Постанова 4857 № 380/10565/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Кравців О.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10565/20 пров. № А/857/7766/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Глушко І.В., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б. представника апелянта: Невелич Ю.В. позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 380/10565/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського СРПП №3 ПП Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого сержанта поліції Даниловича Василя Васильовича про визнання протиправним та скасування припису, - ВСТАНОВИВ: 19.11.2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського СРПП №3 ПП Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого сержанта поліції Даниловича В.В. про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №182247 від 12.11.2020р. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Національної поліції у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Представник апелянта Невелич Ю.В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 12.11.2020р. поліцейський СРПП №3ПП Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старший сержант Данилович В.В. виніс терміновий заборонний припис серії АА №182247 стосовно кривдника ОСОБА_1 яким останньому заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 у зв`язку із скоєнням домашнього насильства та з урахуванням існування безпосередньої загрози її життю чи здоров`ю. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в даному терміновому заборонному приписі стосовно кривдника не зазначений строк його дії. ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII. Із змісту п.3 ч.1 ст.1 вказаного Закону видно, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються (п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Згідно п.16 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства. В ст.10 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: 1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; 2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; 3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; 4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; 5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; 6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; 7) анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством; 8) взаємодія з іншими суб`єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до ст.15 цього Закону; 9) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. ч.1.-ч.5 ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб. Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис виноситься у порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України (ч.11 ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Для реалізації цього положення Міністерством внутрішніх справ України видано наказ 01 серпня 2018 року №654 «Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника» (далі - Порядок №654). Відповідно до п.2, 3 розділу ІІ Порядку №654 припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків. Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення. п.5 Поряду №654 передбачено, що при винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності). В п.6-7 Порядку №654 видно, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер. Усі реквізити припису заповнюються державною мовою, розбірливим почерком, чорнилом чорного або синього кольору. У разі якщо особа, щодо якої виноситься припис, не володіє українською мовою, припис складається за участю перекладача. Крім того, п.10 Порядку №654 передбачено, що під час винесення припису в ньому зазначаються, зокрема у рядку «Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком» - строк із зазначенням кількості діб, часу та дати винесення припису, часу та дати закінчення дії припису. Проте, всупереч п.10 Порядку №654, ст.77 КАС України відповідачі не надали суду жодних доказів в підтвердження вжиття заходів з боку уповноважених органів Національної поліції України щодо здійснення перевірки інформації щодо наявності підстав для винесення заборонного припису. Тобто доказів, які б підтверджували проведення бесіди із кривдником та або факту відмови кривдника від такої розмови. Також, матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження вжиття заходів з боку уповноважених органів Національної поліції України щодо здійснення перевірки інформації щодо наявності підстав для винесення заборонного припису. Положення Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству" у випадках звернення до органів поліції із заявами щодо домашнього насильства зобов`язують відповідні органи для підтвердження факту домашнього насильства чи його спростування щонайменше здійснити перевірку відповідної інформації. Апеляційний суд, також звертає увагу, що відповідач у рядку бланку припису «Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком…..» - не зазначив часу та дати винесення припису, час та дату закінчення дії припису чим порушив вимоги його заповнення та порядок його винесення. Зокрема п.10 Порядку №654 та норми ч.1-ч.5 ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». (а.с. 5) За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Миколаївське відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області в особі її посадової особи поліцейського СРПП №3 ПП Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого сержанта поліції Даниловича В.В. діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Доводи апелянта про те, що відібрання пояснень від кривдника не є обов`язковими для поліцейського при винесенні термінового заборонного припису, є безпідставними та спростовуються п.5 Поряду №654 згідно, якого при винесенні припису посадова особа уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника. Проте, в даному випадку поліцейський не запропонував ОСОБА_1 надати будь які пояснення стосовно факту домашнього насильства чи його спростування, що є порушенням прав, свобод та інтересів останнього. Крім того, доводи апелянта про те, що терміновий заборонний припис містить строк із зазначенням кількості діб, часу та дати винесення припису, часу та дати закінчення дії припису, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки в оспорюваному заборонному приписі відсутні відомості про заповнення часом датою винесення припису та часом датою закінчення дії припису.(а.с.5) Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 380/10565/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. В. Глушко Р. М. Шавель У зв`язку із перебуванням головуючого судді Бруновської Н.В. в період з 16.08.2021р. по 31.08.2021р. включно у щорічній відпустці та відсутністю судді Шавеля Р.М. з 25.08.2021р. по 13.09.2021р. включно у зв`язку перебуванням у щорічній відпустці, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 14.09.2021р.