Постанова 4822 № 713/745/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2021 року м. Чернівці справа № 713/745/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю. секретар Герман Я.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, факту родинних відносин та факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ткач Валентина Василівна, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року (головуючий у 1-й інстанції Осокін А.Л.),- ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, факту родинних відносин та факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина за заповітом у вигляді земельної ділянки площею 0,49 га з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, право власності підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю. Посилається на те, що він, як спадкоємець за заповітом звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку із ________________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/798/21 відсутністю належним чином оформлених документів, що посвідчують право власності на дане майно, пропущено строк для прийняття спадщини та не було надано документів, що підтверджують факт родинних відносин спадкоємця зі спадкодавцем. Зазначав, що у зв`язку із допущеною помилкою в написанні прізвища батька та для встановлення факту родинних стосунків із покійним батьком просив суд встановити факт належності ОСОБА_4 правовстановлюючого документу, а саме Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧВ №001252, виданий Банилівською сільською радою Вижницькго району Чернівецької області від 17 травня 2001 року. Встановити факт, родинних стосунків між спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадкоємцем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановити факт його постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_4 .. Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року заявлені вимоги задоволені частково. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно є сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено юридичний факт, що Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії II-ЧВ №001252, виданий Банилівською сільською радою Вижницького району Чернівецької області 17.05.2001 року на ім`я ОСОБА_4 , дійсно належав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні вимоги про встановлення юридичного факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав разом з ним по АДРЕСА_1 відмовлено за необґрунтованістю. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні вимоги про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ткач Валентина Василівна, подав апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні вимоги про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на момент смерті, оскільки встановлення такого факту пов`язано із наступним вирішенням спору про право, а тому згідно із ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен був залишити заяву в цій частині без розгляду і роз`яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах Просить скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким вимогу про встановлення юридичного факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишити без розгляду. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції. Статтею 263 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в оскаржуваній частині відповідає наведеним нормам, в іншій частині не оскаржується і апеляційним судом не переглядається. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, до такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року справа № 761/16799/15-ц. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наведений у ст. 315 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до п.2. постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Відмовляючи в задоволенні вимог суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено факту спільного проживання зі спадкодавцем на момент смерті, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили, що заявник дійсно проживав з батьком на момент його смерті, матеріали справи не містять. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та обґрунтованими. Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження заявника його батьком вказаний ОСОБА_4 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про народження. З копії Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії II-ЧВ №001252, виданого Банилівською сільською радою Вижницького району Чернівецької області 17.05.2001р., вбачається, що він виданий на ім`я ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про смерть. Як вбачається із довідки нотаріуса Мицкан Ж.І. від 27.05.2021р. №225/02-14 ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.02.2021р. №40/02-31 нотаріуса Мицкан Ж.І. вбачається, що заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , в тому числі по причині того, що заявник не прийняв спадщину своєчасно. Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від неї. Вказане означає, що для підтвердження прийняття спадщини особі необхідно доводити саме обставини на підтвердження факту спільного постійного проживання із спадкодавцем на момент смерті. З довідки від 02.02.2021р. №203 виданої Банилівською сільською радою вбачається, що ОСОБА_4 , 1929р.н, проживав та перебував на реєстраційному обліку в АДРЕСА_1 з 1960р. по день смерті. Разом з ним в одному будинку були зареєстровані та проживали його дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внучка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , внук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . З наведеного слідує, що заявник на момент смерті ОСОБА_4 разом з ним не проживав та не був зареєстрований, оскільки доказів протилежного заявником не надано. Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. При цьому докази, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, мають бути не лише належними, допустимими та достовірними, а й достатніми, тобто такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України). Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявник належними та допустимими доказами не довів, що на момент смерті ОСОБА_4 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , він проживав разом з ним по АДРЕСА_1 , тому правомірно відмовив у задоволенні вимоги про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на момент смерті. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не правильно дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на момент смерті слід відмовити за безпідставність, оскільки повинен був дану вимогу залишити без розгляду, так як встановлення такого факту пов`язано з наступним вирішенням спору про право. Однак колегія суддів не погоджується із такими доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними не необґрунтованими, враховуючи наступне. Відповідно до положень частини четвертої статті 315 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Згідно п.1 ч.1 ст.315, ч.2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду із метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті, для можливості оформлення спадщини за заповітом на спадкове майно, що складається із земельної ділянки загальною площею 0,49 га., що розташована на території Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області. Інші спадкоємці заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не подавали будь-яких заяв з приводу наявності спору про право на спадщину із заявником ОСОБА_1 , а навпаки із заяв поданих до суду першої інстанції вбачається, що вони визнають вимоги в повному обсязі і просять їх задовольнити. Дані обставини вказують на відсутність на етапі розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення зазначеного юридичного факту спору про право між ним та іншими особами, що унеможливлює застосування ч.6 ст.294 ЦПК України. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Керуючись ст.374, ст.375 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ткач Валентина Василівна, залишити без задоволення. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складений 14 вересня 2021 року. Головуючий: А.І. Владичан Судді: Н.К. Височанська Н.Ю. Половінкіна