Постанова Харківський апеляційний суд № 643/2678/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/2678/20 Головуючий суддя І інстанції Мельникова І. Д. Провадження № 33/818/66/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 вересня 2020 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Безкоровайного В.А., потерпілої ОСОБА_2 та її представника адвоката Печериці В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Безкоровайного В.А. на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2020 року, - ВСТАНОВИВ : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова, - - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн. Судом встановлено, що 20.01.2020 року о 07 год. 51 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault logan», номерний знак НОМЕР_1 , на пр-ті.Московському, 96А у м.Харкові, здійснив рух по трамвайних коліях зустрічного напрямку, не дотримався безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив п.11.9, 12.1 ПДР України. Автомобілі отримали механічні пошкодження. Завдані матеріальні збитки. Не погодившись з постановою районного суду захисник Безкоровайний В.А. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову, а провадження закрити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допитав свідків, які є упередженими, оскільки є батьками ОСОБА_2 . Вважає пояснення ОСОБА_2 щодо напрямку її руху, не об`єктивними та такими, що надаються для уникнення відповідальності. Суд, на думку захисника, не об`єктивно відмовив в задоволенні клопотання про допит в якості свідка працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначає, що матеріали справи не містять доказів винуватості ОСОБА_1 . В судове засідання в суд апеляційної інстанції 07 вересня 2021 року ОСОБА_1 та його захисник адвокат Безкоровайний В.А. не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили. Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268 та 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника Безкоровайного В.А. без його участі та без участі ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про що свідчить його власноручна розписка. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Безкоровайного В.А., які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити, а також пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника Печериці В.Г., які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та вважали постанову судді законною і обґрунтованою, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Як вбачається з відомостей, що є наявними в матеріалах справі, суд першої інстанції не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 щодо порушення Правил дорожнього руху України. Переглядаючи оскаржувану постанову в межах доводів поданої захисником Безкоровайним В.А. апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її законність та обґрунтованість, виходячи з наступного. Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 керуючи автомобілем здійснив рух по трамвайних коліях зустрічного напрямку, недотримався безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з автомобілем, чим отримані механічні пошкодження з матеріальними збитками. З відомостями цього протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі. Належить взяти до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала, в порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема в порядку КАС України, а також до керівництва працівників поліції, які складали матеріали щодо ДТП, ОСОБА_1 не оскаржувалися. Відповідно до відомостей схеми місця ДТП (арк. 2), місцем зіткнення автомобілів під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є трамвайні колії по проспекту Московському у м. Харкові біля буд. № 96А. Також об`єктивно вбачається, що зіткнення автомобілів відбулось на трамвайній колії зустрічного напрямку руху стосовно руху водія ОСОБА_1 . Також, з цієї схеми вбачається, що напрямок руху учасників ДТП збігається, тобто і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 намагались здійснити поворот ліворуч у арку будинку 96А, але автомобіль під керуванням ОСОБА_2 випереджала у русі автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .. В своїх поясненнях в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що виїхала з вул. Академіка Павлова на проспект Московський, та рухаючись у бік центра міста намагалась здійснити маневр повороту ліворуч в арку будинку 96А по проспекту Московському. Увімкнувши покажчик лівого повороту, вона зупинилась у крайній лівій смузі та пропускала зустрічний транспорт. Пропустивши транспортні засоби, які рухались назустріч, вона розпочала виконувати поворот ліворуч в арку будинку 96А. Перетинаючи зустрічну смугу трамвайної колії, які розташовані на цій ділянці шляху, вона почула що інший автомобіль, який рухався ліворуч від неї по проспекту Московському у напрямку центру міста про трамвайним колія зустрічного напрямку з великою швидкістю, здійснив зіткнення з її автомобілем. Поряд з цим, в судовому засіданні в суді першої інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які під час ДТП були пасажирами автомобілю під керування ОСОБА_2 та надали пояснення, відомості яких співпадають з поясненнями ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції вважає, що ці пояснення заслуговують на увагу, оскільки відповідно до фотознімків місця події, безпосередньо після зіткнення автомобілів (арк. 33) вбачається, що автомобіль потерпілої після зіткнення розташований на трамвайних коліях зустрічного руху стосовно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Цей факт також підтверджується відомостями схеми місця ДТП, які не заперечувались учасниками ДТП, оскільки були власноручно підписані без будь-яких зауважень. Відповідно до вимог п. 11.9 ПДР України, забороняється виїжджати на трамвайну колію зустрічного напрямку, відокремлені від проїзної частини трамвайні колії та розділювальну смугу. Відповідно до вимог п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. До тверджень ОСОБА_1 про те, що пояснення потерпілої не відповідають дійсності суд апеляційної інстанції ставиться критично, оскільки вони спростовуються відомостями матеріалів справи та суд розцінює їх як обраний ним спосіб захисту для уникнення відповідальності. 08 жовтня 2020 року постановою судді Харківського апеляційного суду у цій справі було призначено судову автотехнічну експертизу та направлено матеріали справи разом з поясненнями учасників ДТП до експертної установи. Відповідно до висновку експерта № 1650/7685 від 26.04.2021 року (арк. 94-103), який складений у двох варіантах, згідно пояснень ОСОБА_1 , в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, для водія ОСОБА_2 визначалась шляхом виконання нею вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, ля чого у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4 ПДР України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. З цим висновком експерта за варіантом згідно з поясненнями ОСОБА_1 , суд апеляційної не може погодитись з наступних підстав. Відповідно до вимог п.10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відповідно до вимог п. 10.4 ПДР України, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот. За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю. Відповідно до відомостей матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , безпосередньо перед настанням дорожньо-транспортної пригоди, намагалась здійснити маневр повороту ліворуч із крайнього лівого положення своєї смуги руху та перед початком цього маневру пропустила транспортні засоби, які рухались назустріч, не здійснюючи виїзд на трамвайні колії зустрічного напрямку руху, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає в діях ОСОБА_2 порушень п.п. 10.1, 10.4 ПДР України. Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, а також в своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 не заперечував, що рухався по трамвайним коліям зустрічного напрямку руху та бачив, що автомобіль під керування ОСОБА_2 стояв на рівні в`їзду до арки будинку № 96А із увімкнутим покажчиком лівого повороту. Ці пояснення узгоджуються з поясненнями ОСОБА_2 про те, що остання мала намір повернути з Московського проспекту саме до арки будинку № 96А. Факт заперечення ОСОБА_1 того, що ОСОБА_2 намагалась повернути до арки буд. № 96А, а хотіла повертати на вул. Б. Потьомкіна, суд апеляційної інстанції розцінює, як обраний спосіб захисту, оскільки будь-яких фактичних відомостей на підтвердження цього ним не надано, натомість ОСОБА_2 та її пасажири стверджували, що мали намір здійснити поворот саме до арки буд. 96А і це не було спростовано. Також, ОСОБА_1 зазначив, що зіткнення автомобілів відбулось між трамвайними коліями, хоча на схемі місця ДТП, місцем зіткнення є зустрічна трамвайна колія, з чим ОСОБА_7 був згоден та підписав цю схему. Отже в поясненнях ОСОБА_1 вбачаються суперечності, які обумовлені його незгодою з судовим рішенням та обраним способом захисту, а тому суд апеляційної інстанції не бере до уваги висновки експерта, які зроблені за варіантом пояснень ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції ставиться критично до висновків експерта, згідно варіанту пояснень водія ОСОБА_1 , оскільки його пояснення мають суто суб`єктивний характер та не узгоджуються з іншими об`єктивними відомостями, які є наявними в матеріалах справи. Крім того, відповідно до висновку експерта № 1650/7685 від 26.04.2021 року за поясненнями ОСОБА_2 , в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 11.4, 11.9 ПДР України. Якщо швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 перевищувала максимально-допустиму в населеному пункті та становила 80…90 км/год, то водій ОСОБА_1 також повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.4, 12.9 Б ПДР України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля ОСОБА_1 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п. 11.4, 11.9 ПДР України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 11.4, 11.9 ПДР України та, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності до вимог п. 10.1 ПДР України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів не визначалась односторонніми діями водія ОСОБА_2 та в діях ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України які б, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Цей висновок експерта ґрунтується на фактичних обставинах, які походять з різних незалежних джерел. Тобто узгоджується з поясненнями ОСОБА_8 та свідків, відомостями протоколу про адміністративне правопорушення та відомостями схеми місця ДТП, є послідовними, незмінними та узгоджуються з відомостями матеріалів справи. Аналізуючи висновок експерта, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також відомості схеми місця ДТП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 рухався по Московському проспекту по трамвайній колії зустрічного для нього руху та намагаючись здійснити маневр повороту ліворуч, не впевнився, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху та здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 . Такі відомості відповідають змісту протоколу. Крім того, відповідно до вимог п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Отже, водій ОСОБА_2 , дотримуючись вимог ПДР України намагалась виконати маневр повороту ліворуч та мала право розраховувати, що інші учасники дорожнього руху, а саме ОСОБА_1 , буде також виконувати вимоги ПДР України. Таким чином, доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення саме ОСОБА_1 п.п. 11.9, 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Також, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які обумовлюють скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.п.11.9, 12.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ст.124 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. Апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Безкоровайного В.А. залишити без задоволення, а постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков