Ухвала КЦС ВС № 495/4995/15-ц

Ухвала 14 вересня 2021 року м. Київ справа № 495/4995/15-ц провадження № 61-13871ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Одеськогоапеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Затоківської селищної ради, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяна Юріївна, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ: 10 серпня 2021 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, яка за своїм змістом не відповідає вимогам статей 389, 392 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року касаційну скаргузалишено без руху, скаржнику надано строк (десять днів з моменту отримання ухвали) для усунення недоліків. Запропоновано особі, яка подала касаційну скаргу подати уточнену касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами, відповідно до кількості учасників справи, яка має відповідати вимогам статей 389, 392 ЦПК України та документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір». 09 вересня 2021 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_1 надіслала на усунення недоліків касаційної скарги квитанцію, що підтверджує сплату судового збору, відповідно до вимог закону і уточнену касаційну скаргу, в якій підставами касаційного оскарження зазначає пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року у справі № 640/4283/16-ц та постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та суди не дослідили зібрані у справі докази. Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України повинна містити посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні, посилання на постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо питання застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах, де подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Посилання скаржника на висновок, викладений в ухвалі 22 березня 2017 року у справі № 640/4283/16-ц та постанову Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» не підлягає врахуванню як підстава касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, висновки на які посилається скаржник не є висновками Верховного Суду у розумінні статті 263 ЦПК України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Посилання на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження вимагає обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Оскільки в уточненій касаційній скарзі не наведено обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, немає підстав вважати, що вимоги закону щодо змісту касаційної скарги в частині зазначення обґрунтування підстав касаційного оскарження усунуті. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала, якщо не усунуті її недоліки у встановлений судом строк відповідно до вказівок в ухвалі суду про залишення скарги без руху. У встановлений судом строк та станом на 14 вересня 2021року, вимоги ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2021 року не виконані, тому касаційну скаргу належить визнати неподаною та повернути скаржнику на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України. Керуючись статтями 185, 260, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2020 року та постанову Одеськогоапеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Затоківської селищної ради, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяна Юріївна, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою визнати неподаною та повернути скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Русинчук