Постанова Харківський апеляційний суд № 617/1189/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 617/1189/20 Головуючий суддя І інстанції Цвіра Д.М. Провадження № 33/818/255/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , 1992 року народження, громадянин України, мешканець м. Харкова, - - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Постановою встановлено, що 11.07.2020 року о 14.00 год. в с. Хотімля, база відпочинку «Соіча», водій керуючи автомобілем «ВОЛЬВО», державний номерний знак НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки , не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на перешкоду (бордюр). При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.. 124 КУпАП. Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що його дії не заподіяли шкоди іншим транспортним засобам, дорожнім спорудам чи іншому майну, а тому, на його думку, немає складу правопорушення в його діях. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази його вини. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду спарви повідомлений належним чином. 02 вересня 2021 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 (арк. 34), в якій він просив розглянути його апеляційну скаргу без його участі та без участі його захисника. Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268 та 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 без його участі та без участі його захисника, в межах поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху України. Переглядаючи оскаржувану постанову в межах доводів поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її законність та обґрунтованість, виходячи з наступного. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме на відомості протоколу про адміністративне правопорушення, відомості схеми місця ДТП, пояснення ОСОБА_2 . Зокрема, відповідно до відомостей протоколу (арк. 3), ОСОБА_1 керував автомобілем, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу та скоїв наїзд на перешкоду (бордюр). При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. З відомостями цього протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі про отримання його копії. Належить взяти до уваги і те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися. Також не оскаржувались дії працівника поліції щодо складання схеми місця ДТП. Отже, враховуючи відсутність скарг ОСОБА_1 на дії працівників поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення та схеми місця ДТП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у цих документах працівниками поліції відповідають дійсності. Більш того, ОСОБА_1 не заперечує факту наїзду саме ним на бордюр, а також підтверджує, що внаслідок цього наїзду його автомобіль отримав механічні пошкодження. Відповідно до положень ст. 124 КУпАП, вбачається, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою адміністративну відповідальність. Тобто, аналізуючи цю норму закону вбачається, що відповідальність особи передбачена за порушення Правил дорожнього руху, якщо, в тому числі, спричинено пошкодження транспортних засобів. Відповідно до рапорту помічника чергового Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області (арк. 4) 11.07.2020 о 14:58 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 11.07.2020 року о 14:58 за адресою: смт. Старий Салтів, вулиця Соіча, база відпочинку «Соіча», автомобіль «Вольво», виїжджав з парковки та врізався у бордюр. Заявником є ОСОБА_1 . Відповідно до відомостей схеми місця ДТП (арк. 5) вбачається, що автомобіль після зіткнення перебуває паралельно бордюрному каменю. Ці відомості підтверджуються світлинами (арк. 6), на яких вбачається автомобіль «ВОЛЬВО», який здійснив наїзд на бордюр ний камінь. Відповідно до відомостей письмових пояснень ОСОБА_1 (арк. 7), він дійсно намагався припаркувати власний автомобіль та не помітив бордюр, який заріс травою. Внаслідок чого він вдарився об бордюр, внаслідок чого отримав розірвану гуму, ЛКП бамперу, розбитий диск. Наявність пошкоджень автомобіля також підтверджується відомостями схеми місця ДТП, яку беззаперечно підписав ОСОБА_1 (арк. 5). Тобто, враховуючи те, що автомобіль розташований паралельно бордюрного каменю, об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 рухаючись на автомобілі дійсно не обрав безпечного інтервалу руху та здійснив наїзд на бордюр. Також, ОСОБА_1 наголошує на тому, що його автомобіль отримав пошкодження. Законодавець у диспозиції ст. 124 КУпАП зазначив підстави для притягнення до відповідальності, в тому числі, пошкодження транспортних засобів, не вказавши яких саме. Тобто, немає значення який транспортний засіб пошкоджений, оскільки підставою для притягнення є наявність будь-якого пошкодженого транспортного засобу від настання дорожньо-транспортної пригоди. Отже, ОСОБА_1 керуючи автомобілем порушив вимоги ПДР України та здійснив наїзд на бордюрний камінь, чим пошкодив свій транспортний засіб, що об`єктивно свідчить про наявність події ДТП, що обумовлює притягнення останнього до відповідальності за ст.124 КУпАП, оскільки також вбачаються всі ознаки складу цього правопорушення. Тобто, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п. 13.1 ПДР України та здійснив наїзд на бордюр, від чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Таким чином, невизнання своєї вини ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції розцінюється як обраний ним спосіб захисту для уникнення відповідальності, а доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які, в своїй сукупності, свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Також, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ є частиною національного законодавства, а тому апеляційний суд вважає за необхідне їх застосувати при апеляційному перегляді, вбачаючи на наявність таких самих випадків процесуальних порушень, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 12.1 Правил дорожнього руху України, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков