Постанова 4857 № 260/2845/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2845/22 пров. № А/857/1761/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства оборони України, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (суддя Луцович М.М., час ухвалення 12:21 год., місце ухвалення м.Ужгород, дата складання повного тексту 29.12.2022), в адміністративній справі №260/2845/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив: У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Міністерства оборони України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати пункт 20 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.09.2021 року №138; 2) зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 20 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.09.2021 року №138. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що як встановив суд першої інстанції, позивачу 27.05.2015 під час огляду органами МСЕК встановлено 5% втрати працездатності, внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, а 30.06.2021р. III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, тобто більше ніж через два роки після встановлення первинної втрати працездатності. Звертає увагу скаржник, що на час первинного встановлення ступеня працездатності позивачеві правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла. На думку апелянта, право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду. Передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються, починаючи з 01 січня 2014 року, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після). Вважає апелянт, що висновок суду першої інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та прийнятий з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвалене ним рішення є незаконним і підлягає скасуванню. Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру апелянт просить врахувати, що така вимога є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Також вважає скаржник безпідставною та необґрунтованою вимогу щодо виплати безпосередньо Міністерством оборони України одноразової грошової допомоги, оскільки Міністерство оборони України тільки приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а в подальшому у разі прийняття позитивного рішення, кошти перераховує уповноваженому органу, який приймав документи від заявника і видає наказ про виплату даної допомоги. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 14.12.2022 та ухвалити нове рішення, яким в адміністративному позові відмовити повністю. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції (АТО), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та 17.02.2015 під час виконання службових обов`язків в ході антитерористичної операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей під час виконання бойового завдання позивач отримав травму, перелом ребра (а.с. 14). 30 квітня 2015 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій (а.с. 25). Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2015 №425, було проведено медичний огляд позивача ВЛК та встановлено: консолідований перелом восьмого ребра справа, після травми (17.02.2015), травма, так, пов`язана із виконанням обов`язків військової служби (а.с. 15). 27.05.2015 під час огляду органами МСЕК позивачу встановлено 5% втрати працездатності, внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується копією довідки МСЕК серії 10 ААА №018696 від 27.05.2015 (а.с. 16). В подальшому, відповідно до свідоцтва про хворобу №192 від 11.09.2020 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 встановлено, що Гіпертонічна хвороба серця, Гіпертензивне серце. Порушення ритму по типу стійкої частої шлуночкової екстрасислолії, без серцевої недостатності. Обмежений міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного, поперекового відділу хребта. Фіксований скаліоз першого ступення. Деформуючий спондильоз шийного, грудного, поперекового відділу хребта - захворювання, ТАК, пов`язанне з проходженням військової служби (а.с. 17-18). Зокрема, МСЕК під час визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, встановлено позивачеві ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 50%, що підтверджується копією довідки МСЕК серії АГ №0019542 від 30.06.2021 (а.с. 19-20). Органом МСЕК зазначено, що під час первинного огляду 30.06.2021 року позивачеві встановлено III групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Після встановлення ІІІ групи інвалідності позивач звернувся із заявою та необхідним переліком документів через Закарпатський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки до Міністерства оборони України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги на підставі ст.16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Однак, пунктом 20 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 вересня 2021 року за №138 позивачеві відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав встановлення групи інвалідності понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності (а.с. 22). Позивачем було подано запит до МСЕК щодо надання роз`яснення (висновку) чи пов`язана його травма, що мала місце 17.02.2015 та встановлена група інвалідності 30.05.2021, на який МСЕК у роз`ясненні за №р/08-01/31 від 09.02.2022р. зазначила, що встановлені 5% втрати професійної працездатності встановлені у 2015р. внаслідок «травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби», не пов`язані з встановленням у 2021 році третьої групи інвалідності внаслідок «захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» (а.с. 23). Позивачем було повторно подано заяву та перелік документів через Закарпатський ТЦК та СП до Міністерства оборони України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги на підставі ст.16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Листом від 19.05.2022 №2596/9 Закарпатський ТЦК та СП повідомив позивача, що його документи вже розглядалися на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 вересня 2021 року і було прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги (протокол №138), а тому документи позивача для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повернуті (а.с. 24). Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом про визнання протиправним та скасування пункт 20 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.09.2021 року №138. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, які не спростовані відповідачем. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно п.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Статтею 16-2 Закону №2011-XII визначено розміри одноразової грошової допомоги, де зокрема, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). Відповідно до частин 2, 3 ст.16-3 Закону №2011-XII, у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства. Частиною 4 статті 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється (пункт 4 статті 16-3 із змінами згідно із Законом №1774-VIII від 06.12.2016). Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (ч.6 ст.16-3 Закону №2011-XII). Пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-XII встановлює, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання даної норми Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі Порядок №975). Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. З огляду на викладене, встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства. Згідно з пунктом 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ступеня втрати особою професійної працездатності) та абзацу 1 зазначеного пункту, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Колегія суддів враховує, що згідно встановлених у цій справі обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог, звернення із цим позовом до суду зумовлене незгодою позивача з відмовою у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю, що первинно встановлена та є окремим випадком, який дає право на виплату окремого виду одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням групи інвалідності. Таким чином, дослідженню підлягає питанням у справі щодо правильності застосування до спірних правовідносин абз.2 п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Варто зауважити, що норми пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності. Тобто, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Судом встановлено, що 17.02.2015 року позивач, перебуваючи в зоні АТО, під час виконання службових обов`язків отримав травму (закритий перелом 8-го ребра). 27.05.2015 під час огляду органами МСЕК позивачу встановлено 5% втрати працездатності, внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується копією довідки МСЕК серії 10 ААА №018696 від 27.05.2015. У подальшому, 11.09.2020 року ВЛК військової частини НОМЕР_2 , за розпорядженням командира в/ч НОМЕР_3 від 31.08.2020 року №333 провела огляд позивача, який брав безпосередню участь в зоні проведення АТО та ООС на території Донецької та Луганської областей за вказані періоди з 2014 року по 2020 рік та діагностувала: Гіпертонічна хвороба серця, Гіпертензивне серце. Порушення ритму по типу стійкої частої шлуночкової екстрасислолії, без серцевої недостатності. Обмежений міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного, поперекового відділу хребта. Фіксований скаліоз першого ступення. Деформуючий спондильоз шийного, грудного, поперекового відділу хребта - захворювання, ТАК, пов`язанне з проходженням військової служби. Отже, після отриманої позивачем травми 17.02.2015 року під час перебування в зоні АТО, позивач неодноразово по 2020 рік брав безпосередню участь в зоні проведення АТО та ООС на території Донецької та Луганської областей. Так, згідно довідки серії АГ №0019542 від 30.06.2021 МСЕК, провівши первинний огляд позивача, встановила такому III групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Предметом спору у цій справі є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, встановлену при первинному огляді з 30.06.2021 року внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, згідно довідки МСЕК серії АГ №0019542 від 30.06.2021. Судовим розглядом підтверджується, що відповідач відмовив позивачу у виплаті спірної одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з підстав встановлення групи інвалідності у понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Проте, як підтверджується матеріалами справи, а саме: листом (роз`ясненням) МСЕК за №р/08-01/31 від 09.02.2022р., травма позивача, яка мала місце у 2015 році та встановлений відсоток втрати професійної працездатності 5% не пов`язані з встановленою позивачеві у 2021 році третьою групою інвалідності. Правильно суд першої інстанції вказав, що визначена у частині 4 статті 16-3 Закону №2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних. Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 20 лютого 2020 року у справі №806/714/18, від 04 березня 2020 року у справі № 240/5765/18, від 12 березня 2020 року у справі №280/148/19. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність визнання протиправним та скасування пункту 20 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.09.2021 року №138, оскільки в оскарженій частині рішенні відповідача не відповідає вимогам пунктів 1, 3 ч.2 ст.2 КАС України щодо прийняття його у спосіб, що визначений чинним законодавством на час виникнення спірних правовідносин з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Водночас, вирішуючи спосіб захисту порушеного права позивача, слід зазначати, що згідно з п.6 ст.16-3 Закону №2011-XII та п.12 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами. Суд апеляційної інстанції зауважує, що при розгляді заяви з поданими позивачем документами після встановлення 30.06.2021 року III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, Міністерство оборони пунктом 20 прийняло рішення №138 від 09.09.2021 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги з підстав встановлення групи інвалідності понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Після прийняття такого рішення позивачем було подано запит до МСЕК щодо надання роз`яснення (висновку) чи пов`язана його травма, що мала місце 17.02.2015 та встановлена група інвалідності 30.05.2021, на який МСЕК у роз`ясненні за №р/08-01/31 від 09.02.2022р. зазначила, що встановлені 5% втрати професійної працездатності встановлені у 2015р. внаслідок «травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби», не пов`язані з встановлення у 2021 році третьою групою інвалідності внаслідок «захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Вказане роз`яснення МСЕК не могло бути враховане Міністерством оборони України при прийнятті рішення про відмову у призначення та виплаті спірної допомоги, оскільки таке було надано вже після прийняття рішення. Водночас, як уже було вказано судом вище, при розгляді заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності необхідно керуватись приписами ст.16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975, де передбачено, що відповідний орган вирішує питання щодо призначення і виплати вказаної допомоги, з`ясовуючи при цьому, чи подано заявником уповноваженому органу пакет необхідних документів. Таким чином, враховуючи наведені вище фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційного суду, приходить до висновку про передчасність та безпідставність позовних вимог в частині щодо зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу спірну одноразову допомогу, що підтверджує часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги. За вказаного, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплатити позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. За результатами такого розгляду відповідач повинен прийняти обґрунтоване та законне рішення відповідно до вимог чинного законодавства. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи ухвалено рішення в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії з неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права, що у відповідності до вимог статті 317 КАС України є підставою для його скасування у наведеній частині та прийняття в цій частині нової постанови. У решта частині судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції у вказаній частині не спростовують, а тому у цій частині немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року в адміністративній справі №260/2845/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності і в цій частині прийняти нову постанову. Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. У решта частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року в адміністративній справі №260/2845/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 12.05.2023 року