Ухвала КЦС ВС № 468/755/21-ц

Ухвала 20 жовтня 2021 року м. Київ справа № 468/755/21-ц провадження № 61-16376ск21 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В., (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про визнання протиправним та скасування окремого пункту рішення міської ради, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 11 червня 2021 року звернулася до суду з позовом до Баштанської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 1.4 рішення сесії Баштанської міської ради № 18 від 29 квітня 2021 року «Про внесення змін до статуту комунального закладу «Плющівський сільський Будинок культури Баштанської міської ради Миколаївської області», затвердженого рішенням Баштанської міської ради від 10 березня 2017 року №

8. Баштанський районний суд Миколаївської області від 16 липня 2021 року в задоволенні позову відмовив. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що розробка та затвердження Баштанською міською радою, як засновником КЗ «Плющівський СБК», нової редакції статуту відповідає вимогам закону, є правомірним, отже і прийняте за результатами цього рішення ґрунтується на законі, тому відсутні підстави для скасування відповідного рішення засновника комунального закладу. Миколаївський апеляційний суд постановою від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2021 року змінив, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пунктом 1.4 рішення Баштанської міської ради № 18 від 29 квітня 2021 року «Про внесення змін до Статутів комунальних закладів» не порушуються трудові права ОСОБА_1 та обраний нею спосіб захисту не відповідає її порушеному праву. В даному випадку, якщо ОСОБА_1 вважає, що діями роботодавця порушуються її трудові права, а саме за її твердженням її зобов`язують брати участь у конкурсі, то відповідно до статті 16 ЦК України визначені інші матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) трудових прав і вплив на роботодавця, як на правопорушника. ОСОБА_1 05 жовтня 2021 року засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у вказаній вище справі, в якій просила скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування пункту 1.4 рішення сесії Баштанської міської ради № 18 від 29 квітня 2021 року «Про внесення змін до статуту комунального закладу «Плющівський сільський Будинок культури Баштанської міської ради Миколаївської області», затвердженого рішенням Баштанської міської ради від 10 березня 2017 року №

8. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню: якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу без належного обґрунтування недостатньо для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Непогодження заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення для заявника, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, §

36. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про визнання протиправним та скасування окремого пункту рішення міської ради. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький