Постанова КЦС ВС № 569/5761/19

Постанова Іменем України 01 грудня 2021 року м. Київ справа № 569/5761/19 провадження № 61-15031св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука

0. С., учасники справи: позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , відповідачі за первісним позовом та позивачі за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , особа, яка подала касаційну скаргу - Товариство з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В. у справі за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна. 20 травня 2021 року представник ОСОБА_4 - адвокат Рибченко А. О. подав до Рівненського міського суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, в тому числі, але не виключно корпоративні права ОСОБА_1 в межах суми 10 949 950,53 грн. В обґрунтування заяви заявник зазначає, що 01 квітня 2021 року йому стало відомо, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 червня 2017 року, індексний номер: 35520139, яке було прийняте у неробочий час - 22:34:34, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Кострикін В. І., здійснив реєстрацію фіктивного правочину - акта приймання-передачі та оцінки активів, серія та номер б/н, виданого 14 січня 2017 року, видавник: укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед. Єдиним власником та керівником такого товариства є сам ОСОБА_1 , що свідчить про фіктивність такого правочину без наміру фактичної зміни власника та володільця. З метою недопущення відчуження майна та можливістю реального виконання рішення у цій справі заявником було подано позов про визнання недійсним акта приймання-передачі та оцінки активів, серія та номер б/н, виданий 14 січня 2017 року, видавник: укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35520139 від 02 червня 2017, яке було прийняте приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Кострикін В. І., справа № 569/9505/21. Стверджує, що виходячи з такої поведінки відповідача можна зробити висновок про те, що останній вчинив направлені дії з метою уникнення реального виконання можливого рішення суду у цій справі, що свідчить про необхідність вжиття заходів для забезпечення зустрічного позову. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рівненський міський суд Рівненської області ухвалою від 24 травня 2021 року під головуванням судді Галінської В. В. у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна відмовив. Місцевий суд не погодився із твердженням заявника відносно того, що про порушення свого права він дізнався 01 квітня 2021 року, адже 28 березня 2019 року ОСОБА_4 подавала до суду заяву про зустрічне забезпечення (а. с. 114-137, том 1) з додатками, в яких міститься інформація про вчинення реєстраційної дії та перехід права власності до Товариства з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед, тобто на момент подання первісного та зустрічного позову інформація була відома учасникам процесу. Доказів того, що єдиним власником та керівником такого товариства є сам ОСОБА_1 до заяви додано не було, а матеріали справи такої інформації не містять. Крім того, позовні вимоги до Товариства з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед, яке є власником будівлі кафе-бару в АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на час вирішення питання про забезпечення позову, не заявлялись. Також місцевий суд вказував, що із наданої інформаційної довідки вбачається, що з 02 червня 2017 року жодних реєстраційних дій з приводу даного майна не вчинялося. Відносно даного майна є інші чинні обтяження, тому вказане майно і так є забезпеченим. Рівненський апеляційний суд постановою від 26 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив частково. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2021 року скасував. Заяву ОСОБА_4 про забезпечення зустрічного позову задовольнив частково. Забезпечив зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 766832156101 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, реєстраційний номер 766655556101, у межах суми 10 949 950,53 грн. Суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову виходив з того, що вчиненні ОСОБА_1 дії свідчать про обґрунтовані ризики чергової перереєстрації нерухомого майна, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення зустрічного позову у цій справі. Одночасно апеляційний суд вказував, що будь-яке забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Короткий зміст вимог касаційних скарг У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року в якій просив оскаржене судове рішення скасувати, а у справі прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити. У вересні 2021 року представник Товариства з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед - адвокат Грабовський В. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року в якій просив оскаржене судове рішення скасувати, а у справі прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків, викладений Верховним Судом у постановах: від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 29 липня 2021 року у справі № 759/9585/20 та від 11 серпня 2021 року у справі № 309/3838/17. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вжитий захід забезпечення позову не співмірний із заявленими позовними вимогами у цій справі. Крім того не звернув увагу на ту обставину, що підстави набуття права власності на відповідні об`єкти нерухомості не оскаржуються. Власником майна є Товариство з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед, яке до участі у розгляді справи не залучене, а тому арешт накладено на майно особи, яка не є учасником справи. У поданій касаційній скарзі представник Товариства з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед вказує, що приймаючи рішення про часткове задоволення зави про забезпечення позову апеляційний суд не звернув увагу на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах: від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 29 липня 2021 року у справі № 759/9585/20 та від 11 серпня 2021 року у справі № 309/3838/17. Крім того оскарженою постановою вирішено питання про права та обов`язки Товариства з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед, яке до участі у розгляді справи залучене не було. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу подану Товариством з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед в якому касаційну скаргу просив задовольнити. Додатково вказував, що апеляційний суд помилково наклав арешт на майно, яке не належить жодному учаснику справи. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Рівненського міського суду Рівненської області копію матеріалів цивільної справи № 569/5761/19. 02 листопада 2021 року копія матеріалів цивільної справи № 569/5761/19 надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом просив: стягнути зі ОСОБА_2 на його користь збитки (упущену вигоду) у розмірі 860 483, 87 грн за період з 06 листопада 2015 року по 28 січня 2016 року, а також 1/3 збитків (упущеної вигоди) за період з 29 січня 2016 року по 09 березня 2017 року у розмірі 669 354, 84 грн; стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь 1/3 збитків (упущеної вигоди) за період з 29 січня 2016 року по 09 березня 2017 року у розмірі 669 354, 84 грн з кожного. Предметом судового розгляду за зустрічним позовом є вимога до ОСОБА_1 про стягнення на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 2 379 317,53 грн в якості відшкодування витрат на утримання, збереження нерухомого майна по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього майна, здійснених ними з часу, з якого власникові належить право на повернення майна та 8 570 633,00 грн в якості відшкодування суми витрат, на яку збільшилась його вартість в результаті поліпшень, що не можуть бути відокремлені від такого майна. Зальний розмір позовних вимог становить 10 949 950,53 грн, а відповідно 1/3 частки вимог ОСОБА_4 становить 3 649 983,51 грн. Місцевий суд встановив, що 28 березня 2019 року ОСОБА_4 подавала до суду заяву про зустрічне забезпечення (а. с. 114-137 том 1) з додатками, в яких міститься інформація про вчинення реєстраційної дії та перехід права власності до Товариства з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Місцевий суд встановив, що Товариство з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед є власником будівлі кафе-бару в АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ним. Крім того вказував, що на час вирішення питання про забезпечення позову, судом до участі у справі вказане товариство не залучалось, а позовні вимоги до нього не заявлялись. Проте, при задоволенні заяви позивача за зустрічним позовом ( ОСОБА_4 ) про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, апеляційний суд не звернув уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачеві, в цьому випадку ОСОБА_1 , а тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі - Товариства з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітед. Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) де зазначено, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві, тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого суду залишенню в силі. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що розгляд справи не закінчився, суд не здійснює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В : Касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою акціями відповідальністю Рісто 2001 Лімітедзадовольнити частково. Постанову Рівненського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року скасувати, ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2021 року залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий І. В. Литвиненко Судді А. І. Грушицький А. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук