Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/3229/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1526/21Головуючий по 1 інстанції Справа №711/3229/21 Категорія: на ухвалу Троян Т. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Бондаренко С.І. секретар Попова М.В. учасники справи: позивач (скаржник) ОСОБА_1 , відповідач Приватне будівельне підприємство «Електросигнал», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 12.07.2021 (повний текст складено 12.07.2021, суддя в суді першої інстанції Троян Т.Є.) про відмову у забезпеченні позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» про стягнення грошових коштів, в с т а н о в и в : на розгляді в суді перебуває дана цивільна справа з позовними вимогами ОСОБА_1 до відповідача про стягнення 4 957 508,64 грн. Позивачем подавалися дві заяви про забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача - нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , які ухвалами суду від 08.06.2021 та від 24.06.2021 залишені без задоволення. Позивач звернувся до суду втретє із заявою про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача - Приватного будівельного підприємства «Електросигнал», а саме: нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки дані нежитлові приміщення виставлені на продаж згідно даних веб-сайту OLX. Зазначив, що сума позовних вимог є значною 4 957 508,64 грн. Відповідачем порушені вимоги щодо строків проведення робіт за Договором інвестиційного (спільного будівництва) від 07.09.2020, згідно з яким сторони домовилися спільно за рахунок коштів позивача (інвестицій) збудувати автостоянку та адмінбудівлю за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем направлено повідомлення про розірвання вказаного Договору інвестиційного (спільного будівництва) та заявлено вимогу про повернення коштів на рахунок позивача. Такі вимоги задоволено не було. Зазначив, що за відповідачем зареєстроване вказане нерухоме майно. Оскільки існують ризики того, що відповідач в будь-який момент може відчужити належне йому майно, що в послідуючому істотно ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, подано дану заяву про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нерухоме майно ПБП «Електросигнал» з метою забезпечення реального виконання рішення суду. Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 12.07.2021 вказану заяву про забезпечення позову залишено без задоволення, оскільки судом не встановлено обставин, які беззаперечно вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Суд також вказав, що накладення арешту в даній ситуації є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог без вирішення спору по суті. Накладення арешту на нерухоме майно відповідача буде перешкоджати його господарській діяльності. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав 15.07.2021 апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування вказано на те, що при накладення арешту на майно його власник не позбавляється можливості користуватися ним. Продаж власного нерухомого майна не є видом господарської діяльності відповідача. Відчуження майна відповідачем унеможливить задоволення вимог позивача про стягнення коштів. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України. У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, п.п.1, 2 шляхом накладення арешту на майно (як у цій справі). Згідно ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. У постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Як вказав ВС у постанові від 03.11.2020 у справі №910/7716/20 при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Враховуючи вищенаведене правове регулювання, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в цій справі про те, що підстав для забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача, яке ним використовується в його діяльності, є передчасним, адже такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно, буде протиправно перешкоджати господарській діяльності підприємства-відповідача, так як обмежить у тому числі і право на користування таким майном (державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову здійснить опис арештованого майна та вчинить дії по забороні будь-яким особам використовувати таке майно), що спростовує посилання скаржника на те, що при накладенні арешту на майно його власник не позбавляється можливості користуватися ним. При цьому, позивач у справі має право звернутися до суду із заявою про вжиття інших заходів забезпечення позову у справі, зокрема, у спосіб застосування заборони відчуження відповідного майна (а не накладення арешту на нього), обґрунтувавши їх необхідність. У аспекті вищенаведеного, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника у справі про те, що продаж власного нерухомого майна не є видом господарської діяльності відповідача, адже нерухоме майно - нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , можуть використовуватися при здійсненні підприємницької діяльності. Позивачем не доведено можливість застосування за обставин цієї справи такого виду забезпечення позову як арешт майна (що становитиме непропорційне втручання у право власності особи в аспекті правомочності користування майном) у світлі чого доводи скаржника про те, що відчуження майна відповідачем унеможливить задоволення вимог позивача про стягнення коштів, не свідчить про незаконність оскарженої ухвали суду першої інстанції в цій справі. Більш того, в порядку підготовки даної апеляційної скарги до розгляду її по суті судом апеляційної інстанції з`ясовано, що згідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно власником нежитлових будівель АДРЕСА_1 з 31.08.2021 року є ТОВ «Левпром Україна», тобто особа, яка не є учасником даного процесу, відповідно, розгляд даного питання без залучення до справи вказаної особи є порушенням прав, свобод та інтересів вказаної особи. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 12.07.2021 про відмову у забезпеченні позову у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу відхилити. Ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 12.07.2021 про відмову у забезпеченні позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного будівельного підприємства «Електросигнал» про стягнення грошових коштів - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 14.09.2021. Суддя-доповідач Судді