Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/2142/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2142/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд: - визнати протиправним неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві довідки виданої архівною установою ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" (м. Донецьк) № 439 від 19.09.2014 для перерахунку його пенсії; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 262640002261 від 07.12.2020 про відмову у перерахунку його пенсії повністю; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути його заяву від 01.12.2020 про перерахунок пенсії з врахуванням довідки виданою архівною установи ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" № 439 від 19.09.2014 та врахуванням висновків суду; Разом з цим, позивач просив суд винести окрему ухвалу про для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року матеріали із назвою: "Позовна заява про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб", що надійшли через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 було повернуто позивачу (вважати такими, що мають статус повернутих) на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки останній не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу для продовження судового розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник позивача зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність права особи на звернення до суду за допомогою використання підсистеми «Електронний суд» прямо суперечить нормам процесуального законодавства, правовим висновкам Верховного Суду та гарантіям визначеним ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відсутність на теперішній час повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми «Електронний суд» та відповідно права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі. Разом з цим, представник позивача зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги лист ГУ ПФУ у м. Києві відносно того, що розмір пенсії позивача складає 1946,15 грн., що надавався до позовної в якості доказу на підтвердження обставин для звільнення позивача від сплати судового збору. Також, представник позивача вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовна заява містить дві позовні вимоги немайнового характеру, за які судовий збір сплачується окремо, оскільки зазначені у позові вимоги є похідними одна від одної. Щодо інших недоліків позовної заяви, зазначених судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, то представник позивача вважає їх формальними та такими, що перешкоджають суду відкрити провадження у справі та позбавляють позивача права доступу до правосуддя. За наведених обставин, апелянт стверджує, що висновок суду першої інстанції про неусунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк не відповідає дійсним обставинам справи, правовій практиці Верховного Суду та нормам чинного законодавства, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для повернення позовної заяви та незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року та на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у лютому 2021 року через підсистему "Електронний суд" 01.02.2021 від ОСОБА_1 надійшли матеріали із назвою "Позовна заява про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб". Судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом, що за вказаними матеріалами заявник просив суд: - звільнити позивача від сплати судового збору, відповідно до наданих пояснень та діючого законодавства України, та з урахуванням того, що бездіяльність відповідача є незаконною і тільки його неправомірні дії призводять до звернення позивача до суду; - прийняти цю позовну заяву подану засобами підсистеми "Електронний суд" до розгляду, відкрити спрощене провадження та задовольнити повністю, забезпечивши справедливе судочинство відповідно до приписів ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; - визнати протиправним неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві довідки виданої архівною установою ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" № 439 від 19.09.2014 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. № 262640002261 від 07.12.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - повністю; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2020 року про перерахунок пенсії з врахуванням довідки виданої архівною установою ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" № 439 від 19.09.2014 та врахуванням висновків суду; - винести окрему ухвалу про для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону відповідно до ст. 249 КАС України; - на підставі норми прямої дії, статті 129-1 Конституції України встановити судовий контроль за виконанням судового рішення; - справу розглянути без участі позивача та/або його представника, але з повідомленням про результати розгляду. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року матеріали, подані засобами телекомунікаційного зв`язку через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 КАС України та роз`яснено позивачу, що недоліки позовної заяви необхідно усунути протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом направлення суду: відповідно до вимог п.

15. Розділу VII "Перехідні положення" КАС України - позовну заяву у паперовій формі (вигляді) із додатками, які мають бути засвідчені належним чином та надані копії вказаних документів - також для відповідача, із однозначним формулюванням предмету оскарження (дій чи бездіяльності) та з визначенням суб`єктів - органу, чи службової чи посадової особи, із наданням доказів сплати судового збору або з наданням доказів незадовільного майнового стану (документальні відомості податкової служби щодо доходів за минулий рік), із наданням оригіналу ордеру для з`ясування фактичних повноважень адвоката та засвідченої копії договору між адвокатом та позивачем - для з`ясування дійсного волевиявлення позивача. Копія вказаної ухвали, була надіслана судом представнику позивача засобами телекомунікаційного зв`язку через підсистему "Електронний Суд" та доставлена останньому 02.02.2021, що підтверджується довідкою з бази "Діловодство спеціалізованого суду". Також, копія вказаної ухвали була надіслана представнику позивача засобами поштового зв`язку та отримана