Постанова 4812 № 468/755/21-ц

14.09.21 22-ц/812/1695/21 Провадження № 22-ц/812/1695/21 Головуючий суду першої інстанції Муругов В.В. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2021 року м. Миколаїв Справа 468/755/21-ц Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання Колосовою О.М., за участю представника відповідача - Виноградової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Муругова В.В., в залі судового засідання в м. Баштанка, о 10 год. 54 хв., повний текст якого складений 21 липня 2021 року, за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про визнання протиправним та скасування окремого пункту рішення міської ради, В С Т А Н О В И В: 11 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Баштанської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 1.4 рішення сесії Баштанської міської ради № 18 від 29 квітня 2021 року «Про внесення змін до статуту комунального закладу «Плющівський сільський Будинок культури Баштанської міської ради Миколаївської області» (далі КЗ «Плющівський СБК», затвердженого рішенням Баштанської міської ради від 10 березня 2017 року №

8. Доводи позовної заяви обґрунтовувала тим, що вона обіймає посаду директора КЗ «Плющівський СБК», статут якого був затверджений рішенням сесії Баштанської міської ради № 8 від 10 березня 2017 року, пунктом 7.1 якого визначено, що зміни та доповнення до статуту приймаються на загальних зборах трудового колективу будинку культури, а керівництво закладом, згідно до пункту 4.1 статуту, здійснює директор, який призначається начальником відділу розвитку культури та туризму виконавчого комітету Баштанської міської ради. 29 квітня 2021 року VІІІ сесією Баштанської міської ради було прийнято рішення № 18 «Про внесення змін до Статутів комунальних закладів культури». Зокрема, відповідно до пункту 3 рішення внесено зміни до статуту КЗ «Плющівський СБК» та викладено статут у новій редакції. Пунктом 5.1 нового статуту визначено, що директор призначається на посаду засновником шляхом укладення з ним контракту строком на 5 років за результатами конкурсу. Зараз її повідомлено, що вона зобов`язана буде пройти конкурс і лише за результатами конкурсу може бути призначена на посаду директора. У разі перемоги на конкурсі іншої особи вона буде звільнена з посади. Між тим статтею 41 КЗпП України не передбачено такі підстави звільнення працівника. Отже прийняття статуту у новій редакції впливає на її трудові права. Вважає рішення сесії міської ради про внесення змін до статуту КЗ «Плющівський СБК» протиправним, оскільки статутом в редакції 2017 року не передбачено право міської ради вносити зміни до статуту. Таким правом наділено лише колектив Будинку культури на підставі рішення сесії Баштанської міської ради № 8 від 10 березня 2017 року. Вказане рішення сесії міської ради до цього часу не скасовано та не змінено. Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що розробка та затвердження Баштанською міською радою як засновником КЗ «Плющівський СБК» нової редакції його статуту відповідає вимогам закону, є правомірним, отже і прийняте за результатами цього рішення ґрунтується на законі, тому відсутні підстави для скасування відповідного рішення засновника комунального закладу. Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, де посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивувала тим, що районним судом відмовлено в задоволенні її позовних вимог на тій підставі, що положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання установ комунальної власності відповідної територіальної громади. Отже, на підставі комплексного аналізу положень вказаного закону можливо зробити висновок, що як засновник міська рада має право розробляти та затверджувати установчі документи комунальних установ. Проте, із визначеної статтею 4 ЦК України ієрархії актів цивільного законодавства слідує, що положення закону мають вищу юридичну силу, аніж попереднє рішення органу місцевого самоврядування, яким було затверджено статут комунального закладу в попередній редакції. Скаржниця зазначала, що в позовній заяві вона посилалася на порушення її прав працівника, якого попередили про звільнення у разі перемоги на конкурсі іншої особи. Отже прийняття відповідачем статуту Будинку культури у новій редакції порушує її права, визначені КЗпП України, які мають вищу юридичну силу, ніж положення Закону України «Про місцеве самоврядування». Прийняття статуту Будинку культури у новій редакції впливає на її трудові права. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що підставою для прийняття рішення міської ради «Про внесення змін до Статутів комунальних закладів культури» № 18 від 29 квітня 2021 року, в тому числі і КЗ «Плющівський СБК» стали зміни до Закону України «Про культуру» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури № 955-VIII. Вказані зміни було внесено до статутів усіх комунальних закладів культури Баштанської територіальної громади з метою приведення статутів у відповідність до вимог чинного законодавства України. Крім того будь-яких повідомлень про звільнення, ОСОБА_1 від Баштанської міської ради чи відділу розвитку культури і туризму виконавчого комітету Баштанської міської ради не отримувала. Правом внесення змін до статуту КЗ «Плющівський СБК» відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділений саме відповідач. Вказана стаття визначає, що самоврядними повноваженнями міських рад у сфері культури є: управління закладами культури, які належать територіальним громадам, або передані їм. Пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Відповідно до постанови Верховного Суду від 03 квітня 2020 року по справі № 524/9064/16-ц чинне законодавство надає виключне право засновнику (учаснику) підприємства на затвердження установчих документів підприємства, у тому числі статуту. При цьому законодавством України не встановлено будь-яких винятків чи обмежень власника комунального підприємства у визначенні змісту установчих документів самостійно, і необхідності погодження змін до установчих документів (статуту) з іншими особами, у тому числі, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, законодавство України не передбачає. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосується фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 02 березня 2017 року ОСОБА_1 наказом начальника відділу розвитку культури та туризму виконавчого комітету Баштанської міської ради була прийнята на посаду директора комунального закладу «Плющівський сільський Будинок культури» на підставі безстрокового трудового договору. Рішенням Баштанської міської ради № 8 від 10 березня 2017 року внесено зміни в Статут комунального закладу «Плющівський сільський Будинок культури Баштанської міської ради Миколаївської області» та вирішено викласти цей статут в новій редакції, що додається до цього рішення. Цим рішенням були внесені зміни, зокрема в пункт 4.1 Статуту, що був викладений в наступній редакції «Керівництво клубним закладом здійснюється директором, який призначається начальником відділу розвитку культури і туризму виконавчого комітету Баштанської міської ради Миколаївської області. Директор сільського Будинку культури повинен мати середньо-спеціальну або вищу освіту у сфері культури та стаж роботи у закладах культури не менше двох років». В подальшому рішенням Баштанської міської ради № 18 від 29 квітня 2021 року «Про внесення змін до Статутів комунальних закладів», зокрема Статут комунального закладу «Плющівський сільський Будинок культури Баштанської міської ради Миколаївської області» був затверджений в новій редакції (пункт 1.4 рішення), що додається до цього рішення. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( частина 2 статті 5 ЦПК України). За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом спору у цій справі є подальші трудові відносини керівника комунального закладу ОСОБА_1 , відповідач (засновник комунального закладу) у цих правовідносинах виступає, а як роботодавець у трудових відносинах. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб`єкта владних повноважень, його дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку цивільного судочинства підлягають саме порушені трудові права, проте прийняття суб`єктом владних повноважень рішення щодо реалізації своїх владних управлінських функцій, не порушує трудові права працівника, які підлягають судовому захисту. Позивач зазначала, що відповідачем порушено процедуру прийняття оскарженого рішення Баштанської міської ради щодо прийняття нової редакції статуту КЗ «Плющівський СБК», відповідно до якої було змінено процедуру призначення на посаду директора КЗ «Плющівський СБК», зокрема передбачено призначення на таку посаду за результатами проведення конкурсу. При цьому позивач зазначала, що її буде зобов`язано пройти конкурс та за його результатами буде вирішено питання чи займатиме вона цю посаду в подальшому, тобто позивач припускала, що її трудові права будуть порушені на майбутнє. Між тим суд першої інстанції, вирішуючи спір помилково вважав, що рішенням Баштанської міської ради № 18 від 29 квітня 2021 року «Про внесення змін до Статутів комунальних закладів», зокрема пунктом 1.4 порушуються трудові права ОСОБА_1 та обраний нею спосіб захисту відповідає її порушеному праву та, надавши оцінку оскарженому рішенню органу місцевого самоврядування, дійшов висновку, що воно прийнято Баштанською міською радою в межах компетенції цього органу та ґрунтується на законі. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, апеляційний суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що пунктом 1.4 рішення Баштанської міської ради № 18 від 29 квітня 2021 року «Про внесення змін до Статутів комунальних закладів» не порушуються трудові права ОСОБА_1 та обраний нею спосіб захисту не відповідає її порушеному праву. В даному випадку, якщо ОСОБА_1 вважає, що діями роботодавця порушуються її трудові права, а саме за її твердженням її зобов`язують брати участь у конкурсі, то відповідно до статті 16 ЦК України визначені інші матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) трудових прав і вплив на роботодавця, як на правопорушника. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , проте мотивувальна частина судового рішення підлягає зміні, з викладенням її в редакції цієї постанови. За результатами розгляду апеляційної скарги підстави для розподілу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 15 вересня 2021 року.