Постанова Чернівецький апеляційний суд № 713/628/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 січня 2023 року місто Чернівці справа № 713/628/22 провадження №22-ц/822/66/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н.К., суддів:Лисака І.Н., Перепелюк І.Б. секретар Собчук І.Ю. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 третя особа ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, ухвалене під головуванням судді Кириляк А.Ю., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин. Посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Берегомет Вижницького району Чернівецької області. У його свідоцтві про народження в розділі мати записано - ОСОБА_5 , батько - ОСОБА_6 . Ще раніше у батьків ІНФОРМАЦІЯ_2 народився первісток - син ОСОБА_7 . Однак, в свідоцтві про народження брата прізвище зазначено ОСОБА_8 , в розділі мати записано - ОСОБА_5 , батько - ОСОБА_6 . Отже, у нього та його рідного брата, відповідача по справі, існують розбіжності в прізвищі. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх батько ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла їх мати ОСОБА_5 . Після смерті батька ОСОБА_6 у Вижницькій державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу та 02 листопада 2012 року його брат ОСОБА_2 подав до державного нотаріуса заяву, в якій він відмовився на його користь від прийняття спадкового майна, яке належало на день смерті його батькові ОСОБА_6 . Однак, у зв`язку з розбіжностями у написанні прізвищ, він не може скористатися правом на оформлення спадкових прав після смерті батька. Просив встановити родинні відносини, а саме що він є рідним братом ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги На дане рішення ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2022 року скасувати та закрити провадження у справі. Вказує на те, що суд помилково застосував норми ЦПК України, які можуть стосуватися тільки судових справ окремого провадження. Справа могла розглядатись і в позовному провадженні, отже суду необхідно було вказати відповідні статті. Вважає, що заява про зменшення позовних вимог ОСОБА_1 стала підставою вважати, що взагалі немає позовних вимог, а тому суд мав залишити позовну заяву без розгляду. Судом першої інстанції не взято до уваги жодний доказ наведений нею в поясненнях. Зокрема суд не врахував її прохання щодо заборони ОСОБА_1 оформляти права на спадщину, оскільки спадкове майно перебуває під арештом в рамках кримінального провадження. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не подали до суду.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Берегомет Вижницького району Чернівецької області, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 19 листопада 1969 року та копією паспорта позивача серії НОМЕР_2 , виданого 18 квітня 2002 року Вижницьким РВ УМВС в Чернівецькій області (а.с.4-5). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19 листопада 1969 року батьками позивача вказані: батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_5 (а.с.5). Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян за №00036761346 від 07 вересня 2022 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_9 та мати ОСОБА_10 (а.с.107). В Будинковій книзі №153, зазначено, що відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав з батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (а.с.41-45). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.6). ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.8). Відповідно до заяви, наданої приватному нотаріусу Вижницького районного нотаріального округу Штефюку О.О. від 02 листопада 2012 року, ОСОБА_2 відмовився на користь ОСОБА_1 від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7). Як вбачається з довідки державного нотаріуса Мицкан Ж.І. №1213/02-14 від 28 жовтня 2013 року Вижницькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , які своєчасно прийняли спадщину (а.с.10). Як вбачається з довідки державного нотаріуса Мицкан Ж.І. №670/02-14 від 23 серпня 2017 року, Вижницькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_11 є ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які своєчасно прийняли спадщину (а.с.10). Згідно відповіді державного нотаріуса Мицкан Ж.І., яка надана позивачу 03 травня 2022 року вказано, що перешкод у видачі свідоцтва про право на спадщину у рівних частинах, як нотаріуса у неї немає. Однак, збільшити частку ОСОБА_1 неможливо, оскільки ОСОБА_1 не довів родинні стосунки між собою та спадкодавцем (а.с.49). В довідці виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району за №1172 від 26 квітня 2022 року вказано, що спадкоємцями, які мають право на спадщину за законом у відповідності до ст.1261 ЦК України після смерті ОСОБА_6 станом на 12 травня 2012 року були дружина померлого: ОСОБА_5 , сини померлого: ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 (а.с.48). З довідки Берегометської селищної ради за №2089 від 26 липня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , житель АДРЕСА_1 та громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 житель АДРЕСА_2 , є рідними братами (а.с.56). Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Суд може розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, у зв`язку з яким виникають юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника тощо. Згідно з ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Системний аналіз ч. 6 ст. 294, ст. 315 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що за наявності спору про право суд в порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення. Зокрема, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував необхідність встановлення юридичного факту родинних відносин між ним та його братом ОСОБА_2 , зокрема, для оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_6 . Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). У спорі про спадкування належним відповідачем є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) вказав, що визначений позивачем у позові склад сторін у справі (позивач та відповідач) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Відповідачами за позовом про встановлення факту родинних відносин мають бути особи, які мають цивільно-правовий інтерес або право на спадкування майна померлого, і саме за такого суб`єктного складу має вирішуватися заявлений позов. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. У справі, що переглядається, належними відповідачами за вимогами про встановлення факту родинних відносин мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті батька сторін ОСОБА_6 . Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцями першої черги по закону після його смерті були дружина ОСОБА_5 та троє синів: позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 . Дана обставина підтверджується довідкою виконавчого комітету Берегометської селищної ради Чернівецької області №1172 від 26.04.2022 року (а.с.48). Зокрема, встановлено, що на день смерті ОСОБА_6 разом з ним у будинку проживала дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка вважається такою, що прийняла спадщину (а.с.48). Крім цього, з відповіді Вижницької державної нотаріальної контори №107/0214 від 28.02.2013 року вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності після смерті ОСОБА_6 (а.с.92). 02 листопада 2012 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7). 02 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.51). 22 червня 2012 року ОСОБА_11 звернувся із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.61). З довідки Вижницької державної нотаріальної контори №1213.02-14 від 28.10.2013 року вбачається, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , які своєчасно прийняли спадщину (а.с.10). Таким чином, колегією суддів встановлено, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 , які своєчасно прийняли спадщину, були дружина ОСОБА_5 та троє синів: позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 . Встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадкоємцями за законом після її смерті є син ОСОБА_1 , онуки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , батько яких ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , які прийняли своєчасно спадщину шляхом подачі заяв (а.с.93). ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 З довідки Вижницької державної нотаріальної контори №670.02-14 від 23.08.2017 року вбачається, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які своєчасно прийняли спадщину (а.с.10, 62). Отже, відповідачами по справі про встановлення факту родинних відносин мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , а саме: дружина ОСОБА_5 та троє синів: позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 . Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_11 також померли, до в якості відповідачів також мають бути залучені спадкоємці після їх смерті, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 яка є спадкоємцем після смерті свого чоловіка ОСОБА_11 заперечує проти встановлення факту родинних відносин, що свідчить про наявність спору про право між сторонами. Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч.3 ст.51 ЦПК України). Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справа №344/17464/15-ц вказано, що «відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі №457/726/17. З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду. На виконання вимог процесуального права, позивач, визначаючи суб`єктний склад учасників, відповідачем у справі зазначив ОСОБА_2 , проте матеріали справи свідчать про те, що окрім ОСОБА_4 до кола спадкоємців відносяться ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (а.с.10), а тому розгляд справи у відсутності останніх, де вимоги безпосередньо можуть стосуватися їх прав та обов`язків, є неможливим, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд взмозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок щодо задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки позовні вимоги пред`явлені за неналежного суб`єктного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Щодо розподілу судових витрат Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та відмови в позові ОСОБА_1 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 за подання до суду апеляційної скарги сплатила судовий збір в розмірі 1488,60 грн. (а.с.174). Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1488,60 грн. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2022 року скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 377, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2022 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1488 грн. 60 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.Н. Лисак І.Б.Перепелюк