ним 05.02.2021. На виконання вимог зазначеної ухвали суду на адресу електронної пошти Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла заява представника позивача із накладенням ЕЦП останнього. Також аналогічні документи надійшли від представника позивача до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 09 лютого 2021 року. Розглянувши подані представником позивача документи та перевіривши виконання позивачем вимог ухвали суду про залишення матеріалів позовної заяви без руху від 02 лютого 2021 року, суд першої інстанції встановив, що на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2021 позивачем надано лише квитанцію про сплату судового збору № 5976 від 02.02.2021 на суму 908,00 грн. Разом з цим, судом першої інстанції зазначено, що позивачем (представником позивача) не було надано позовної заяви із додатками відповідно до кількості учасників справи в паперовому вигляді, як того вимагають ч. 2 ст.160 КАС України та п. 15.1., 15.3. Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, що є наслідком не виконання позивачем (представником позивача) вимог ухвали суду від 02.02.2021 про залишення матеріалів без руху в частині надання позовної заяви із додатками відповідно до кількості учасників справи в паперовому вигляді. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що вимоги ухвали суду від 02.02.2021 в частині сплати судового збору позивачем у повному обсязі виконані, змісту позовних вимог позивачем не уточнено, а представником позивача не надано оригіналу ордеру в паперовому вигляді, з якого можливо б було з`ясувати наявність у адвоката повноважень та з`ясування дійсної волі позивача (наприклад, засвідченої копії договору між адвокатом та позивачем). Отже, встановивши, що станом на 25 березня 2021 року позивачем недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року, не усунуті, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала. Переглядаючи справу за наявними доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення (ухвали) суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу. Згідно з ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Вирішуючи питання щодо правомірності вимог суду першої інстанції, зазначених в ухвалі про залишення матеріалів без руху від 02 лютого 2021 року, а також висновків суду першої інстанції щодо неусунення позивачем недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі про повернення позовної заяви від 25 березня 2021 року, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено колегією суддів, однією з підстав для залишення позовної заяви без руху та у подальшому повернення позовної заяви, став висновок суду першої інстанції про те, що неподання позовної заяви та доданих до неї матеріалів у паперовій формі свідчить про недотримання вимог п. 15.1., 15.3. Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Вказаний висновок, суд першої інстанції мотивував тим, що оскільки ані системи ЄСІТС, ані її модулі не існують, порядок тестування Державної судовою адміністрацією України судам не надавався, кожен учасник правовідносин визначає межі тестового використання самостійно. При цьому, судом зазначено, що відповідно до ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у той час як накази ДСА України та рішення Ради суддів України не можуть використовуватися як джерела права при здійснення адміністративного судочинства. Колегія суддів надаючи правову оцінку зазначеному висновку суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги, зазначає про таке. Приписами ст. 5 КАС України регламентовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з приписами ст. 160 КАС України позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування у позовній заяві. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Разом з тим, положеннями ст. 18 КАС України врегульовано, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом. Частинами 7, 8, 10, 11 ст. 44 КАС України врегульовано, що документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Отже, документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі та скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника), відповідно. Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням такою особою власного електронного підпису. Отже, положеннями КАС України врегульовано, що альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через Електронний кабінет. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27 лютого 2020 року у справі № 540/504/19, від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20, та викладена в Ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справа № 9901/211/21 від 07.06.2021 Разом з цим, колегія суддів зазначає, відповідно до приписів п. 15 ч.1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано ДСА України у газеті "Голос України" № 229 (6984) 01 грудня 2018 року. Водночас, у подальшому, у газеті "Голос України" (№ 42 (7048) від 01 березня 2019 року) опубліковано повідомлення ДСА України, згідно якого (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС), ДСА України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01 грудня 2018 року). Проте, колегія суддів зауважує, що наказом ДСА України від 01.06.2020 №247 "Про запровадження в дослідну експлуатацію систем "Електронний суд" та "Електронний кабінет" запроваджено з 1 червня 2020 року в дослідну експлуатацію підсистеми "Електронний суд" та "Електронний кабінет" (далі - Підсистеми) у всіх місцевих та апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду (далі - пілотні суди). Пілотним судам у ході проведення дослідної експлуатації Підсистем керуватися вимогами, визначеними в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (із змінами), у частині функціонування Підсистем. У свою чергу, п.1 розділу XІ Положення № 30 врегульовано, що обмін електронними документами між судом, органами системи правосуддя (ОСП), фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми електронного суду. Відповідно до п. 6 вказаного Розділу документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД (електронний документ) та ЕКПД (електронна копія паперового документу). Суди та ОСП приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД, як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки. У п. 14 зазначеного Положення визначено, що всі електронні документи, що надходять до суду, автоматично розмішуються у відповідному реєстрі електронної кореспонденції автоматизованої системи документообігу суду. Їхня реєстрація здійснюється за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними відповідними інструкціями з діловодства. Отже, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що станом на час звернення позивача до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом у даній справі, у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечувався засобами підсистеми "Електронний суд". Таким чином, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апелянта, що відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми "Електронний суд" та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовна заява засвідчена електронно-цифровим підписом подана до функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не може вважатися позовною заявою, підписаною у встановленому законом порядку. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до суду першої інстанції за допомогою підсистеми "Електронний суд" та відповідно містить електронний цифровий підпис позивача (його представника). Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки станом на дату подання позовної заяви в усіх місцевих та апеляційних судах, включаючи Окружний адміністративний суд м.Києва, було запроваджено підсистему "Електронний суд" у тестовому режимі, позовну заяву було подано через підсистему "Електронний суд" через Електронний кабінет з використанням особистого цифрового підпису позивача (представника позивача), суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність надання позивачем позовної заяви у паперовій формі (вигляді) із додатками, які мають бути засвідчені належним чином та надані копії вказаних документів - також для відповідача. Також колегією суддів встановлено, що вказуючи про недотримання позивачем вимог КАС України в частині надання документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем заявлено 3 (три) немайнові вимоги, з яких вимога зобов`язального характеру є похідною від вимоги про скасування рішення, то за звернення до суду з даними вимогами позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (908,00 грн. х 2 немайнові вимоги), у той час як позивачем надано докази сплати судового збору лише у розмірі 908,00 грн., тобто за 1(одну) вимогу немайнового характеру. Крім того, оскільки позивачем не було надано суду відомостей з органів податкової служби щодо доходів позивача за минулий рік, що передує зверненню позивача до суду з даним позовом, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. У свою чергу, апелянт наголошує на тому, що ним було виконано відповідні вимоги процесуального законодавства та надано документ про сплату судового збору у встановленому Законом порядку та розмірі, у той час як судом першої інстанції не було враховано, що заявлені до ГУ ПФУ у м.Києві позовні вимоги є похідними, та розмір судового збору в такому випадку повинен сплачуватись лише як за одну вимогу немайнового характеру. Надаючи правову оцінки вказаним висновкам суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Як вже зазначалось, відповідно до приписів ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: - визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Положеннями ст. 172 КАС України врегульовано, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Приписами ч. 1 ст. 4 визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 12 листопада 2019 у справі № 640/21330/18, від 5 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 05 лютого 2021 року у справі № 400/2863/19 та інших. Як вірно було встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, у позовній заяві позивач просив суд: 1) визнати протиправним неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві довідки виданої архівною установою ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" (м. Донецьк) № 439 від 19.09.2014 року для перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; 2) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 07.12.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - повністю; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2020 про перерахунок пенсії з врахуванням довідки виданою архівною установи ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" № 439 від 19.09.2014 та врахуванням висновків суду. З огляду на вказані норми законодавства та зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.12.2020 про перерахунок пенсії з врахуванням довідки виданої архівною установи ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" № 439 від 19.09.2014 та врахуванням висновків суду є похідною вимогою від вимоги про скасування рішення відповідача від 07.12.2020 про відмову позивачу у перерахунку пенсії - повністю, оскільки є способом усунення наслідків протиправності індивідуального акту суб`єкта владних повноважень. Водночас, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зазначені позовні вимоги не є похідними від вимоги про визнання протиправним неврахування відповідачем довідки виданої архівною установою ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" (м. Донецьк) № 439 від 19.09.2014 для перерахунку пенсії позивачу, оскільки за висновком суду апеляційної інстанції, саме неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві довідки виданої архівною установою ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" (м. Донецьк) № 439 від 19.09.2014 року для перерахунку пенсії ОСОБА_1 мало наслідком прийняття рішення від 07.12.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Тобто, надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, суд зобов`язаний бути надати правову оцінку правомірності неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві довідки виданої архівною установою ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" (м. Донецьк) № 439 від 19.09.2014 року для перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Разом з цим, задоволення вимог позивача про визнання протиправним неврахування відповідачем довідки виданої архівною установою ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" (м. Донецьк) № 439 від 19.09.2014 року для перерахунку пенсії позивачу буде мати наслідком визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 07.12.2020 про відмову позивачу у перерахунку пенсії, а способом відновлення порушених прав позивача - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2020 про перерахунок пенсії з врахуванням довідки виданою архівною установи ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" № 439 від 19.09.2014 та врахуванням висновків суду. Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги до ГУ ПФУ у м. Києві є похідними одна від одної та фактично становлять одну позовну вимогу немайнового характеру, а не дві, як то було помилково встановлено судом першої інстанції. У свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Так, Законом України від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" № 3674-VI врегульовано правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (далі - Закон № 3674-VI). Частиною 1 ст. 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 1, п. 3 ч. 2 ст.4 Закону № 3674-VI). Законом України "Про державний бюджет на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначено на рівні 2270,00 грн. Отже, з наведеного слідує, що оскільки позивачем (фізичною особою) фактично було заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, то розмір судового збору, який позивач повинен був сплатити звертаюсь з даним позовом складає 908,00 грн. Таким чином, висновки суду першої інстанції, що позивачу слід було сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1816,00 грн., а також про те, що не доплачена сума судового збору складає 908,00 грн. є помилковими. З огляду на зазначене, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апелянта, що ним було дотримано вимог ч. 3 ст. 161 КАС України шляхом надання до позовної заяви документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. При цьому, оскільки позивачем було сплачено судовий збір за звернення до суду з даним позовом у встановлених порядку і розмірі, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати правову оцінку доводам апеляційної скарги в частині наявності правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Крім того, з приводу зазначених позивачем підстав для звільнення його від сплати судового збору, судом апеляційної інстанції вже було надано правову оцінку в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у даній справі. Щодо висновку суду першої інстанції, що представником позивача також не було надано оригіналу ордеру в паперовому вигляді, з якого можливо б було з`ясувати наявність у адвоката повноважень та з`ясування дійсної волі позивача (наприклад, засвідченої копії договору між адвокатом та позивачем), колегія суддів зазначає наступне. Положеннями ч. 4 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". При цьому, відповідно до приписів ч. 7 ст. 59 КАС України разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Отже, висновок суду першої інстанції про обов`язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права, адже ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна на час подання апеляційної скарги редакція КАС не вимагала. Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 5 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 та від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18. Крім того, колегія суддів також зауважує, що матеріали справи містять належним чином завірену копію ордеру в паперовому вигляді, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджує повноваження адвоката Макарова В.М. на представництво інтересів позивача у будь-яких судах України на підставі договору про надання правової допомоги № ОМ/КАР/-09/10-2020 від 09.10.2020. Щодо висновку суду першої інстанції про невизначеність у формулюванні змісту позовних вимог, яку необхідно було усунути шляхом недвозначного формування категорії спору - чи то позивач оскаржує дії, чи то бездіяльність, при цьому - чи то органу, чи то службової особи, чи то посадової особи", то колегія суддів зазначає, що зміст заявлених позивачем позовних вимог є чітким та зрозумілим у той час, як норми процесуального законодавства не містять жодних вимог до назви позовної заяви. У свою чергу, колегія суддів зазначає, що Європейським судом з прав людини вказується про те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі "Walchli v. France", від 8 грудня 2016 року "ТОВ "Фріда" проти України"). Водночас, за висновком суду апеляційної інстанції, вимога суду першої інстанції про необхідність надання позивачем позовної заяви із однозначним формулюванням предмету оскарження (дій чи бездіяльності) та з визначенням суб`єктів - органу, чи службової чи посадової особи не узгоджується з дійсними обставинами справи та є надмірним формалізмом, оскільки у позовній заяві позивачем чітко та зрозуміло сформульовано зміст позовних вимог, що заявлені до конкретного суб`єкта владних повноважень - органу державної влади. Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права під час вирішення питання про залишення позовної заяви без руху та, відповідно, передчасно застосовано наслідки, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України щодо повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк. Відтак, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апелянта, що суд першої інстанції допустився надмірного формалізму та порушив норм процесуального права, що мало наслідком неправильне вирішення питання щодо наявності правових підстав для повернення позовної заяви особі, яка її подала. Враховуючи викладене, беручи до уваги недотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви. Відповідно до вимог ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Проте, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції не було дотримано вказаних вимог процесуального законодавства, що мало наслідком прийняття незаконного рішення та призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України. Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, з урахуванням того, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в оскаржуваній ухвалі Окружного адміністративного суду м.Києва про повернення позовної заяви, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 308, 311-312, 320-322, 325, 328 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року скасувати та направити справу № 640/6483/20 до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович