Постанова Харківський апеляційний суд № 643/3233/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/3233/20 Головуючий суддя І інстанції Короткий І.П. Провадження № 33/818/7/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К. при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до відповідальності - адвоката Рудика І.І., а також потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Рудика І.І. на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 07 травня 2020 року стосовно ОСОБА_2 - ВСТАНОВИВ : Цією постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 454 грн. Судом встановлено, що 09.02.2020 року о 14.00 год. за адресою: м. Харків, вул. Леся Сердюка біля буд 10, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення п.п. 2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не дотримався безпечної швидкості руху та безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження зазначених транспортних засобів. Не погодившись з цією постановою захисник Рудик І.І. подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не мотивував своє рішення та не надав оцінку доказам у справі. Вважає, що ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 певних пунктів ПДР України. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Рудик І.І. повідомив, що ОСОБА_2 дійсно повідомлений про час та місце розгляду справи, однак на час апеляційного перегляду перебував за межами м. Харкова та просив розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_2 , оскільки їх правова позиція узгоджена. Потерпілий ОСОБА_1 не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги захисника Рудика І.І. без участі ОСОБА_2 . Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268 та 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника Рудика І.І. без участі ОСОБА_2 . Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника Рудика І.І., який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, а також пояснення іншого учасника ДТП - ОСОБА_1 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав постанову судді законною і обґрунтованою, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Переглядаючи оскаржувану постанову в межах доводів поданої захисником Рудиком І.І. апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її законність та обґрунтованість, виходячи з наступного. Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_2 керуючи автомобілем «МАЗДА», не був уважним, не дотримався безпечної швидкості руху, безпечної дистанції, здійснив зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ», отримані механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки. З відомостями цього протоколу ОСОБА_2 був ознайомлений безпосередньо після його складення, про що свідчать його власноручні підписи у цьому протоколі. Належить взяти до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала, в порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема в порядку КАС України, а також до керівництва працівників поліції, які складали матеріали щодо ДТП, ОСОБА_2 не оскаржувалися, а ому у суд апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо законності дій працівників поліції під час складення протоколу. В матеріалах справи міститься відеозапис події ДТП між автомобілями під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (арк. 17). Відповідно до відомостей цього відеозапису вбачається, що проїжджа частина, по якій рухався ОСОБА_2 не містить розділової полоси смуг руху. Це підтверджується і відомостями схеми місця ДТП. Відповідно до відомостей схеми місця ДТП (арк. 2) проїжджа частина, якою рухався ОСОБА_2 має ширину 8 метрів, та не має розмітки смуг руху. Відповідно до вимог п. 11.1 ПДР, у разі відсутності розмітки смуг руху, вони обирається самими водіями враховуючи ширину проїжджої частини. Тому, враховуючи ширину проїжджої частини, об`єктивно вбачається, що вона має дві смуги руху в одному напрямку руху. Відповідно до відомостей відеозапису, який міститься в матеріалах справи (арк.17) вбачається, що ОСОБА_2 рухався у крайній лівій смузі. Проте, наближаючись до місця, де був припаркований автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , без увімкнення правого покажчика повороту, почав здійснювати маневр перестроювання праворуч та рухався по середині проїжджої частини. Отже, з відеозапису об`єктивно вбачається, що ОСОБА_2 , в порушення вимог п.п. 2.3(б), 12.1, 13.1 ПДР України, відволікся від керування транспортним засобом, не зміг контролювати його рух та почав зміщуватись праворуч, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ», під керуванням ОСОБА_1 . Таким чином, доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які свідчать про порушення, ОСОБА_2 п.п. 2.3(б), 12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП, а тому твердження захисника про те, що дії передбачені цими пунктами правил ОСОБА_2 не вчиняв є необґрунтованими. Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Також, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ - є частиною національного законодавства, а тому апеляційний суд вважає за необхідне їх застосувати при апеляційному перегляді, вбачаючи на наявність таких самих випадків, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які обумовлюють скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_2 п.п.2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ст.124 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. Поряд з цим, з наявного відеозапису, який був оглянутий під час апеляційного перегляду, вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 припаркований у крайньому правому ряді проїжджої частини. Також об`єктивно вбачається, що перед автомобілем ОСОБА_1 був припаркований інший автомобіль, а тому ОСОБА_1 починаючи рух, почав маневр об`їзду цього автомобіля. Об`їжджаючи цей автомобіль ОСОБА_1 виїхав на середину проїжджої частини, по якій вже рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до вимог п.10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відповідно до вимог п. 10.3 ПДР України, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 починаючи рух, не переконався в безпечності свого маневру, оскільки він почав маневр перестроювання з однієї смуги руху на іншу, по які рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , тобто не впевнився в безпечності свого маневру. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачаються порушення п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України. Проте, стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення не складався, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості притягнути його до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Рудика І.І. залишити без задоволення, а постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 07 травня 2020 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков