Постанова 4818 № 638/15921/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/15921/20 Головуючий суддя І інстанції Рибальченко Л. М. Провадження № 33/818/806/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 , - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , 1981 року народження, громадянин України, мешканець м. Харкова, - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. Постановою встановлено, що 13.10.2020 року о 15.20 год. у м. Харкові по пр.. Незалежності, 13, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ТОЙОТА КОРОЛЛА», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу та допустив наїзд на автомобіль «ТОЙОТА ПРАДО», державний номерний знак НОМЕР_2 . Автомобілі отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки. Ця дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку з тим, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 ПДР України. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 січня 2021 року скасувати, посилаючись на те, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо копотання про виклик свідка. Справу розглянуто без участі ОСОБА_1 та він не був повідомлений про час та місце розгляду справи. На думку апелянта, суд не звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення не був складений у день скоєння ДТП. Вказує, що під час складання протоколу було порушено його право на отримання правової допомоги. Вказує, що він не був ознайомлений з матеріалами, які були додані до протоколу. Звертає увагу на те, що в протоколі відсутній його підпис. Також зазначає, що працівниками поліції, під час складання протоколу не зазначено які додатки долучаються до протоколу. Вважає, що диск з відеозаписом є неналежним та недопустимим доказом, оскільки в матеріалах справи немає відомостей яким чином він був долучений до справи. Вказує, що потерпілий виїхав на смугу його руху та рухаючись заднім ходом здійснив зіткнення з його автомобілем. Посилається на пошкодження автомобілів та пояснення свідка, який підтверджував, що автомобіль потерпілого рухався заднім ходом. Вказує, що суд послався на показання особи, яка не є учасником ДТП. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. 02.09.2021 року, до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив розгляд його апеляційної скарги здійснювати за його відсутністю. В судове засіданні в суд апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268, 269 та 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 без його участі та без участі потерпілого ОСОБА_2 . Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Як вбачається з відомостей, що є наявними в матеріалах справи, суд першої інстанції не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 щодо порушення Правил дорожнього руху України. Переглядаючи оскаржувану постанову в межах доводів поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її законність та обґрунтованість, виходячи з наступного. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про адміністративне правопорушення, відомості схеми місця ДТП, письмові пояснення потерпілого. Зокрема, відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 керуючи автомобілем ТОЙОТА, д.н.з. НОМЕР_1 недотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на автомобіль ТОЙОТА д.н.з. НОМЕР_2 , чим отримані механічні пошкодження з матеріальними збитками. Поряд з цим, 13.10.2020 року, саме після скоєння ДТП працівник поліції зафіксував у схемі місця ДТП розташування транспортних засобів та прив`язку до місцевості. ОСОБА_1 ознайомився з цими відомостями та погодився із правильністю їх фіксації, про що свідчить його власноручний підпис у схемі місця ДТП без будь-ячких зауважень. Належить взяти до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення, а також схема місця ДТП складені уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що їх складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися в порядку, передбаченому КАС України або до безпосереднього керівництва працівників поліції, а також Рисований не звертався зі скаргами до правоохоронних органів, відповідно до вимог КПК України , а тому твердження апелянта щодо незаконності дій працівників поліції під час складання протоколу є необґрунтованими та розцінюються судом апеляційної інстанції як обраний спосіб захисту. Крім того, ОСОБА_1 надавав свої письмові пояснення безпосередньо після настання ДТП, а також у день складення протоколу про адміністративне правопорушення. В своїх поясненнях ОСОБА_1 не заявляв клопотань про ознайомлення з матеріалами справи, а також не просив про залучення захисника, що свідчить про необґрунтованість таких апеляційних доводів. Відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 10) вбачається, що через суперечливі пояснення водіїв та відсутності доказів він просив матеріали справи направити до відділу розшуку та дізнання на доопрацювання. Отже, проміжок часу між настанням ДТП та складанням протоколу об`єктивно обумовлений тим, що матеріали про адміністративне правопорушення, після їх оформлення на місці події, були направлені до відділу розшуку та дізнання і вже у цьому відділі, безпосередньо після виклику особи, яка притягається до відповідальності, був складений протокол про адміністративне правопорушення, а тому такі доводи є необґрунтованими. Крім того, в матеріалах справи міститься диск з відеозаписом події (арк. 11). Відповідно до відомостей вищенаведеного рапорту працівника поліції вбачається, що останній ініціював питання щодо запиту відеозапису з камер відеоспостереження до Апеляційного господарського суду, де були встановлені ці камери та фіксували подію ДТП. Аналізуючи цей відеозапис, об`єктивно вбачається, що відеозапис здійснювався з двох камер відеоспостереження, які розташовані на фасаді будівлі Апеляційного господарського суду. Також вбачається, що на цьому відеозаписі зафіксована подія ДТП саме за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому у суду апеляційної інстанції не виникає сумнівів щодо належності цього відеозапису як доказу. Поряд з цим, учасники ДТП не заперечували в суді першої інстанції того, що на цьому відеозаписі зафіксована подія саме за їх участю, а тому такі доводи апелянта суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. Крім того, з відеозапису вбачається, що автомобіль ТОЙОТА, під керуванням потерпілого ОСОБА_2 , був припаркований передньою частиною до бордюрного каменю узбіччя по пр. Незалежності біля буд.

13. Також вбачається, що починаючи рух заднім ходом потерпілий здійснював його повільно та з зупинками для того, що пропустити транспортні засоби, які рухались по пр. Незалежності у бік пр. Науки. Вбачається, що потерпілий обережно рухався заднім ходом та побачивши автомобілі, які рухались у бік пр. Науки зупинявся, щоб їх пропустити, не створюючи перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Таким самим чином поступив потерпілий коли помітив автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , і це об`єктивно вбачається з відеозапису. ОСОБА_2 рухаючись заднім ходом, зупинив свій автомобіль для того, щоб надати дорогу автомобілю, під керуванням ОСОБА_1 . Однак, ОСОБА_1 об`єктивно маючи можливість об`їхати автомобіль потерпілого, як це робили інші автомобілі, які рухались у його смузі руху, знизив швидкість руху та повільно правим боком свого автомобілю здійснив зіткнення із задньою лівою частиною автомобіля потерпілого. З відеозапису також вбачається, що під час зіткнення автомобіль під керуванням потерпілого не рухався, що спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що саме автомобіль під керуванням потерпілого здійснив зіткнення з його автомобілем. Відомості цього відеозапису підтверджують зміст письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 та об`єктивно спростовують зміст письмових пояснень ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення свідка ОСОБА_3 (арк. 5), який зазначив, що був свідком ДТП, яка трапилась у початку 16.00 год. по пр.. Правди,

13. Він стояв на протилежному боці від Апеляційного суду та бачив, як ТОЙОТА ПРАДО здавала назад та вдарила автомобіль ТОЙОТА, який проїжджав . Після цього учасники ДТП викликали поліцію, після чого він вирішив надати свої пояснення. Також ці пояснення доповнено тим. Що сам факт зіткнення автомобілів він не бачив, а лише чув, оскільки він стояв на протилежному боці вулиці. Аналізуючи ці пояснення суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони містять протиріччя, а саме те, що свідок зазначає, що ТОЙОТА-ПРАДО рухаючись заднім ходом здійснив зіткнення з іншим автомобілем, а після цього зазначає, що сам факт зіткнення не бачив. Отже, твердження свідка ОСОБА_3 про те, що автомобіль ТОЙОТА-ПРАДО, рухаючись заднім ходом здійснив зіткнення з іншим автомобілем ґрунтується суто на його особистих припущеннях, а той факт, що автомобіль ТОЙОТА-ПРАДО рухався заднім ходом не заперечується будь-якою стороною ДТП. Крім того, свідок ОСОБА_4 працівниками поліції не був зафіксований як свідок у протоколі про адміністративне правопорушення. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не порушив вимоги КУпАП не викликавши в судове засідання свідка ОСОБА_3 та не допитавши його, оскільки в протоколі він не зазначений як свідок та його письмові пояснення мають суперечності. Крім того, апелянт зазначає, що в протоколі не зазначено, які документи додані до протоколу. Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення працівником поліції зазначено, що до протоколу додаються матеріали ДТП, а дії працівника поліції ОСОБА_1 не оскаржував, а тому такі твердження суд апеляційної інстанції розцінює як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності. Поряд з цим, ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції послався на показання особи, яка не є учасником ДТП. Дійсно в мотивувальній частині (арк. 29 абз. 2) суд першої інстанції зазначив прізвище потерпілого « ОСОБА_5 », що є очевидною опискою, оскільки прізвище потерпілого « ОСОБА_6 », проте на зміст судової постанови ця описка не впливає, а тому суд апеляційної інстанції роз`яснює, що будь-який учасник провадження не позбавлений можливості звернутись до суду, який виніс це рішення, з відповідним клопотанням про виправлення описки. Крім того, апелянт зазначав, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі та не повідомляв йог про час та місце розгляду справи. Проте, в суді першої інстанції приймав участь захисник ОСОБА_1 адвокат Атісков О.В. 03 грудня 2020 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено угоду про надання правової допомоги, а тому ОСОБА_7 будучі обізнаним про час та місце розгляду справи повинен був повідомити ОСОБА_1 про це. Крім того, безпосередньо ОСОБА_1 достовірно знав, що справа про адміністративне правопорушення перебуває на розгляді в суді першої інстанції, про що об`єктивно свідчить його власноручна розписка

16. Також, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження Отже, ОСОБА_1 знаючи про те, що справа про адміністративне правопорушення стосовно нього розглядається в суд першої інстанції повинен був цікавитись її розглядом. Відомості про те, що він цікавився цим розглядом в матеріалах справи відсутні, а тому такі доводи є необґрунтованими та розцінюються судом як обраний спосіб захисту. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 проїжджаючи повз автомобіл під керуванням потерпілого, не обрав безпечний інтервал та допустив зіткнення з ним, чим порушив вимоги саме п. 13.1 ПДР України. З огляду на вищенаведені обставини, вочевидь неможна погодитись з апеляційними доводами ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому її апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність саме в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення саме ОСОБА_1 п. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ст.124 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. Апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков