Постанова 4851 № 440/5018/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2021 р.Справа № 440/5018/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник позивача Кучук К.М. позивач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 11.02.21 по справі № 440/5018/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України третя особа Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування висновку та наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, 3-тя особа: Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування від 30 квітня 2020 року за фактом кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України, інспектору роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капітану поліції Акіменку Миколі Миколайовичу відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201817000000105 від 03.04.2018; - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 295 від 29 травня 2020 року «Про застосування до працівника БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 ; - визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 582 о/с від 11 серпня 20200 року щодо звільнення капітана поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 2 роти № 3 БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП зі служби з поліції відповідно до підпункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 11 серпня 2020 року на підставі наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 295 о/с від 29 травня 2020 року; - поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 3 Батальйону патрульної поліції місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; - зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України врахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 11 серпня 2020 року по день поновлення на роботі; - допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 3 Батальйону патрульної поліції місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та виплати середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України : 40108646) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 239 473 (двісті сорок тисяч чотириста сімдесят три ) гривень 00 копійок. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 29 травня 2020 року №295 "Про застосування до працівників БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП дисциплінарного стягнення". Визнано протиправним та скасовано наказ департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11 серпня 2020 року №582о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 із служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №3 батальйону патрульної поліції міста Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 12 серпня 2020 року. Стягнуто з департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 45887,86 гривень. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок). Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що в основі поведінки працівника поліції закладені епічні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. Позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади. Представником відповідача були подані належні та допустимі докази, що підтверджують факт фіксування компетентними оргами одержання позивачем неправомірної вигоди, а також що вказана подія отримала значний розголос в суспільстві, що завдало шкоди авторитету поліції. Вказав на те, що вину позивача у вчиненні кримінального правопорушення буде встановлено виключно вироком суду. В свою чергу, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за вчинення кримінального правопорушення, а за вчинення дисциплінарного проступку. Так, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 5, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських № 1179. Фіксування відносно позивача факту одержання неправомірної вигоди, що і стало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності доведено належними та допустимими доказами. Складеним за результатами службового розслідування щодо позивача висновком встановлено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, яким він зганьбив звання офіцера поліції, дискредитував особу поліцейського, що є несумісним з подальшим проходженням служби. Зазначені обставини, на думку відповідача, повністю спростовують твердження позивача щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення за ознаками кримінальною правопорушення, та вказують на неспроможність посилань на відсутність вироку щодо нього. Зазначив, що відповідач, при проведенні службового розслідування не вирішував питання про обгрунтованість підозри в межах кримінального провадження, а лише перевірив обставини щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку. Таким чином, вважає дії відповідача, висновки службового розслідування та прийняті накази правомірними. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін, які не прибули. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 11.08.2020 проходив службу в Національній поліції України. Остання займана посада в органах НПУ (у період з 12.03.2020 по 11.08.2020) інспектор взводу №2 роти № 3в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.03.2020 №432 призначено службове розслідування за фактом повідомлення 21.02.2020 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, інспектору роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капітану поліції Акіменку Миколі Миколайовичу, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018170000000105 від 03.04.2018. Вказаним наказом також утворено дисциплінарну комісію до складу якої окрім інших членів комісії увійшов головою комісії старший лейтенант поліції Борзенко О.В., командир БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП та на період проведення службового розслідування позивача було відсторонено від виконання службових обов`язків (а.с.124-125 том 1). Висновком службового розслідування від 30.04.2020 встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 18, статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 3, 5, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилось у вчиненні дій, які стали підставою для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, інспектору роти №1 БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП капітану поліції Акіменку Миколі Миколайовичу, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018170000000105 від 03.04.2018 року (а.с.32 - 42 том 1). Також комісією прийнято до уваги незадовільну характеристику позивача, складену командиром БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області старшим лейтенантом - Борзенко О.В. (а.с.157 том 1), обставини про причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення викладені в ухвалі Октябрського районного суду міста Полтави від 14.01.2020 по справі 554/8724/19 про надання дозволу на проведення обшуку (а.с.78 - 81 том 2), які комісія та відповідач вважали встановленими судом та інформацію із інтернет-сайту прокуратури Полтавської області про виявлення факту одержання неправомірної вигоди, повідомлення про підозру інспектору батальйону патрульної поліції в місті Кременчук за ч.2 ст. 369-2 КК України, інформацію від територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтаві, викладену у листі від 11.03.2020 за вих.№3692/15-02-2 про повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, за фактом отримання неправомірної вигоди для себе за вплив та обіцянку здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Наказом ДПП №295 від 29.05.2020 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимоги частини першої статті 18, статті 64 Закону України "Про національну поліцію" , пунктів 1, 2, 3, 5, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 (а.с.181, 182 том 1). Наказом № 582 о/с від 11 серпня 2020 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капітана поліції, інспектора взводу №2 роти № 3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук звільнено із служби в поліції з 11 серпня 2020 року на підставі наказу № 295 від 29 травня 2020 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Позивач вважаючи висновки службового розслідування протиправними, накази про звільнення з посади та служби в органах поліції незаконними 11.09.2020 звернувся із даним позовом до суду. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з необгрунтованості та передчасності висновків дисциплінарної комісії і відповідно протиправність винесених відповідачем наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII/надалі - Закон № 580-VIII/. Статтею 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Стаття 18 Закону № 580-VІІІ встановлює основні обов`язки поліцейського. Відповідно по пунктів 1 та 2 частини першої цієї статті, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Наказом МВС від 09.11.2016 за № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (Правила № 1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Пунктом 1 розділу 1 Правил № 1179 встановлено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Відповідно до пункту 2 розділу 2 Правил № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Згідно з пунктами 3 та 4 Правил № 1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним. Згідно з частиною 1, 2 статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень регламентовано Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституціїі законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Пунктами 3, 6, 7, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень. Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що , поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до частини 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку. Частиною першою статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Як зазначено вище, ОСОБА_1 зі служби в поліції звільнено відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України № 580-VIII у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Матеріалами справи підтверджено, що підставою для висновку про порушення позивачем Дисциплінарного статуту Національної поліції України слугував висновок службового розслідування, складений дисциплінарною комісією 30.04.2020 року, за змістом якого вбачається порушення позивачем частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 5, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських № 1179. Заперечуючи проти висновків службового розслідування, позивач посилається на відсутність обвинувального вироку суду щодо нього та у зв`язку з цим - про недоведеність його вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Надаючи оцінку матеріалам службового розслідування та доводам позивача про необґрунтованість оскаржуваних наказів з огляду на відсутність судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину, колегія суддів зазначає, що хоча вказані накази і винесені на підставі відомостей, наявних у матеріалах відповідного кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, однак вони ґрунтуються на самостійних правових підставах. Так, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII). Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, колегія суддів має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Так, підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна зосереджуватися насамперед на тому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. З матеріалів справи вбачається, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Полтаві, розпочате кримінальне провадження (запис в ЄРДР № 42018170000000105 від 03.04.2018) за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. 21.02.2020 інспектору роти №1 БПГІ в м. Кременчук ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов`язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом. За ч. 6 ст. 17 Дисциплінарного статуту поліцейський, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання службових обов`язків (посади) в порядку, визначеному законом. З огляду на зазначені обставини, Департамент патрульної поліції наказом від 03.03.2020 № 432 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» призначив проведення службового розслідування у відповідності до вимог Порядку № 893 та відсторонив позивача від виконання службових обов`язків. Під час проведения службового розслідування встановлений факт порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , що виразилось у вчиненні дій, які стали підставою для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, відомості про які внесенні до ЄРДР за №42018170000000105 від 03.04.2018, що несумісні з вимогами, які пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських та підривають авторитет Національної поліції України. Позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади. Обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку встановлені відповідачем на підставі листів слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві №2202/15-02-2. №3692/15-02-2 від 11.03.2020, ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 14.01.2020 у справі № 554/8724/19. В ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави Юрченко А.О. від 14.01.2020 у справі № 554/8724/19 встановлено, що у судовому засіданні знайшли підтвердження доводи прокурора щодо можливої причетності ОСОБА_1 , до вчинення кримінального правопорушення а саме, у 2018 році капітан поліції ОСОБА_1 , знаходячись на посаді командира роти № 1 БПП в місті Кременчук УГІ11 в Полтавській області ДПП, запропонував особі, яка є заступником директора ТОВ «ПФМ «Агро», і робота якого пов`язана з перевезенням великогабаритного транспорту, сприяння у безперешкодному проїзді великогабаритного транспорту ТОВ «ПФМ «Агро» шляхами міста Кременчука без відповідних дозвільних документів. 03.10.2019 вищевказана особа за вказівкою капітана поліції ОСОБА_1 перерахувала на вказану останнім банківську картку два платежі по 14 000 грн. та 2300 грн. на загальну суму 16 300 грн. за безперешкодний проїзд без відповідних дозвільних документів великогабаритних транспортних засобів, які прохали автошляхами міста Кременчука упродовж серпня- вересня 2019 року. Про спосіб передачі неправомірної вигоди капітан поліції ОСОБА_1 повідомляв із застосуванням телефону, шляхом надсилання текстових повідомлень за допомогою програмного забезпечення, та іншими невстановленими на даний час слідством способами. Під час спілкування, капітан поліції ОСОБА_1 зазначав, що особисто веде облік транспортних засобів, за проїзд яких необхідно передавати грошові кошти. Крім того, відповідно до ухвали, до клопотання прокурором долучено копію протоколу допиту вищевказаного свідка від 31.10.2019, який надав пояснення щодо обставин вимагання капітаном поліції ОСОБА_1 неправомірної вигоди від нього та перерахування грошових коштів на картковий рахунок, номер якого йому повідомив капітан поліції ОСОБА_1 та підтвердження ним факту надходження цих коштів. 03.12.2019 на підставі ухвали слідчого судді проведено тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, що перебувають у володінні АТ «Комерційний банк «Приватбанк» та за результатами якого встановлено, що на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» надходили грошові кошти від різних осіб та грошові кошти знімались ОСОБА_1 . Станом на теперішній час, відповідно до відкритої інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень, кримінальне провадження відносно позивача триває (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93088383). Справа № 524/3696/20 розглядається Октябрським районним судом м. Полтави. Вказане свідчить про обгрунтованість оголошеної позивачеві підозри. Судова колегія звертає увагу на те, що судом в межах розгляду і вирішення справи не має надаватись оцінка обставинам вчинення позивачем діяння, яке мало наслідком оголошення йому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України та не має встановлюватись наявність чи відсутність вини у його діях. Порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , яке виразилось у фіксуванні відносно нього факту одержання неправомірної вигоди набуло широкого розголосу та суспільного резонансу, негативно позначилося на авторитеті відповідача та поліції загалом, що підтверджується статтями в засобах масової інформації, в тому числі в мережі Інтернет: - 21.02.2020 на сайті Прокуратури Полтавської області pol.gr.gov.ua розміщено статтю «Прокуратура підозрює інспектора патрульної поліції в одержанні понад 16 тис. грн неправомірної вигоди» наступного змісту: «Прокуратура Полтавської області повідомила про підозру інспектору батальйону патрульної поліції в м. Кременчук за ч. 2 ст. 369-2 КК України (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави). За версією слідства, на банківську картку інспектора заступник керівника одного з товариств перерахував 16 тис. 300 грн неправомірної вигоди. За це правоохоронець пообіцяв вплинути на своїх колег щодо не притягнення до адміністративної відповідальності працівників ТОВ за порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів. Досудове розслідування триває. Його здійснюють слідчі ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, за процесуального керівництва прокуратури Полтавської області. Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду». - 24.02.2020 на сайті видання «Полтавщина» (https://np.pl.ua/) розміщено статтю «Прокуратура полтавської області повідомила про підозру інспектору батальйону патрульної поліції Кременчука за ч. 2 ст. 369-2 КК України (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив та обіцянку здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави)»; - 24.02.2020 на сайті видання «ІРТ Полтава» (http://irt.pl.ua/) розміщено статтю «Інспектора патрульної поліції Кременчука підозрюють в одержані 16 тисяч гривень неправомірної вигоди»; - 24.02.2020 на сайті видання «KOLO.NEWS» (https://kolo.news/) розміщено статтю «На Полтавщині патрульного підозрюють в отриманні 16 тисяч гривень хабара»; - 24.02.2020 на сайті видання «Полтавщина» (https://poltava.to/) розміщено статтю «У Кременчуці патрульного затримали на 16000 грн хабара»; - в соціальній мережі Instagram на сторінці користувача «H.kremenchug» розміщено допис, який має більше тисячі переглядів, наступного змісту: «Прокуратура підозрює інспектора патрульної поліції в одержанні понад 16 тис. грн неправомірної вигоди. Прокуратура Полтавської області повідомила про підозру інспектору батальйону патрульної поліції в м, Кременчук за ч. 2 ст. 369-2 КК України (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави). За версією слідства, на банківську картку інспектора заступник керівника одного з товариств перерахував 16 тис. 300 грн неправомірної вигоди. За це правоохоронець пообіцяв вплинути на своїх колег щодо не притягнення до адміністративної відповідальності працівників ТОВ за порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів. Досудове розслідування триває. Його здійснюють слідчі ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, за процесуального керівництва прокуратури Полтавської області». 24.04.2020 під час проведення службового розслідування було отримано письмові пояснення від позивача, відповідно до яких останній підтвердив обставини, які стали підставою для призначення службового розслідування, зокрема: 21.02.2020 йому, як інспектору взводу № 2 роти № 3 БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП капітану поліції ОСОБА_1 в місті Полтаві прокурор вручив підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369 - 2 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР. Згідно з матеріалами, з якими ознайомили позивача, останній бачив роздруківки власних телефонних розмов з різними людьми, але з якою метою та в чому суть цих роздруківок йому невідомо. Також в чому суть правопорушення йому не зрозуміло. В позовній заяві позивач не спростовував висновків службового розслідування та не надавав пояснення щодо власних дій, які були кваліфіковані як дисциплінарний поступок, вказував на відсутність обвинувального вироку суду щодо нього на момент звільнення. Тому вважав, що сам по собі факт повідомлення йому про підозру у кримінальному провадженні №42018170000000105 від 21.02.2020 не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції, а у випадку ухвалення судом обвинувального вироку по вказаному кримінальному провадженні, відповідач зобов`язаний вчинити дії щодо звільнення позивача із служби в поліції на підставі п. 10 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» в зв`язку із набранням вироком законної сили. Колегія суддів зауважує, що спірні накази прийняті в тому числі і з урахуванням відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження щодо позивача, є такими, що ґрунтуються і на самостійних правових підставах. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 9901/454/18. З огляду на викладене, доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке б підтверджувало факт учинення ним діяння, що ставиться йому в провину, є безпідставними. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституціїі законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги поліцейського в частині вчинення дій, що підривають авторитет поліції. Колегія суддів враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Оцінюючи доводи позивача про те, що комісією та відповідачем не прийнято до уваги під час прийняття рішення інформацію із особової справи ОСОБА_1 , а саме позитивну характеристику за попередні періоди служби, позитивні відгуки в ЗМІ та інтернет-виданнях, грамоти, подяки, колегія суддів зазначає, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Аналогічний правовий висновок, викладено Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 по справі № 810/2073/16. Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, колегія суддів вважає доведеним факт недотримання позивачем службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 , а також правомірним обрання виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Оскільки доводи позивача, покладені в основу позову, визнано безпідставними, а суд апеляційної інстанції не встановив процедурних порушень із боку відповідача під час проведення службового розслідування та видання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1 , при прийнятті яких відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на правомірність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення із займаної посади, у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, відсутні підстави для поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак підстави для їх задоволення також відсутні. Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постановах 28 листопада 2019 року справа №120/860/19а, від 04 грудня 2019 року №, справа № 824/355/17-а. Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення. З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 по справі №440/5018/20 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 по справі № 440/5018/20 скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 15.09.2021 року