Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3417/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3417/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Семененка Я.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2021р. у справі №280/3417/21 за позовом: ОСОБА_1 до: про:

1. Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради

2. Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико- соціальної експертизи» Запорізької обласної ради

3. Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: 27.04.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (далі - КУ «Обласний центр МСЕ»), Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико- соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (далі Обласна МСЕК №3), Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (далі ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії / а.с. 1-4/. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2021р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №280/3417/21 та справа призначена до судового розгляду /а.с. 28-29/. Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що з 20.05.2015 р. він брав участь в антитерористичній операції (далі АТО) , забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції та він є учасником бойових дій, що підтверджується отриманим ним 23.11.2015 р. відповідним посвідченням НОМЕР_1 , під час проходження служби у період з 18.08.2015р. по 21.08.2015 р. він перебував на стаціонарному лікуванні та 28.08.2015р. його прооперовано, а 07.12.2015р. його направили на медичний огляд військово-лікарської комісії ГУМВС України в Запорізькій області з метою визначення придатності та подальшого проходження військової служби. 22.12.2015 р. було складено о акт про нещасний випадок невиробничого характеру та акт №29 від 22.12.2015р. форми Н-5 в яких зазначено, що причини нещасного випадку, який з ним стався під час проходження служби в зоні АТО невизначені через відсутність підтверджуючих матеріалів щодо отримання травми в зоні проведення АТО, виданих компетентними органами, тому комісією зроблено висновок про те, що цей нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. 21.06.2016р. його було виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення за станом здоров`я. Обласною МСЕК №3 на підставі акту огляду МСЕК №19 від 25.01.2016р. йому була встановлена III група інвалідності на строк до 01.02.2017р. з причини: травма, отримана внаслідок нещасного випадку, так, пов`язана з проходженням військової служби, та встановлено 40% втрати професійної працездатності одноразово, така ж сама група інвалідності з тієї ж самої причини встановлювалась йому щорічно до 01.03.2021р. У подальшому Обласною МСЕК №3 на підставі акту огляду МСЕК №1 від 19.01.2021р. за результатами повторного огляду група інвалідності йому не була встановлено, він не погодився із цим рішенням та оскаржив його та з метою розгляду його скарги її разом із його медико-експертною справою було направлено до ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України», якою за результатами заочного розгляду його скарги, через карантин, зроблено висновок про те, що функціональні порушення з боку опорно-рухового апарату внаслідок отриманої ОСОБА_1 травми, пов`язаної з проходженням військової служби на момент розгляду медсправи не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності, та залишено без змін рішення Обласної МСЕК залишено без змін, та рекомендовано при змінах в стані здоров`я та наданні нових медичних документів запропоновано МСЕК повернутися до питання, порушеного хворим. Позивач не погоджуючись з висновком щодо відмови у встановленні інвалідності, та вважає що такі рішення відповідачів є необґрунтованими та протиправними у зв`язку з тим, що за період часу з січня 2018 р. по грудень 2020 р. він неодноразово, через погіршення стану здоров`я, перебував на стаціонарному лікуванні, але після отриманого лікування у нього стадія клінічної ремісії не була досягнута, або взагалі його стан здоров`я не змінювався, але незважаючи на це під час огляду МСЕК №3 - 19.01.2021 р., йому видана довідка про невизнання інвалідом. Тому позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Обласної МСЕК №3 у формі довідки від 19.01.2021р. про невизнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом на підставі огляду від 19.01.2021 р.; - зобов`язати Обласну МСЕК №3 встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, інвалідність, на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (II групу інвалідності безстроково) відповідно до положень ч.13 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318 від 13.03.2018р.) ; - зобов`язати Обласну МСЕК №3 встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , II групу інвалідності безстроково з дня його огляду та встановлення йому інвалідності Обласною МСЕК тобто з 19.01.2021р. відповідно до положень ч.13 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318 від 13.03.2018р.) . Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2021р. у справі №280/3417/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено /а.с.56-59/. Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 24.06.2021р. у цій справі , подав апеляційну скаргу /а.с. 66-69/. Адміністративна справа №280/3417/21, разом з матеріалами вищезазначеної апеляційної скарги, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 10.08.2021р. / а.с. 65/. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021р. у справі №280/3417/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2021р. у справі №280/3417/21 / а.с. 71/ і апеляційний розгляд цієї справи в порядку письмового провадження призначено на 07.09.2021р. /а.с. 72/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством строк та спосіб було повідомлено учасників справи /а.с. 73-77,85/. Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 66-69/ на те, що він не погоджується з рішенням суду першої інстанції від 24.06.2021р., оскільки судом під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, тому вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд рішення суду від 24.06.2021р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач - КУ «Обласний центр МСЕ», у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 78-81/ заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду цієї справи встановлено усі обставини справи, які мали значення для її вирішення та прийнято у справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, тому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі залишити без змін. Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач у справі, проходив військову службу, з 20.05.2015р. по 11.06.2015р. брав участь у антитерористичній операції забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою №2524 від 13.07.2015р. та посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 23.11.2015р./а.с.5, 16-зворотня сторона, 7 /. Під час проходження служби у період з 18.08.2015р. по 21.08.2015 р. позивач у справі перебував на стаціонарному лікуванні та 28.08.2015р. його було прооперовано, а 07.12.2015р. його направили на медичний огляд військово-лікарської комісії ГУМВС України в Запорізькій області з метою визначення придатності та подальшого проходження військової служби / а.с. 18/ 22.12.2015 р. було складено о акт про нещасний випадок невиробничого характеру та акт №29 від 22.12.2015р. форми Н-5 в яких зазначено, що причини нещасного випадку, який стався з позивачем у справі під час проходження служби в зоні АТО невизначені через з відсутністю підтверджуючих матеріалів щодо отримання травми в зоні проведення АТО, виданих компетентними органами, тому комісією зроблено висновок про те, що цей нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків / а.с. 18 зворотна сторона-19/. 21.06.2016р. позивача було виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення за станом здоров`я / а.с. 16/. Обласною МСЕК №3 на підставі акту огляду МСЕК №19 від 25.01.2016р. ОСОБА_1 була встановлена III група інвалідності на строк до 01.02.2017р. з причини: травма, отримана внаслідок нещасного випадку, так, пов`язана з проходженням військової служби, та встановлено 40% втрати професійної працездатності одноразово / а.с. 7 зворотна сторона 9/, так ж сама група інвалідності з тієї ж самої причини встановлювалась позивачу щорічно до 01.03.2021р, але Обласною МСЕК №3, на підставі акту огляду МСЕК №12 від 19.01.2021р., за результатами повторного огляду ОСОБА_1 , група інвалідності не була встановлена. Позивачем, зазначене рішення відповідача, було оскаржено до ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» на засіданні якої, в порядку оскарження, заочно (карантин) «розглянуто медико-експертну справу громадянина ОСОБА_1 з питання відновлення групи інвалідності і при вивченні медичних документів комісія дійшла висновку, що функціональні порушення з боку опорно-рухового апарату внаслідок отриманої травми, пов`язаної з проходженням військової служби на момент розгляду медсправи не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності. Рішення обласної МСЕК залишено без змін, згідно до постанов КМУ від 03.12.2009р. №1317, від 25.12.2013р. №975, наказу МОЗ України №561 від 05.09.2011р. При змінах в стані здоров`я та наданні нових медичних документів запропоновано МСЕК повернутися до питання, порушеного хворим», про що було зазначено у листі вих.№56-13/8-60 від 03.02.2021р. /а.с.26 зворотна сторона/. І саме рішення Обласної МСЕК №3 від 19.01.2021р. про невизнання позивача інвалідом обумовило звернення позивача до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права. Спірні відносини, що виникли між сторонами у справі врегульовано положеннями Конституції України та нормами Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Уккраїні» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Положенням про медико-соціальну експертизу, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 (далі- Положення №1317), Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011р. №561 (далі - Інструкція №561). Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що медико - соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи Інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи. Відповідно до ст.3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико -соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я . Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю. Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 2 ч.1 ст. 3 вищезазначеного Закону, дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, врегульовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Положенням №1317 визначається порядок огляду інвалідів з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Інструкцією №561 передбачено, що при огляді у МСЕК проводиться вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем Організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії і рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії. Як вбачається з адміністративного позову позивача та його апеляційної скарги, позивач оскаржує висновок Обласної МСЕК №3 про не встановлення йому інвалідності із за неналежної оцінки відповідачем наданих ним медичних документів та стану його здоров`я, але обставини щодо перевірки стану здоров`я певної особи та відповідності стану здоров`я певної особи наданим медичним документам, у яких зафіксований стан здоров`я цієї ж самої особи, не можуть бути предметом дослідження у адміністративній справі, оскільки суди не є спеціалізованими установами у медичній сфері, а з огляду на положення Конституції України на норми чинного процесуального законодавства КАС України, суди можуть тільки дослідити законність такого висновку лише з процедури його прийняття. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи та застосовуючи висновки Верховного Суду, які висловлені ним у постановах від 17.03.2020р. у справі №240/7133/19, та від 20.11.2020р. у справі №200/14695/19-а, правильно застосувавши норми матеріального права і прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у задоволенні позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення Обласної МСЕК №3 та про зобов`язання Обласної МСЕК №3 встановити інвалідність вище визначених законодавством критеріїв встановлення інвалідності другої групи, оскільки під час розгляду цієї справи не було встановлено наявності доказів про порушення відповідачем процедури прийняття рішення про не встановлення інвалідності позивачу. Приймаючи до уваги вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, та ухвалено законне рішення і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення , тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 24.06.2021р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди заявника апеляційної скарги з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і не можуть бути підставою для скасування рішення суду. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2021р. у справі №280/3417/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України. Постанову виготовлено та підписано 07.09.2021р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя І.В. Юрко суддя Я.В. Семененко