Постанова 4876 № 904/76/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.10.2021 року м.Дніпро Справа № 904/76/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А. секретар судового засідання Крицька Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 (дата підписання ухвали 30.03.2021, суддя Соловйова А.Є.) у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС", м.Львів до боржника дочірнього підприємства "Рітейл Центр", м.Дніпро про визнання грошових вимог ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст ухвал суду першої інстанції Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" до Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" в сумі 4 540, 00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 305 751,14 грн (основний борг, судовий збір у справі N911/1949/20 - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Грошові вимоги в сумі 51 106,25 грн - відхилено. Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на наявність у боржника перед кредитором заборгованості за договором № РЦ024905 від 01 квітня 2014 року та судовим рішенням у справі №911/1949/20. Судом застосовано строки позовної давності відносно заборгованості за поставлений протягом 2016 року товар в сумі 51 106,25 грн. ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 2.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС", не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду змінити в частині відхилення грошових вимог в сумі 51 106,25 грн, виклавши в наступній редакціі: «Визнати грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ- СЕРВІС" до дочірнього підприємства "Рітейл Центр" в сумі 4 540, 00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 356 857,39 грн (основний борг, судовий збір у справі №911/1949/20 - 4 черга задоволення вимог кредиторів). В обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що господарським судом безпідставно застосовано строк позовної давності. Судом не враховано, що боржником були здійснені оплати за договором № РЦ024905 від 01.04.2014, а саме: 09.07.2018 на суму в розмірі 3 600,00 грн, 16.07.2018 на суму в розмірі 10 000,00 грн та 14.09.2018 на суму в розмірі 10000,00 грн. Наведене, на думку скаржника, є фактично вчиненням зобов`язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу чи іншого обов`язку в порядку ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України. У зв`язку з тим, що відбулося переривання строку позовної давності 14.09.2018, загальний строк позовної давності за товар поставлений у 2016 році закінчується 14.09.2021. 2.2 Доводи інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи не надано. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України). ІІІ. Апеляційне провадження 3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.07.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2021 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 залишено без руху; надано товариству з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 4 431,00 грн, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. На виконання вимог ухвали суду від 22.07.2021, скаржником надані докази усунення недоліків апеляційної скарги. Розпорядженням керівника апарату суду від 29.07.2021 для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кузнецова В.О. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.07.2021 для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А. Розпорядженням керівника суду від 16.08.2021 для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Коваль Л.А. та Чередка А.Є. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16.08.2021 для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Мороз В.Ф., Вечірко І.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021. Розпорядженням керівника апарату суду від 18.08.2021 у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме, вихід на роботу судді-доповідача Кузнецова В.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.08.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Мороз В.Ф., Вечірко І.О. Розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 25.08.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, оскільки питання про відкриття апеляційного провадження вирішено. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.08.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є. Розпорядженням в.о.керівника суду від 25.08.2021 для вирішення питання щодо призначення справи до розгляду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чередко А.Є. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.08.2021 для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Мороз В.Ф., Чередко А.Є. Ухвалою апеляційного господарського суду від 26.08.2021 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 прийнято до свого провадження; призначено справу до розгляду на 19.10.2021 на 11 годин 30 хвилин. Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.10.2021 постановлено провести судове засідання призначене на 19.10.2021 на 11:30 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/). Розпорядженням керівника апрату суду від 18.10.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Чередка А.Є. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.10.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є. 18.10.2021 у судове засідання з`явився представник скаржника (в режимі відеоконференції), який надав відповідні пояснення. Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи. 19.10.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. 3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінворк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства "Рітейл Центр". Ухвалою господарського суду від 11.01.2021 прийнято заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінворк" про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" до розгляду в підготовчому засіданні, яке призначено на 18.01.2021 о 10:30 годин. Ухвалою суду господарського суду від 18.01.2021 відкрито провадження за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінворк" у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Рітейл Центр". Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінворк" в сумі 21 020,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 7 845 000,00 грн (основний борг) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію, згідно зі ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 05.07.2021. Призначено попереднє засідання суду. 18.01.2021 на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за №65759 опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства "Рітейл Центр". 22.02.2021 до господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" надійшла заява №15-02/2021 від 15.02.2021 про визнання грошових вимог до дочірнього підприємства "Рітейл Центр". В матеріалах справи міститься повідомлення розпорядника майна Шимана Є.О. про рогляд грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС", в якому розпорядник майна та боржник визнали грошові вимоги частково на загальну суму 310 291,14 грн, з яких 4 540,00 грн - судовий збір, 305 751,14 грн - основний борг. Розпорядником майна та боржником відхилені вимоги в сумі 51 106,25 грн (основий борг) в зв`язку з пропуском строку позовної давності. Заявлені грошові вимоги обґрунтовані посилання на те, що 01 квітня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛСОФТ-СЕРВІС» (постачальник) та дочірнім підприємством «РІТЕЙЛ ЦЕНТР» (покупець) укладено договір № РЦ024905, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів «Фуршет». Відповідно до п.7.9. договору № РЦ024905 оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 35 (тридцять п`ять) дні(ів). При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п`ятсот гривень) грн з кожного магазину. На виконання умов договору у 2016 році кредитором було поставлено (передано) у власність боржника неоплачений останнім товар (пластмасовий посуд: креманки, вилки, стакани, тарілки, тощо) на загальну суму 51 106,25 грн, в т.ч. ПДВ - 20% на підставі товарних (видаткових) накладних, які містяться в матеріалах справи. У 2020 році на підставі договору № РЦ024905 від 01 квітня 2014 року кредитором було поставлено (передано) у власність боржника неоплачений останнім товар (пластмасовий посуд: креманки, вилки, стакани, тарілки, тощо) на загальну суму 42 748,76 грн, в т.ч. ПДВ - 20% на підставі суми товарних (видаткових) накладних, які містяться в матеріалах справи. Отже, заборгованість за поставлений товар на підставі договору № РЦ024905 від 01 квітня 2014 року складає 93 855,01 грн. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2021 у справі №911/1949/20 позов (вх. №1960/20 від 09.07.2020) товариства з обмеженою відповідальністю "Галсофт-сервіс" до дочірнього підприємства "Рітейл Центр" про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Рітейл Центр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галсофт-сервіс" 230 766,32 грн основного боргу, 3 462,08 грн судового збору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Галсофт-Сервіс" задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі № 911/1949/20 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов (вх. №1960/20 від 09.07.2020) товариства з обмеженою відповідальністю "Галсофт-сервіс" до дочірнього підприємства "Рітейл Центр" про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з дочірнього підприємства "Рітейл Центр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галсофт-сервіс" 253 496, 28 грн основного боргу та 3 802, 44 грн судового збору. В іншій частині позову відмовити". Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.04.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Галсофт-сервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі № 911/1949/20. 3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення у судовому засіданні присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке. Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду про відхилення грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" до боржника у розмірі 51 106,25 грн. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Частиною 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі. Частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч.3 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником. Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду. Приписами ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.(ч.6 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства). Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають. Таким чином, норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять присічного строку для заявлення конкурсними кредиторами своїх вимог до боржника, їх розгляд проводиться судом в порядку черговості їх надходження до суду. При цьому кредитори, вимоги яких заявлені після завершення 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, не втрачають статус конкурсного кредитора, але позбавляються права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Колегія суддів враховує, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги повинні підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі №910/20378/16). У справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 924/628/17). Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. За своєю правовою природою такий предмет спору не є тотожним спору про право, який розглядається у позовному провадженні. З матеріалів справи вбачається, що спірні грошові вимоги у розмірі 51 106,25 грн виникли з договору №РЦ024905 від 01.04.2014 за товар поставлений у 2016 році. Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності, колегія суддів враховує таке. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Згідно з приписами статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки. Частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. 18.06.2021 боржником до місцевого господарського суду подана заява про застосування наслідків позовної давності відносно заборгованості за товар поставлений протягом 2016 року на загальну суму 51 106,25 грн. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). Частиною п`ятою ст.261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 34 постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 911/479/18. Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання. Положеннями ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. У п.2.2 договору сторони дійшли згоди, зокрема, що постачальник зобов`язаний поставити товар по накладним. Згідно п.7.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна за товар в специфікації вказується в гривнях. Відповідно до п.7.9. договору сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 35 (тридцять п`ять) дні(ів). Здійснивши аналіз умов договору, апеляційний господарський суд враховує, що кожна поставка боржником кредитору товару за спірною накладною є окремим зобов`язанням у розумінні приписів ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, яке має свій строк (термін) виконання, з огляду на що початок позовної давності для стягнення оплати за кожну поставку товару необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання покупцем цього зобов`язання. Колегія суддів вважає, що господарським судом правильно визначено початок перебігу позовної давності та закінчення строку позовної давності за спірними накладними: № 4 від 11.01.2016 на загальну суму 2 288,29 грн. (початок перебігу позовної давності 15.02.2016, а закінчення 15.02.2019); № 425 від 05.04.2016 на загальну суму 3 458,21 грн. (початок перебігу позовної давності 10.05.2016, а закінчення 10.05.2019); № 675 від 13.05.2016 на загальну суму 2 807,39 грн (початок перебігу позовної давності 17.06.2016, а закінчення 17.06.2019; № 747 від 25.05.2016 на загальну суму 767,38 грн (початок перебігу позовної давності 29.06.2016,а закінчення 29.06.2019); № 1120 від 3.07.2016 на загальну суму 2 429,21 грн (початок перебігу позовної давності 17.08.2016, а закінчення 17.08.2019); №1121 від 13.07.2016 на загальну суму 1 220,26 грн (початок перебігу позовної давності 17.08.2016, а закінчення 17.08.2019); №1182 від 20.07.2016 на загальну суму 1 951,39 грн (початок перебігу позовної давності 24.08.2016, а закінчення 24.08.2019); № 1577 від 12.09.2016 на загальну суму 2 962,03 грн (початок перебігу позовної давності 17.10.2016, а закінчення 17.10.2019); №1576 від 12.09.2016 на загальну суму 2 961,52 грн (початок перебігу позовної давності 17.10.2016, а закінчення 17.10.2019); №1596 від 14.09.2016 на загальну суму 1 157,47 грн. (початок перебігу позовної давності 19.10.2016, а закінчення 19.10.2019); №1469 від 26.08.2016 на загальну суму 2 471,23 грн (початок перебігу позовної давності 30.09.2016, а закінчення 30.09.2019); № 1394 від 16.08.2016 на загальну суму 6 376,62 грн (початок перебігу позовної давності 20.09.2016 року, а закінчення 20.09.2019); № 1789 від 20.10.2016 на загальну суму 2 536,51 грн (початок перебігу позовної давності 24.11.2016, а закінчення 24.11.2019); №1851 від 26.10.2016 на загальну суму 4 236,64 грн (початок перебігу позовної давності 30.11.2016, а закінчення 30.11.2019); №1980 від 21.11.2016 на загальну суму 2 485,94 грн (початок перебігу позовної давності 26.12.2016, а закінчення 26.12.2019); № 2267 від 26.12.2016 на загальну суму 1 926,95 грн (початок перебігу позовної давності 30.01.2017, а закінчення 30.01.2020); №2152 від 08.12.2016 на загальну суму 6 307,60,23 грн (початок перебігу позовної давності 12.01.2017, а закінчення 12.01.2020; №2175 від 13.12.2016 на загальну суму 2 761,51 грн. (початок перебігу позовної давності 17.01.2017, а закінчення 17.01.2020). Під час вирішення даного спору судом першої інстанції, кредитор не заперечував щодо початку та закінчення строку позовної давності по вищевказаним накладними, а тому в силу ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не підлягають додатковому доказуванню. Приймаючи до уваги, що кредитор звернувся до господарського суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника 16.02.2021 (дата оформлення відповідного поштового відправлення), трирічна позовна давність є такою, що спливла за зобов`язаннями зі сплати заборгованості за поставлений у 2016 році товар, зокрема за останньою накладною - 17.01.2020. Колегія суддів відхиляє посилання кредитора, що строк позовної давності переривався, оскільки боржником були здійснені оплати за договором № РЦ024905 від 01.04.2014, а саме: 09.07.2018 на суму в розмірі 3 600,00 грн, 16.07.2018 на суму в розмірі 10 000,00 грн та 14.09.2018 на суму в розмірі 10 000,00 грн. Частинами 1,3 ст.264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частина перша статті 11 Цивільного кодексу України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18. Колегія суддів вважає, що посилання скаржника на сплату боржником заборгованості за договором № РЦ024905 від 01.04.2014 не є доказом сплати цієї заборгованості саме за спірними накладними. При цьому, як було зазначено судом апеляційної інстанції кожна накладна є окремим зобов`язанням, з огляду на що початок позовної давності для стягнення оплати за поставлений товар необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання покупцем зобов`язання з оплати за кожною поставкою (накладною). Враховуючи викладене, приймаючи до уваги неподання кредитором належних та допустимих доказів в обґрунтування переривання позовної давності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано позовну давність та відхилено грошові вимоги у розмірі 51 106,25 грн. В решті ухвала місцевого господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи. 3.5. Розподіл судових витрат. Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛСОФТ-СЕРВІС" відмовити. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі №904/76/21 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. Постанова складена у повному обсязі 21.10.2021. Головуючий суддя В.О.Кузнецов Судді А.Є.Чередко Л.А.Коваль