визначена у сумі 80969,39 грн. 10 липня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про забезпечення ремонту пошкодженого автомобіля. На вищевказану заяву відповідачем 27.07.2018 було надано відповідь №064/234-1145, в якій повідомлено позивача, що відповідно до Статуту їхнього підприємства предметом діяльності є утримання в належному зелених насаджень вздовж бульварів, вулиць та інших зелених насаджень загального користування, догляду за зеленими насадженнями. Вся діяльність підприємства спрямована на обслуговування зелених насаджень та контроль за їх аварійністю. Останнє обстеження зелених насаджень за адресою: бульвар Вацлава Гавела, біля будинку 27 , було проведено у травні 2018 року. Під час обстеження зелених насаджень аварійних дерев виявлено не було. З огляду на вищенаведене, підприємством було вжито усіх заходів щодо утримання зелених насаджень у належному стані були не пошкоджені і не аварійні. Імовірне падіння дерева є природне явище. Також повідомлено позивача, що з ПАТ «Європейський страховий альянс» було укладено договір страхування цивільної відповідальності юридичних осіб перед третіми особами №1055148 від 04.07.2017, предметом договору є відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб, в результаті настання певних подій, зазначених у договорі. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району м.Києва не є належним відповідачем у справі. При цьому суд виходив з того, щообов`язок з відшкодування шкоди має бути покладено на балансоутримувача зелених насаджень у дворі біля будинку № 27 по бульвару Вацлава Гавела в м.Києві , визначеного органом місцевого самоврядування. Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками, які не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Спірні правовідносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, в тому числі утримання зелених насаджень, регулюються Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10 квітня 2006 року,Правилами благоустрою міста, затвердженими органами державної влади чи місцевого самоврядування, та іншими нормативно-правовими актами. Так,поняття благоустрою населених пунктів визначене у ч.1 ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також інших заходів, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. До об`єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, в тому числі вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, а також прибудинкові території (п.п.1, 2 ч.1 ст.13 Закону). Елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях (п.2 ч.1 ст.21 Закону). - 4 - За приписами ч.1 ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України. Аналогічні положення містить п.5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10 квітня 2006 року, згідно якого відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі. Такі ж положення містить п.п.9.2.1 п.9.2 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року, згідно якого відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними в межах м.Києва на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів. Отже, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органом державної влади чи органом місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень і на яке закон покладає відповідальність за завдану неналежним утриманням таких насаджень шкоду. Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17 грудня 2001 року затверджено статут Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом`янського району м.Києва, відповідно до п.4.1.1 якого на підприємство покладено обов`язок з утримання в належному стані парків скверів, зелених насаджень уздовж бульварів, вулиць та інших зелених насаджень загального корристуавння, здійснення всього комплексу робіт по озелененню, догляду за зеленими насадженнями та їх охороні і захисту на закріпленій за підприємством території. Згідно п.4.1.2 статуту на комунальне підприємство покладено контроль за станом утримання і відтворення зелених насаджень на усій території району незалежно від їх відомчої належності та форм власності. Тобто, дане комунальне підприємство визначене органом державної влади у якості балансоутримувача зелених насаджень на закріпленій за підприємством території району. Оскільки, подія відбулась на бульварі Вацлава Гавела, який територіально знаходиться у Солом`янському районі м.Києва, то балансоутримувачем, який відповідає за утримання зелених насаджень на цій території і за завдану їх неналежним утриманням - 5 - шкоду, є Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом`янського району м.Києва, що у свою чергу спростовує висновки суду щодо неналежності відповідача. Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2019 року у справі № 757/44801/15-ц, де Касаційний цивільний суд, залишаючи без змін судові рішення про стягнення шкоди, завданої внаслідок падіння частини дерева на припаркований поблизу будинку у Печерському районі м.Києва автомобіль, зазначив, що балансоутримувачем, який відповідає за утримання та збереження зелених насаджень на цій території, є Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району м.Києва відповідно до положень Статуту, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17 грудня 2001 року. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 203/5198/15-ц недоречні, оскільки наведена постанова прийнята Верховним Судому справі з іншими фактичними обставинами. Зокрема, відповідачі по справі № 203/5198/15-цКП «Міськзеленбуд» та Дніпропетровська міська рада заперечували проти позову про відшкодування шкоди внаслідок падіння на автомобіль гілки з дерева, що росло на прибудинковій території, посилаючись на те, що вони не є балансоутримувачами об`єкта благоустрою і не є неналежними відповідачами, оскільки догляд за прибудинковою територією і об`єктами благоустрою на ній, зокрема деревами, здійснюється балансоутримувачем будинку. Скасовуючи судові рішення у справі та направляючи її на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав про передчасність висновків суду про те, що міська рада є належним відповідачем, оскільки подія сталася на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку і судами не було встановлено хто є балансоутримувачем зелених насаджень та винною особою у завданні шкоди майну позивача. В даній справі інші обставини. По-перше, відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначав, що балансоутримувачем зелених насаджень по бульвару Вацлава Гавелає інша особа, а він є неналежним відповідачем. Заперечення відповідача стосувалися інших обставин, зокрема того, що ним належно виконувалися обов`язки по обстеженню та утриманню зелених насаджень (акти додані), а подія сталася внаслідок надзвичайних погодних умов (проходження через Київ атмосферного фронту, який зумовив грози, зливи та штормовий вітер), а також власного недбальства позивача, який припаркував автомобіль у неналежному місці. Вказував, що відповідач застрахував свою відповідальність перед третіми особами у ПАТ «Європейський страховий альянс». По-друге, за змістом ч.2 ст.1166 ЦК України у правовідносинах по відшкодуванню шкоди (деліктні зобов`язання) діє презумпція вини заподіювача шкоди. Обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, проте відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач. Відповідач не надав до суду першої інстанції доказів що відповідальною за шкоду є інша особа, а не він не є балансоутримувачем. По-третє, із матеріалів справи, зокрема із доданих позивачем фотознімків, вбачається, що його автомобіль був припаркований на узбіччі проїзду загального користування, а докази про те, що подія сталася на прибудинковій території багатоквартирного будинку № 27 жодна із сторін не подавала і такі докази у справі відсутні, що свідчить про помилковість застосування судом правової позиції у справі Верховного Суду у справі № 203/5198/15-ц. В той же час колегія суддів вважає, що неправильність висновків суду щодо підстав - 6 - відмови у позові у зв`язку із неналежністю відповідача не призвела до неправильного вирішення спору. Позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволенння з огляду на його необгрунтованість. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що за загальним правилом шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Водночас ст.617 ЦК України передбачає, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, закон визначає непереборну силу як надзвичайну або невідворотну зовнішню подію (обставину), що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути чи уникнути її дії за звичайних обставин при всій обачливості, і ця подія завдала збитків. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що увечері 14 червня 2018 року мали місце надзвичайні погодні умови, оскільки через територію м.Києва та Київської області проходив потужний атмосферний фронт, який зумовив грози, сильні дощі та штормовий вітер, про що надав відповідні докази - довідку Укргідрометеоцентру (а.с.44). Так за оперативними даними метеорологічної станції Київ (проспект Науки 37) із 20 до 22 години був штормовий вітер швидкістю 16 м/с, сильний дощ та гроза, а за даними авіаційної станції Київ (аеропорт Жуляни) швидкість штормового вітру становила 20 м/с. Це ж підтверджується поясненнями позивача, даними ним працівнику міліції, де він вказав, що дерево впало на автомобіль під час буревію (а.с.10). Згідно нормативних документів Українського гідрометеорологічного центру, зокрема Настанови по службі прогнозів і попереджень про небезпечні та стихійні явища погоди, затвердженої наказом Держгідромету України № 90 від 31 жовтня 2003 року (чинна на час виникнення спірних правовідносин), гроза (будь-яка), сильна злива, вітер швидкістю 15-24 м/с є небезпечними гідрометеорологічними явищами. За приписами наведеної Настанови небезпечними гідрометеорологічними явищами є явища погоди, які при досягненні певних значень (чи у випадку їхньої появи) можуть порушити виробничу діяльність деяких галузей національної економіки. Із доданих позивачем фотознімків видно, що дерево, яке впало, не було сухостійним, а було живим із густим зеленим листям (а.с.22). - 7 - За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що падіння дерева на автомобіль позивача і його пошкодження сталося внаслідок непереборної сили, а саме небезпечних гiдрометеорологiчних явищ у вигляді грози, зливи та сильного вітру, що у свою чергу згідно ст.617 ЦК України звільняє відповідача від відповідальності. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У відповідності до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на наведене мотивувальна частина рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 11 листопада 2019 року підлягає зміні в частині визначення правових підстав відмови у задоволенні позову, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 11 листопада 2019 року змінити в мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови, в іншій частині це рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: