Постанова 4857 № 380/3990/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/3990/21 пров. № А/857/123/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (головуючий суддя Грень Н.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВнП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Дудяка Миколи Михайловича, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування припису,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до поліцейського СРПП ВнП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області в якому просив скасувати терміновий заборонний припис серії АА№182313 стосовно ОСОБА_1 , який складений поліцейським СРПП ВнП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, сержантом поліції Дудяком Миколою Михайловичем. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано терміновий заборонний припис серії АА №182313 від 10.03.2021, винесений стосовно ОСОБА_1 . Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління національної поліції у Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом порушено норми матеріального права, просить скасувати таке рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає, що згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вчиняється уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства. Із змісту ч.1, 2, 5 ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вбачається, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб. Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України (ч.11 ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у випадках звернення до органів поліції із заявами щодо домашнього насильства зобов`язують відповідні органи для підтвердження факту домашнього насильства чи його спростування здійснити перевірку відповідної інформації. Так, 10.03.2021 посадовою особою ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області сержантом поліції Дудяком М.М. складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 10.03.2021 серії АА №182313 у зв`язку з скоєнням громадянином ОСОБА_1 домашнього насильства, а саме: «голосно кричав, виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою» щодо дружини ОСОБА_2 . Тобто позивач вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї дружини, що стало підставою для винесення термінового заборонного припису. У матеріалах про розгляд звернення, яке надійшло до ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області від громадянки ОСОБА_2 , яке зареєстроване в ЖЄО №862, ЖЕО 853 від 10.03.2021, містяться дані на підтвердження вжиття заходів з боку уповноважених органів Національної поліції України про дослідження інформації щодо наявності підстав для винесення термінового заборонного припису, оскільки були присутні ознаки адміністративного правопорушення (містяться в матеріалах справи). Крім того, у матеріалах про розгляд звернення міститься протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №106518 від 16.03.2021, складений відносно ОСОБА_1 , який був предметом розгляду у Миколаївському районному суді Львівської області. Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 06.05.2021 у справі №447/792/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_2 , яке мало місце 10.03.2021 близько 17 години. Постановою Львівського апеляційного суду від 16.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 06.05.2021 - без змін. Львівський апеляційний суд (в постанові від 16.06.2021 у справі №447/792/21), зокрема, зазначив, що: «Висновок судді про винуватість ОСОБА 1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів. Відповідно до положень статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Крім того, суд першої інстанції в оскарженому рішенні зазначає, що: «Проте матеріали за зверненням громадянки ОСОБА_2 від 10.03.2021 не містять форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, що свідчить про винесення припису з порушенням передбаченої процедури, а також вказує на те, що уповноважені особи органів Національної поліції України не вчинили всіх необхідних дій для перевірки інформації щодо наявності підстав для винесення заборонного припису. Натомість, згідно фабули рапорту старшого чергового ВнП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Улинця О.Ю. від 10.03.2021: «Складено оцінку ризиків та винесено ТЗП ААМ182313» (додаток). Водночас, в матеріалах справи міститься лист Миколаївського відділення поліції ГУНП у Львівській області від 16.03.2021 №853, 862, з якого вбачається, що матеріали адміністративної справи за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) направлено в Миколаївський районний суд для прийняття рішення згідно чинного законодавства (додаток). Аналізуючи вищевикладене, апелянт вважає, що поліцейський СРПП ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області сержант поліції Дудяк М.М. при складанні термінового заборонного припису діяв виключно у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, а рішення приймав з урахуванням усіх фактичних обставин, що були ним встановлені станом на момент фіксації порушення, що в подальшому знайшло своє підтвердження в постанові Миколаївського районного суду Львівської області від 06.05.2021 та постанові Львівського апеляційного суду від 16.06.2021 у справі №447/792/21. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2021 посадовою особою ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області сержантом поліції Дудяком М.М. складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 10.03.2021 серії АА №182313 у зв`язку зі скоєнням ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно постраждалої особи - його дружини ОСОБА_2 . Вказаним заборонним приписом застосовано захід термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 5 діб з 18 год. 40 хв. 10 березня 2021 року та діє до 18 год. 40 хв. 15 березня 2021 року. Розглядаючи спір, судом першої інстанції враховано, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» №2229-VIII від 07.12.2017 (далі - Закон №2229) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються (пункт 5 частини першої статті 1 цього Закону). Статтею 6 Закону №2229 визначені суб`єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, серед яких, до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (пункт 2 частини третьої статті 6). Згідно частини першої статті 10 Закону №2229 до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: 1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; 2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; 3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; 4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; 5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; 6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; 7) анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством; 8) взаємодія з іншими суб`єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону; 9) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Таким чином, відповідач наділений владними управлінськими функціями щодо розгляду поданих згідно з Законом №2229 заяв, та вжиття, за наслідком їх розгляду, відповідних заходів, а тому даний спір носить публічно-правових характер та підлягає розгляду адміністративним судом в порядку, визначеному КАС України. Відповідно до статті 1 Закону № 2229 терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства. Відповідно до п.1 наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника» від 01.08.2018 року №654 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2018 року за № 965/32417 (далі - Порядок № 654) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Відповідно до розділу II Порядку №654 терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків. Відповідно до статті 25 Закону № 2229 та п. 4 розділу II Порядку № 654 припис може містити такі заходи: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. З урахуванням викладеного вище суд першої інстанції правильно вважав, що винесенню термінового заборонного припису передує процедура оцінки ризиків, яка регламентована Порядком проведення оцінки ризиків домашнього насильства, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України 13 березня 2019 року № 369/180, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2019 року за № 333/33304. Так, оцінка ризиків проводиться шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який враховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам. Форма оцінки вчинення домашнього насильства складається із 27 питань, на які поліцейський має відповісти «так», «ні», «без відповіді»/«невідомо». Питання стосуються безпосередньо безпеки постраждалої особи: чи кривдник погрожував її вбити, чи застосовував фізичне насильство, чи перебував кривдник у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння (має алкогольну чи наркотичну залежність) та ін. Відбираючи від постраждалої особи відповіді на такі запитання, поліцейський визначає таким чином рівень небезпеки: високий, середній або низький, що важливо, відмова або небажання постраждалої особи спілкуватися із правоохоронними органами може розцінюватися представниками поліції як високий рівень небезпеки. Тобто, якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді/Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки. Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні - терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції. У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов`язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлові приміщення. При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності). Судом першої інстанції з`ясовано з матеріалів за зверненням громадянки ОСОБА_2 від 10.03.2021, що 10.03.2021 отримано телефонне звернення від ОСОБА_3 про вжиття заходів до її чоловіка, гр. ОСОБА_1 , який не вчиняє протиправних дій, й 10.03.2021 близько 17:00 год. створив конфлікт, під час якого кричав, ображав її нецензурною лайкою та словесно погрожував розправою. Відповідно до рапорту старшого чергового ВНП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області 10.03.2021 було зафіксовано 2 звернення на номер оператора 102 о 17:07 год. та о 18:06 год. про вчинення домашнього насильства. Заявниками були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ОСОБА_2 заявила про створення її чоловіком конфлікту, під час якого він нецензурно лаявся, погрожував фізичною розправою. Натомість ОСОБА_1 повідомив про конфлікт з дружиною, яка не впускала його додому. За наслідками звернень від учасників конфлікту відібрано пояснення. Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції вірно зауважено, що згідно з положеннями чинного законодавства результати оцінки ризиків є обов`язковими для поліцейського уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством. Без складання оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції не спроможний визначити рівень небезпеки: високий, середній або низький, та не може з`ясувати обставин конфлікту та виявити чинники й умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Результат оцінки ризиків передує винесенню термінового заборонного припису стосовно кривдника. Однак, матеріали за зверненням громадянки ОСОБА_2 від 10.03.2021 не містять форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, що свідчить про винесення припису з порушенням передбаченої процедури, а також вказує на те, що уповноважені особи органів Національної поліції України не вчинили всіх необхідних дій для перевірки інформації щодо наявності підстав для винесення заборонного припису. Вище неведене свідчить, що вчинення позивачем дій, які би мали наслідком винесення тимчасового заборонного припису не підтверджується зібраними доказами у справі, такий винесено без оцінки ризиків, яка передує винесенню тимчасового заборонного припису та дозволяє встановити наявність підстав для застосування такого. Враховуючи зазначене суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги про скасування термінового заборонного припису серії АА №182313 від 10.03.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 по справі № 380/3990/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін