Постанова 4876 № 904/76/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.09.2021 року м.Дніпро Справа № 904/76/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є. секретар судового засідання Крицька Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 (дата підписання ухвали 29.03.2021, суддя Соловйова А.Є.) у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3", м.Полтава до дочірнього підприємства "Рітейл Центр", м. Дніпро про визнання грошових вимог у розмірі 390 575,39 грн ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" до дочірнього підприємства "Рітейл Центр" в сумі 4 540,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 386 035,39 грн (основний борг) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на наявність у боржника перед товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" заборгованості за поставлений товар. ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 2.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина", не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" до боржника у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" не було повідомлено належним чином про дату, час та місце судового засідання 23.03.2021, та, відповідно, не могло взяти участь в судовому засіданні, на якому розглядалась заява товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" про грошові вимоги до боржника. Неналежне повідомлення учасника провадження у справі про банкрутство про дату попереднього засідання 23.03.2021, на думку скаржника, є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Заявник апеляційної скарги стверджує, що в оскаржуваній ухвалі не зазначається про первинні документи на підтвердження поставок товару. Ні розрахунок заборгованості, який розрахований на підставі актів звірок взаєморозрахунків, ні такі акти звірок взаєморозрахунків не підтверджують існування заборгованості в розмірі 386 035,39 грн, оскільки вони не є первинними документами. Матеріалами справи не доведено існування боргу перед кредитором в сумі 386 035,39 грн. 2.2 Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" просить залишити судом рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Кредитор вважає, що посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" на неповідомлення його про час та місце судового засідання 23.03.2021 не повинно братись до уваги, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" зазначає, що надані до заяви про визнання грошових вимог товарно-транспортні накладні в кількості 662 шт, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дефектів форми або пошкодження не мають. Судом першої інстанції надано належну оцінку наявним в справі підписаним і сформованим ДП "Рітейл Центр" поворотними накладними, в яких міститься достатньо інформації, що переконливо доводить дату відпуску товару, його обсяг, оплату та інші необхідні для належного бухгалтерського обліку - і в даному випадку також є первинним документом. Сам факт підписання акту звірки та підтвердження наявності боргу первинними документами свідчить про визнання ДП "Рітейл-Центр" такого боргу. Кредитор звертає увагу, що в апеляційній сказі товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" не вказує чим заява ТОВ "Полтавахліб-3 про визнання грошових вимог до ДП "Рітейл Центр" порушує його права. ІІІ. Апеляційне провадження 3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.04.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2021 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом доказів сплати судового збору в розмірі 6 810,00 грн, направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи про банкрутство листом з описом вкладення, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення цього строку, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. На виконання вимог ухвали суду від 29.04.2021 скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина"; призначено справу до розгляду на 13.07.2021 на 11 годин 00 хвилин. Ухвалою апеляційного господарського суду від 13.07.2021 розгляд справи відкладено до 07.09.2021 на 12:20 годин. Розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 06.09.2021 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі, у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Коваль Л.А. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., судді Мороз В.Ф., Чередко А.Є. 07.09.2021 у судове засідання з`явився представник ТОВ "Полтавахліб-3", який надав відповідні пояснення. Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників. Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи. 07.09.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. 3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінворк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства "Рітейл Центр". Ухвалою господарського суду від 11.01.2021 прийнято заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінворк" про відкриття провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства "Рітейл Центр" до розгляду в підготовчому засіданні, яке призначено на 18.01.2021 о 10:30 годин. Ухвалою суду господарського суду від 18.01.2021 відкрито провадження за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінворк" у справі про банкрутство дочірнього підприємства "Рітейл Центр". Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінворк" в сумі 21 020,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 7 845 000,00 грн (основний борг) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію, згідно зі ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 05.07.2021. Призначено попереднє засідання суду. 18.01.2021 на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за №65759 опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства "Рітейл Центр". Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог до дочірнього підприємства "Рітейл Центр" в загальній сумі 390 575,39 грн, з яких: 386 035,39 грн - сума боргу за поставлений товар, 4 540,00 грн - судовий збір. Вказані грошові вимоги визнані боржником та розпорядником майна. Заявлені грошові вимоги обґрунтовані посилання на те, що 17.01.2014 між товариством з обмеженою відповідальність «Полтавахліб-3» (постачальник») та дочірнім підприємством «РІТЕЙЛ ЦЕНТР» (покупець) укладено договір № РЦ020699, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет". Товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні (п.3.1 договору). Покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (п.3.7.2 договору). Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п.5.1 договору). Пунктом 7.9. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 7 днів. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн з кожного магазину. Зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку (п.7.11 договору). Згідно п.7.13 договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладання цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки взаєморозрахунків по цьому договору підписуються не пізніше 30 числа першого місяця наступного кварталу. У додатковій угоді від 01.01.2018 до договору №РЦ020699 від 17.01.2014 сторони дійшли згоди, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30 червня 2018 року. Термін дії цього договору автоматично пролонгується на кожний наступний календарний місяць у випадку, коли жодна із сторін не повідомить іншу сторону про відмову від подальшої участі в цьому договорі, але не пізніше, ніж 7 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору. З наданого кредитором розрахунку вбачається, що станом на 18.01.2021 заборгованість ДП "Рітейл Центр" перед ТОВ "Полтавахліб-3" за поставлений товар становить 386 035,39 грн. 3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке. Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду про визнання грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" до боржника. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Частиною 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі. Частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч.3 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником. Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду. Приписами ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.(ч.6 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства). Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають. Таким чином, норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять присічного строку для заявлення конкурсними кредиторами своїх вимог до боржника, їх розгляд проводиться судом в порядку черговості їх надходження до суду. При цьому кредитори, вимоги яких заявлені після завершення 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, не втрачають статус конкурсного кредитора, але позбавляються права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Колегія суддів враховує, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги повинні підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі №910/20378/16). У справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 924/628/17). Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. За своєю правовою природою такий предмет спору не є тотожним спору про право, який розглядається у позовному провадженні. З матеріалів справи вбачається, що спірні грошові вимоги виникли з договору №РЦ020699 від 17.01.2014. За змістом положень статей 11, 509, 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язальні правовідносини виникають, у тому числі, з договорів, які мають виконуватися належним чином відповідно до їх умов та вимог законодавства, припинення яких обумовлюється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Договір №РЦ020699 від 17.01.2014 недійсним у встановленому порядку не визнавався та є чинним. В підтвердження заявлених грошових вимог у розмірі 386 035,39 грн, кредитором до заяви надані товарно-транспортні-накладні у кількості 662 шт, накладні на повернення та банківську виписку БВ-00000 від 25.01.2021 в підтвердження часткової оплати заборгованості. З урахуванням наведеного грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" до дочірнього підприємства "Рітейл Центр" в сумі 386 035,39 грн підтверджені кредитором належними доказами, зазначені вимоги є конкурсними та правомірно визнані судом першої інстанції. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про недоведеність кредитором заборгованості в розмірі 386 035,39 грн. Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому для вирішення питання щодо того, чи відбулась господарська операція у спірних правовідносинах, в даному випадку поставки товарно-матіальних цінностей, що зазначені в наведених Товарно-транспортних накладних належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця), у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363, Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. У наданих кредитором товарно-транспортних накладних наявна інформація щодо найменування і опису товару, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару, тобто міститься детальна характеристика ознак товару, що узгоджується із приписами ст.266 Господарського кодексу України. При цьому, постачальником за вказаними товарно-транспортними накладними зазначено ТОВ "Полтавахліб-3", а замовником - ДП "Рітейл-Центр". Товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Отже, зазначені товарно-транспортні накладні є належними доказами прийняття ДП "Рітейл-Центр" поставлених ТОВ "Полтавахліб-3" товару за спірним договором та є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують реальність здійснених господарських операцій. Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на неналежне повідомлення його судом першої інстанції про час та місце судового засідання з розгляду грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" до боржника. За змістом частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку. Процедура набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства. Відтак, лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 04.02.2021 прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахлбі-3" з грошовими вимогами до боржника, призначено розгляд заяви в попередньому засіданні на 23.03.2021. Копію вказаної ухвали надіслано на адресу кредитора, боржника та розпорядника майна. Ухвалою господарського суду від 17.06.2021 у даній справі визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" до Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" в сумі 4 540,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 1 594 420,65 грн (основний борг) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Приймаючи до уваги, що станом на 04.02.2021 скаржник не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства "Рітейл Центр", у суду першої інстанції були відсутні підстави для надіслання на його адресу ухвали від 04.02.2021 про призначення до розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" з грошовими вимогами до боржника. Крім того, колегія суддів враховує, що як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії", заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України"). Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany). Таким чином, скаржник, як особа, що звернулася до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника, мав в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого судового провадження. Колегія суддів вважає, що позбавлення судом першої інстанції скаржника надати заперечення щодо заявлених грошових вимог не призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки апеляційний господарський, з урахуванням приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, не позбавлений можливості дослідити відповідні заперечення на стадії апеляційного перегляду. Відсутність в оскаржуваному рішенні посилання судом першої інстанції на первинні бухгалтерські документи щодо підтвердження заявлених грошових вимог, зокрема, товарно-транспортні накладні, не призвело до прийняття неправильного рішення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи. 3.5. Розподіл судових витрат. Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" відмовити. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 у справі №904/76/21 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. Постанова складена у повному обсязі 15.09.2021 Головуючий суддя В.О.Кузнецов Судді В.Ф.Мороз А.Є.Чередко