Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/7218/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2021 р.Справа № 520/7218/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Перцової Т.С. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 (ухвалене суддею Спірідоновим М.О., повний текст якого складено 20.07.2020 ) по справі № 520/7218/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 11.02.2020 № 108 "Про застосування дисциплінарного стягнення до оперуповноваженого ВКП Індустріального ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 "; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 53 о/с від 03.03.2020 в частині про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0087083), оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Індустріального відділу поліції Головного управління поліції в Харківській області; поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Індустріального відділу поліції Головного управління поліції в Харківській області або на аналогічній посаді з 04.03.2020; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток та витрати на речове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.03.2020 по день ухвалення судом рішення у справі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 в задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 повністю і ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Закону України «Про дорожній рух» та на не відповідність висновків суду обставинам справи, Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування стосовно позивача та відповідач при винесенні оскаржуваних наказів діяв з порушенням вимог чинного законодавства. Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача задоволенню не підлягають з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах в органах внутрішніх справ України з 14.08.2001 по 03.03.2020 та з 07.11.2015 працював на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Індустріального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. За час перебування на службі в органах внутрішніх справ позивач отримав звання майора поліції. Загальний стаж роботи позивача в правоохоронних органах складає більше ніж 18 років. 12.01.2020 до Головного управління Національної поліції в Харківській області (Далі - ГУНП в Харківській області) з управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (Далі - УПП в Харківській області ДПП) надійшла інформація про те, що в цей день о 05:15 по вулиці Героїв Праці, поблизу буднику 29/3 поліцейськими УПП в Харківській області ДПП відносно старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Індустріального відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції Тищука О.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 374663 за частою 1 статті 130 КУпАП та винесено постанову по справі по справі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 479956 за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Під час складання адміністративних матеріалів патрульні поліцейські пропонували майору поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, проте останній у присутності свідків від проходження огляду відмовився. Вказані події відображені у доповідній записці № 232/119-12/01-2020 від 13.01.2020 про можливий факт допущення дисциплінарного проступку поліцейським Індустріального ВП ГУНП в Харківській області. Наказом ГУНП в Харківській області № 94 від 14.01.2020 призначено проведення службового розслідування за обставинами, викладеними у доповідній записці начальника УКЗ ГУНП в Харківській області від 13.01.2020 № 232/119-12/01-2020 щодо дій старшого оперуповноваженого ВКП Індустріального ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 та призначено склад дисциплінарної комісії. Висновками вищевказаного службового розслідування, затвердженого Начальником Головного управління Національної поліції у Харківській області, встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог абз. 3, 11 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, п. 11 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Наказом Начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області № 108 від 11.02.2020 "Про застосування дисциплінарного стягнення до оперуповноваженого ВКП Індустріального ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 ", за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог абз. 3 та 11 частини 2 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" у частині зобов`язання водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин; вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині зобов`язання неухильно дотримуватися положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України в частині утримання від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки; п.11 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині надання допомоги іншим поліцейським - до оперуповноваженого ВКП Індустріального ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції". На підставі вищевказаного наказу, наказом Начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області № 53 о/с від 03.03.2020, позивача звільнено зі служби в поліції, згідно з п. 6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 169 о/с від 23.06.2020 внесено часткові зміни до пункту наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.03.2020 № 53 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію": майора поліції ОСОБА_1 (0087083), оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Індустріального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, з 03.03.2020, з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2020 до 03.03.2020 у кількості 7 діб зі стажем служби в поліції на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки складає - 18 років 06 місяців 19 днів, у календарному обчисленні складає - 18 років 06 місяців 19 днів, час навчання - немає , у пільговому обчисленні (без урахування вислуги в календарному обчисленні) - 02 роки 11 місяців 29 днів, змінити, та вважати його звільненим, з 27.04.2020, з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за період з 01.01.2020 до 27.04.2020 у кількості 11 діб зі стажем служби в поліції на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки - 18 років 08 місяців 13 днів, у календарному обчисленні складає - 18 років 08 місяців 13 днів. Не погодившись із наказами відповідача № 108 від 11.02.2020, № 53 о/с від 03.03.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази обґрунтовані та відсутні підстави для їх скасування. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію"). Статтею 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно із ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Частиною 1 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту). Відповідно до ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Згідно із ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина 6 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 р. затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (в подальшому Порядок № 893). Розділом V Інструкції № 893 встановлено порядок проведення службового розслідування дисциплінарною комісією. Так, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до розділу VII Інструкції № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Згідно п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватись положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Згідно із ч. 9 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. Відповідно до ч. 10 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. Суд апеляційної інстанції зазначає, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту, підставою для їх застосування є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами. Як вбачається з матеріалів справи, службовим розслідуванням встановлен, що о 12.01.2020 о 05.15 неподалік від будинку № 29/3 по вул. Героїв Праці м. Харкова працівниками патрульної поліції був виявлений та зупинений приватний автомобіль "АУДІ А-8", н.з. НОМЕР_1 , під керуванням старшого оперуповноваженого ВКП Індустріального ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта вища, в ОВС з 14.08.2001, в НПУ з 07.11.2015, на посаді з 17.12.2019, знаходився поза службою (у черговій відпустці за 2018 рік), у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї, дисциплінарних стягнень не має, який після зупинки автомобіля під час спілкування з працівниками патрульної поліції відмовлявся назвати своє ім`я та прізвище, надавати документи, що надають право керування транспортним засобом. У ході бесіди поліцейськими у ОСОБА_1 були виявлені характерні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. У присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Drager Alkotest" та у медичному закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився. У подальшому у присутності вищевказаних свідків за порушення п. 2.5 ПДР України (Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 12.01.2020 серії ДПР 18 № 37466 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та відсторонено від керування автомобілем. За порушення п.п. а п. 2.1 ПДР України у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 12.01.2020 серії ДПР 18 № 479956 за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на тому чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. Суд апеляційної інстанції зазначає, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що поліцейський повинен дотримуватись покладених на нього вимог, в тому числі етичного та морального змісту, як в робочий час, так і в час відпочинку, що передбачено вимогами Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію», та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно органів поліції та спричинити суспільний резонанс. Зі змісту Присяги поліцейського, текст якої наведено у ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», вбачається, що особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку та про правомірність оскаржуваного наказу відповідача про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, оскільки вчинений позивачем проступок є таким, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального стягнення, викладений в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 р. у справі № 822/1175/17. Доводи апелянта, що постановою Московського районного суду у справі № 643/742/20 від 12.05.2020 р. закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки службове розслідування проведено саме за фактом складення стосовно позивача адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не за фактом доведення вини останнього у вчиненні цих порушень. Також наявність вказаної постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення підтверджує факт відсутності в діях позивача саме складу адміністративних правопорушень, а не дисциплінарного проступку. Відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів поліції. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального стягнення, викладений в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 р. у справі № 580/1415/19. Крім того, ОСОБА_1 звільнено не тільки на підставі фактів вчинення адміністративного правопорушення, але й на підставі порушення службової та транспортної дисципліни, вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Правил етичної поведінки поліцейських, оскільки в даному випадку вчинив діяння, несумісне з його посадою, оскільки скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача, що відповідачем при проведенні службового розслідування щодо позивача порушені вимоги ст. ст. 16, 18 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України" та п. п. 2, 3 ч. 2 Глави IV, ч.2 Глави VII Порядку 893, що призвело до необ`єктивного службового розслідування та передчасного видання наказу "Про застосування дисциплінарного стягнення" № 108 від 11.02.2020 р., з наступних підстав. Відповідно до п. 3.4 наказу ГУНП в Харківській області 11.02.2020 № 108 начальникові Інустріального ВП Головного управління національної поліції в Харківській області наказано ознайомити майора поліції ОСОБА_1 з наказом про застосування дисциплінарного стягнення під особистий підпис. Згідно із листом Індустріального ВП ГУНП в Харківській області № 3344/119-66/01/12-2020 від 19.06.2020 на виконання вимог пункту 3.4 наказу ГУНП в Харківській області 11.02.2020 № 108 керівництвом Індустріального ВП ГУНП в Харківській області 17.02.2020 за вих. 986/119-66/01/12-2020 (поштове відправлення № 6105715242654) та 986/1-/119-66/01/12-2020 (поштове відправлення № 6105715242646) направлені листи з копіями зазначеного наказу за місцем проживання майора ОСОБА_1 за адресами зазначеними останнім у особовій справі: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 - відповідно. Копії супровідних листів приєднані до особової справи ОСОБА_1 . Поштові відправлення 6105715242646 ( АДРЕСА_1 ) та НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) повернуті відправнику за закінченням строку зберігання 19.03.2020 та 25.03.2020. Як вбачається з листа ДУ "ТМО МВС України по Харківській області" від 03.03.2020 № 33/41-286, працівник Індустріального відділу поліції ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 , 1984 року народження, станом на 03.03.2020 не передбачував на лікуванні в поліклініці та госпіталі ДУ "ТМО МВС України по Харківській області". Згідно із ч. ч. 3, 4, 5 та 6 ст. 22 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції", дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби. За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського. У разі якщо поліцейський, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, відмовляється від отримання витягів з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення, днем отримання витягів з наказів є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в їх отриманні чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Щодо доводів апелянта, що під час винесення оскаржуваного наказу від 03.03.2020, позивач перебував на лікуванні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Позивачем до суду першої інстанції подано: листок непрацездатності, виданий Державною установою "Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева Національної академії медичних наук України" серії НОМЕР_3 від 28.02.2020, з якого вбачається перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 13.02.2020 по 28.02.2020 (стати до роботи 29.02.2020); довідку про тимчасову непрацездатність поліцейського військовослужбовця Національної гвардії України № 37, видану 02.03.2020 Комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 11 Харківської міської ради", з якої вбачається перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 02.03.2020 до 07.03.2020 (стати до служби 12.03.2020); довідку Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова Харківської міської ради" № 26/48 від 27.03.2020 про те, що ОСОБА_1 з 12.03.2020 по 27.03.2020 перебував у опіковому відділенні КНП "МКЛШНМД ім. проф. Мещанінова ХМР" (стати до роботи 28.03.2020); довідку про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України № 52, виданої 31.03.2020 Комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 11 Харківської міської ради", з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 31.03.2020 по 24.04.2020 перебував на лікарняному (стати до роботи 25.04.2020). Проте, судовим розглядом встановлено, що позивач не повідомляв відповідача про знаходження на лікуванні, а вищевказані докази перебування на лікуванні позивачем не надавалися Головному управлінню Національної поліції в Харківській області, у зв`язку з чим Головне управління Національної поліції в Харківській області не могло встановити, що позивач перебував на лікуванні станом на 03.03.2020, у день видання оскаржуваного наказу від № 53 о/с від 03.03.2020. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані накази, прийняті відповідачем із дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року по справі № 520/7218/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. . Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Т.С. Перцова Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 15.02.2021 року